Головуючий по 1-й інстанції: Крижової О.Г. Справа № 22-а-1756/07 Рівненський міський суд Рівненської області ряд.ст.зв. № 69
№ 2-а-137/07
Доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Пліша М.А., Шавеля Р.М.,
при секретарі Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 04 травня 2007 року в справі № 2-а-137/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка про визнання дій неправомірними,
в с т а н о в и л а :
04 травня 2007 року Рівненським районним судом Рівненської області прийнято постанову в справі № 2-а-137/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка про визнання дій неправомірними, якою було відмовлено в задоволенні позову.
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1, який в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням, як процесуального так і матеріального права, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю, з наступних підстав.
Судом першої інстанції постановлено по даній справі постанову в порядку адміністративного судочинства з чого слід зробити висновок, що суд вважав дану справу адміністративною і при її вирішені керувався нормами КАС України, що регулюють вирішення справ адміністративної юрисдикції.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винесена постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з вимог позивача сформульованих в позовній заяві, пояснень сторін та третіх осіб, предметом даного спору є право позивача на вступ до вищого навчального закладу за певних особливих умов, що на його думку мали бути встановлені у Правилах прийому до Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка на 2006/2007 навчальний рік.
Колегія суддів вважає, що питання пов'язанні з правом особи на здобуття вищої освіти регулюються, як Конституцією України так і спеціальними Законами, зокрема Законом України „Про освіту” та Законом України „Про вищу освіту”.
Такі відповідно до ст.1 Закону України „Про вищу освіту” вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність; вищий навчальний заклад державної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.
Згідно до ст. 22 вказаного Закону основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.
Ст. 23 визначає правовий статус вищого навчального закладу де зазначено, вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Ст. 26 визначає, що державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного. Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження: укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу; приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу; вносити пропозиції щодо передачі об'єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу; виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу; встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора вищого навчального закладу; визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу. У своїй діяльності національний вищий навчальний заклад керується цим Законом.
Ст.29 визначено принципи управління вищим навчальним закладом, де зазначено, що управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів: 1) автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій. 2. Автономія та самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право: самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу; приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників; надавати додаткові освітні послуги; самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності; створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи; здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу; на підставі відповідних угод провадити спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями; брати участь у роботі міжнародних організацій; запроваджувати власну символіку та атрибутику; звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення; користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Ст.44 Закону визначає умови прийому на навчання до вищого навчального закладу де вказано, що 1) прийом осіб на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування, 2) умови конкурсу мають забезпечувати дотримання прав громадян у галузі освіти, 3) поза конкурсом, а також за цільовими направленнями до вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності особи зараховуються у випадках і у порядку, передбачених законодавчими актами, 4) прийом на навчання до вищого навчального закладу для підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться відповідно до умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів. Правила прийому на навчання до вищого навчального закладу затверджуються його керівником за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що спір виник з приводу реалізації позивачем своїх прав на вступ до вищого навчального закладу та здобуття вищої освіти, який вважає, що має право на вступ до вищого навчального за певних особливих умов.
Відповідно до ч.1 ст.15 глави 2 ЦК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України Компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що компетенція Рівненського міського суду Рівненської області, як адміністративного суду не поширюється на даний спір, який виник між фізичною особою з однієї сторони та юридичною особою - вищим навчальним закладом, що не є суб'єктом владних повноважень та не виконує владних управлінських функцій по відношенню до позивача, з іншої сторони, з правовідносин пов'язаних із реалізацією права на вступ до вищого навчального закладу та здобуття вищої освіти, який не є публічно-правовим, а тому постанова підлягає скасуванню, провадження в даній справі закриттю, подана апеляційна скарга частковому задоволенню.
Поряд з цим позивач ОСОБА_1 вправі звернутись до суду для вирішення даної справи в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 04 травня 2007 року в справі № 2-а-137/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка про визнання дій неправомірними - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.А.Пліш
Р.М.Шавель