ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Куропятник О.М. Справа № 22-а-1022/07
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської обл. Рядок статзвіту № 38
Доповідач: Шавель Р.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 року Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого- судді Шавеля Р.М.,
суддів: Улицького В.З. та Багрія В.М.,
при секретарі - Соколовській А.С.,
та з участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Герасимчука О.М. /дов. № 9 від 09.07.2007р./,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини А1673 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 06.04.2007р.,
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваною постановою позов ОСОБА_1 до Військової частини А1673 і Військової частини А0332 задоволений, визнано право позивача на отримання збільшеного грошового забезпечення, надбавок, премій та підвищених допомог, передбачених Указом Президента України №1207/2001 від 11.12.2001р. “Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів”; визнано неправомірними дії командування Військової частини А1673 і Військової частини А0332 щодо відмови позивачу в отриманні збільшеного грошового забезпечення, надбавок, премій та підвищених допомог, передбачених Указом Президента України № 1207/2001 від 11.12.2001р. “Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів”; зобов'язано Військову частину А1673 провести перерахунок і виплатити позивачу належне грошове забезпечення з урахуванням збільшеного посадового окладу, надбавок, премій та матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в максимальних розмірах, визначених Указом Президента України №1207/2001 від 11.12.2001р. “Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів”, окрім надбавки за звання “Заслужений юрист” в силу його відсутності, за період з 01.12.2001р. до 20.11.2004р., та виплатити недораховане грошове забезпечення в сумі 43685 грн. 69 коп.; зобов'язано Військову частину А0332 провести перерахунок і виплатити позивачу належне грошове забезпечення з урахуванням збільшеного посадового окладу, надбавок, премій та матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в максимальних розмірах, визначених Указом Президента України № 1207/2001 від 11.12.2001р. “Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів”, окрім надбавки за звання “Заслужений юрист” в силу його відсутності, за період з 20.11.2004р. до 30.03.2006р., та виплатити недораховане грошове забезпечення в сумі 22409грн. 24 коп., судові витрати по справі віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі відповідач Військова частина А1673 просить постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову, покликаючись на порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вважає, що в оскаржуваній постанові зазначені відомості, які не відповідають дійсності, оскільки представник апелянта не приймав участі в розгляді справи; судом першої інстанції в основу винесеної постанови покладено нормативний акт, який не має обов'язкового характеру, оскільки в такому передбачено право керівників державних органів встановлювати збільшене грошове забезпечення.
Невірним вважає висновки суду про те, що командир військової частини має право на підвищення грошового забезпечення юрисконсульту частини, оскільки таке положення не відповідає вимогам військового законодавства, яким регулюється оплата праці військовослужбовців; законами України про державний бюджет не передбачалися кошти для виплати спірної надбавки.
Також зазначає, що суд неправомірно визначив умови проходження військової служби позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які акти обстеження робочого місця позивача на предмет складності та напруженості, а обстеження таких робочих місць повинно проводитися відповідними комісіями.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача на підтримання апеляційної скарги та заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.2 Указу Президента України № 1207/2001 від 11.12.2001р. “Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів”, який втратив чинність на підставі Указу Президента України № 272/2006 від 30.03.2006р., керівники державних органів /апаратів цих органів/, виходячи з рівня кваліфікації, ступеня завантаженості та якості виконуваної роботи, можуть установлювати з 01.12.2001р. працівникам юридичних служб, до службових обов'язків яких входить здійснення правової експертизи нормативно-правових актів і проектів таких актів, підготовка і редагування нормативно-правових актів та їх візування як юриста чи виконавця, посадові оклади, збільшені на 50 відсотків; щомісячну надбавку за особливі умови проходження державної служби, складність, напруженість роботи - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг державного службовця; розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення - у розмірі двомісячної заробітної плати та ін.
Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Указу, забезпечується КМ України в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на 2001 і наступні роки на утримання апарату державних органів /п.3 згаданого Указу/.
Із змісту вищевикладеного слідує, що встановлення збільшених посадових окладів, щомісячних надбавок, розмірів премій і матеріальної допомоги є правом керівників державних органів, а не їх обов'язком; сама реалізація положень Указу, який носить рекомендаційний характер, повинна здійснювати в межах виділених асигнувань з державного бюджету.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999р. “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Таким чином, оплата праці військовослужбовців регулюється спеціальним законодавством, зокрема Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, затв. наказом МО України № 75 від 05.03.2001р., яким не передбачено підвищення грошового забезпечення юрисконсульту частини.
Окрім цього, відповідно до ст. 67 Статуту Внутрішньої служби ЗС України, затв. Законом України № 548-XIV від 24.03.1999р., командир полку /окремого батальйону/ зобов'язаний керувати фінансовою діяльністю полку, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечити ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом.
Оскільки позивачем не представлено в суді доказів того, що витрати на підвищення грошового забезпечення передбачалися в кошторисах частин, Міністром оборони видавалися керівні документи щодо підвищення грошового забезпечення юрисконсультам, не вказав на існування наказів по частинах про підвищення посадових окладів юрисконсультів, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність в розглядуваній ситуації права у командирів військових частин на підвищення грошового забезпечення юрисконсульту частини.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції помилково покликався на ст.ст. 2, 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, п.1 Указу Президента України № 389 від 05.05.2003р. “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу”; в мотивувальній частині постанови не вказав мотивів, з яких виходив при прийнятті постанови; не спростував заперечень представників відповідачів; не навів детального розрахунку стягуваних на користь позивача сум.
З урахуванням вище наведеного та обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для визнання за Кондратенком Д.І. права на отримання збільшеного грошового забезпечення, надбавок, премій та підвищеної допомоги, передбачених п.2 Указу Президента України № 1207/2001 від 11.12.2001р. “Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів”, є відсутніми, а тому позивачу з задоволенні його позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 КАС України, Указом Президента України № 1207/2001 від 11.12.2001р. “Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів”, п.2 постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999р. “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, колегія суддів -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Військової частини А1673 задоволити.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 06.04.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий Р.М.Шавель
Судді: В.З.Улицький
В.М.Багрій