Головуючий по 1-й інстанції: Пєтухова М.Г. Справа № 22-а-2484/07
Господарський суд Рівненської області ряд.ст.зв. № 34
№ 18/1
Доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Пліша М.А., Шавеля Р.М.,
при секретарі Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Господарського суду Рівненської області від 21 травня 2007 року по справі № 18/1 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства “Калина - ЛТД” до Державної податкової інспекції у м.Рівне, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001132342/0/23-121 від 11 липня 2006 року, № 0001132342/1/23-121 від 07 вересня 2006 року, № 0001132342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року, № 0001142342/0/23-121 від 11 липня 2006 року, № 0001142342/1/23-121 від 07 вересня 2006 року, № 0001142342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року та № 0001132342/3/23-121 від 09.01.2007 року, -
в с т а н о в и л а:
21 травня 2007 року Господарським судом Рівненської області прийнято постанову в справі № 18/1 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства “Калина - ЛТД” до Державної податкової інспекції у м.Рівне, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001132342/0/23-121 від 11 липня 2006 року, № 0001132342/1/23-121 від 07 вересня 2006 року, № 0001132342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року, № 0001142342/0/23-121 від 11 липня 2006 року, № 0001142342/1/23-121 від 07 вересня 2006 року, № 0001142342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року та № 0001132342/3/23-121 від 09.01.2007 року, якою позов було задоволено.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки є помилковими, необґрунтованими, а прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визначення податкових зобов'язань позивачу є безпідставним.
Вказану постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у м. Рівне, представник якої в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що при винесенні постанови неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини справи. На думку представника відповідача, операція з передачі права власності на основні засоби за плату або компенсацію підпадає під визначення за пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами і доповненнями; ЗАТ „КАЛИНА-ЛТД” в порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” збільшило податковий кредит за майно яке не поставляло ТОВ ВКФ „КАЛИНА-ЛТД”, а було передане по розподільчому балансу; накладні підписані директором ПП „Аркада-Сервіс” не є підставою для включення до складу валових витрат Позивача відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просить її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Представник позивача ЗАТ „КАЛИНА-ЛТД” в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та пояснив, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального права на підставі повно та об'єктивно з'ясованих обставин справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника позивача на заперечення проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для її задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, і цю обставину слід вважати безспірною, що при реорганізації ТОВ ВКФ “КАЛИНА-ЛТД” і виділенні нового платника ПДВ - ЗАТ “КАЛИНА-ЛТД”, не відбувалось поставки підприємства як окремого об'єкта підприємництва та продажу активів підприємства за компенсацію.
При цьому судом першої інстанції зроблено висновок, що відступлення права вимоги на поставку товарів згідно положень податкового законодавства є оподаткованою операцією і оподатковується ПДВ.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем та висновками судово-бухгалтерської експертизи підтверджено наявність на підприємстві податкових накладних, отриманих від ТОВ ВКФ “КАЛИНА-ЛТД”, що складені у відповідності до пп. 7.2.1 ЗУ ”Про податок на додану вартість” та у момент виникнення податкових зобов'язань як-то передбачено пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ ”Про податок на додану вартість”.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розподільчий баланс є документом, який відображає проведені операції та фінансовий стан підприємства, яке передає частину майна, прав та обов'язків іншій юридичній особі, та активи і пасиви, які переходять до його правонаступника. Відповідно, ТОВ ВКФ “КАЛИНА-ЛТД” при передачі основних засобів нарахувало ПДВ, включило відповідну суму до податкових зобов'язань жовтня 2005 року і склало податкову накладу і таким чином, витримана збалансованість ПДВ.
При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п. 4 ст. 59 ГК України, до новоствореного, шляхом поділу, підприємства переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта, а ст.109 ЦК України зазначає, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Зі змісту основних податкових законів Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість”, вбачається, що вони не відзначають операцій, пов'язаних з передачею активів при реорганізації підприємств, тобто діє загальний принцип за Господарським та Цивільним кодексом України, згідно яких передача прав та обов'язків правонаступнику, не передбачає отримання компенсації за передачу сукупних валових активів.
