Справа № 2-1009/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Соколов О.  М. ,

при секретарі –                    Куліш А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, –

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 72500 доларів США 00 центів, з яких 20000 доларів США 00 центів боргу за розпискою від 11 квітня 2009 року, 50000 доларів США 00 центів боргу за розпискою від 22 лютого 2010 року, 2500 доларів США 00 центів внесеної позивачем застави, а також 1700 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат з оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Обґрунтовуючи позовні позивач зазначив, що на підставі усної домовленості з відповідачем, з метою придбання квартири передав останній вищевказані суми грошових коштів, а також вніс заставу за квартиру. На момент звернення до суду обіцяну квартиру відповідач не знайшла, передані їй грошові кошти не повернула, більш того, намагається уникнути зустрічей з позивачем посилаючись на зайнятість, не відповідає на телефонні дзвінки та SMS-повідомлення.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з викладених у них підстав та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав часткового в сумі 33000 доларів США за розпискою від 22 лютого 2010 року, в іншій частині позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50000 доларів США 00 центів, терміном до 1 березня 2010 року, що підтверджується розпискою останньої від 22 лютого 2010 року (а.с. 12, 60). Факт написання розписки відповідачем, ОСОБА_2 та її представником в судовому засіданні не заперечувався. На час розгляду справи в суді відповідач вищевказану суму грошових коштів позивачу не повернула.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Таким чином, в зв’язку з невиконанням відповідачем взятого на себе зобов’язання виникла заборгованість, яка становить 50000 доларів США 00 центів та підлягає стягненню з останньої, а позов в цій частині задоволенню.

Разом з цим не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача 20000 доларів США 00 центів за розпискою від 11 квітня 2009 року.

Зі змісту вищевказаної розписки вбачається, що ОСОБА_2 просить зайняти їй 20000 доларів США 00 центів терміном з 11 квітня 2009 року по 15 травня 2009 року, які зобов’язується повернути до 16 травня 2009 року. В даній розписці відсутнє посилання на те, що відповідач отримала у позивача кошти в борг (а.с. 11, 59).

З пояснень свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що їм про відносини, які склались між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо з розмов останніх, факту передачі грошових коштів жоден зі свідків не бачив.

Оцінюючи пояснення сторін у сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, а надана розписка від 11 квітня 2009 року в підтвердження боргових зобов’язань не може бути прийнята судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики  є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України   договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Виходячи з тлумачення вказаних вище норм вбачається, що договір позики передбачає наступні умови, зокрема, надання позикодавцем обумовленої суми коштів позичальникові в борг.

Підтвердженням укладання договору позики та його умов є розписки позичальника, яка підтверджує передавання позикодавцем позичальникові грошової суми.

В той же час, з наявної в матеріалах справи розписки не вбачається, що відповідач брала у позивача кошти в розмірі 20000 доларів США 00 центів в борг.

Дана розписка свідчить про зобов’язання відповідача виплатити позивачу певну суму коштів. Жодних посилань про те, що кошти в розмірі 20000 доларів США 00 центів позивачем надавалися в борг та як наслідок, відповідач зобов’язується їх повернути в рахунок виконання саме договору позики не має.

За таких обставин, суд не приймає до уваги розписку від 11 квітня 2009 року в підтвердження укладання між сторонами саме договору позики.

Не підлягає задоволенню і вимога щодо стягнення з відповідача 2500 доларів США 00 центів внесеної позивачем застави, оскільки на підтвердження факту внесення вказаної застави ні ОСОБА_1 ні його представником не надано жодного доказу.

Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 20000 доларів США 00 центів за розпискою від 11 квітня 2009 року, а також в частині стягнення з відповідача 2500 доларів США 00 центів внесеної позивачем суми застави, тому приходить до висновку що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача 50000 доларів США 00 центів за розпискою від 22 лютого 2010 року, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, витрати понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати позивача зі сплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

   Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50000 (п’ятдесят тисяч) доларів США 00 центів, що станом на 11 травня 2011 року згідно офіційного курсу НБУ (100 Доларів США – 796 грн. 84 коп.) становить –398420 (триста дев’яносто вісім тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1700 (триста двадцять п’ять) грн. 41 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.   

Суддя                                                                                            О. М. Соколов