Правомірність дій позивача стосовно оподаткування операцій при виділенні нового платника ПДВ підтверджена, висновками судово-бухгалтерської експертизи № 1178 від 26.03.2007 року
При цьому суд правильно вказав, що посилання відповідача на п. 3.2.8 п. 3.2 ст.3 ЗУ “Про податок на додану вартість” у акті перевірки є безпідставним з огляду на те, що цей пункт регулює питання визначення операцій, які не є об'єктом оподаткування і мова йде про “поставку за компенсацію сукупних валових активів платника податків (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку”, однак при реорганізації ТОВ ВКФ “КАЛИНА-ЛТД” і виділенні нового платника - ЗАТ “КАЛИНА-ЛТД” не відбувалось поставки підприємства як окремого об'єкта підприємництва та продажу активів підприємства за компенсацію, оскільки було проведено без компенсаційну передачу позивачу дебіторської заборгованості по сплаченим але не отриманим товарам, які і були відображені у відповідних податкових накладних у виконання порядку заповнення таких первинних документів податкової звітності, тому застосування п. 3.2.8 ЗУ “Про податок на додану вартість” у даному випадку також суперечить вимогам закону за змістом операції, що відбулась.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що передача основних засобів здійснювалась на підставі окремого договору поставки основних засобів, укладеного між ТОВ ВКФ “КАЛИНА-ЛТД” та позивачем, що в свою чергу, правомірно в порядку п. 3.1.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, який передбачає включення таких операцій до складу операцій, що є об'єктом оподаткування. Наявний договір поставки основних засобів між ТОВ ВКФ “КАЛИНА-ЛТД” та ЗАТ “КАЛИНА-ЛТД”, підтверджує правомірність виписаної податкової накладної.
Правильними є висновки суду першої інстанції і з огляду на те, що відповідна сума ПДВ була нарахована ТОВ ВКФ “КАЛИНА-ЛТД” і включена до складу податкових зобов'язань жовтня 2005 року та обґрунтованість такого нарахування підтверджена актом документальної перевірки податкової інспекції, яка перевіряла показники декларації з ПДВ ТОВ ВКФ “КАЛИНА-ЛТД”.
Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що первинні документи, які було складено ПП “Аркада-Сервіс” (Продавцем) та отримано Позивачем (Покупцем) (видаткові накладні) мали всі обов'язкові реквізити (назву підприємства, від імені якого складений документ, назву документа, код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа).
Продавцем (ПП “Аркада-Сервіс”) було оформлено та передано Покупцю (Позивачу) податкові накладні на переданий товар у відповідності до “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, що дало підстави Позивачу віднесення у жовтні 2005 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, пов'язаної з придбанням товарів у підприємства “Аркада-Сервіс”. Дані операції підтверджено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних Позивача за жовтень 2005 року та податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року.
Податкові накладні були складані у момент виникнення податкових зобов'язань як то передбачено пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 № 168/97-ВР, із врахуванням вимог пп. 7.2.1 щодо реквізитів, що повинні містити. В жовтні-листопаді місяці 2005 року придбаний товар було реалізовано, що знайшло своє відображення у відповідних бухгалтерських проводках та дало валовий доход та податкові зобов'язанні ЗАТ “Калина-Лтд”, що було відображено у відповідних податкових деклараціях за жовтень-листопад 2005 року та за IV-й квартал 2005 року.
Наявність документів на підприємстві, що фіксують господарську операцію, яка дійсно сталася, спростовує всі висновки податкового органу щодо неправомірного включення до валових витрат сум зазначених у видаткових накладних та суми податкового кредиту, включених в податковий кредит Позивача на підставі податкових накладних ТОВ “Аркада-Сервіс” в період з 19.10.2005 по 31.10.2005.
Відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ, з прийняттям господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриттям ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутством, тобто дії директора повинні були припинитися та всі справи теоретично він повинен був передати ліквідатору, а всі наступні документи, пов'язані з господарською діяльністю підприємства “Аркада-Сервіс”, починаючи з моменту призначення судом, повинен був підписувати ліквідатор як тимчасовий керівник підприємства.
Статтями 202 та 204 Цивільного кодексу визначено поняття та види правочинів, а також зазначено про презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд першої інстанції правильно врахував той факт, що ПП “Аркада-Сервіс” на момент оформлення та видачі податкових накладних був зареєстрованим як платник податку на додану вартість, а тому податкові накладні виписані в період до грудня 2005 року не можуть бути визнані недійсними, так як виписані з урахуванням вимог діючого законодавства та платником податку на додану вартість.
При цьому правильно зазначено, що визнання дійсними чи недійсними тих чи інших документів з причин припинення повноважень посадових осіб, що їх підписали не входить до повноважень податкового органу.
Крім того ДПА України листом № 13966/6/31-0015 від 12.12.2006 р. у відповіді на запит Позивача, окремо відзначила про правомірність включення до податкового кредиту зазначених вище сум, підтвердивши правомірність дій позивача відносно оподаткування даної операції та підтвердила правомірність віднесення до складу валових витрат витрати позивача, пов'язані з придбанням товару.
При прийняті постанови суд першої інстанції правильно виходив з вимог ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, про що правильно вказано судом першої інстанції.
Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне, - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 21 травня 2007 року по справі № 18/1 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства “Калина - ЛТД” до Державної податкової інспекції у м.Рівне, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001132342/0/23-121 від 11 липня 2006 року, № 0001132342/1/23-121 від 07 вересня 2006 року, № 0001132342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року, № 0001142342/0/23-121 від 11 липня 2006 року, № 0001142342/1/23-121 від 07 вересня 2006 року, № 0001142342/2/23-121 від 26 жовтня 2006 року та № 0001132342/3/23-121 від 09.01.2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.А.Пліш
Р.М.Шавель