Головуючий у 1-ій інст.Білінська Г.Б. Справа №22-а-179/07
Шевченківський районний суд м.Львова ряд.стат.звіту № 21 Доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018 м.Львів, вул.Чоловського,2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2007 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого - судді: Олендера І.Я.
суддів: Багрія В.М., Обрізка І.М.
при секретарі: Федаш О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2007 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство “Автовантажмаш” про визнання рішень недійсними та зобов'язання призначення наукової пенсії, -
в с т а н о в и л а :
27 грудня 2007 року Шевченківським районним судом м. Львова прийнято постанову по справі №2-п-1101/06 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство “Автовантажмаш” про визнання рішень недійсними та зобов'язання призначення наукової пенсії, якою позов задоволено повністю.
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідача - Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, представник якого в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням як процесуального, так і матеріального права, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою повністю відмовити в задоволені позову.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що суд першої інстанції не врахував, що тертя особа, де працював позивач, не є науковою установою, а підрозділ, в якому працював позивач, не є науковим. Судом не враховано, що довідка, видана третьою особою про роботу позивача в наукових підрозділах в 1976-1997, не ґрунтується на первинних архівних документальних даних за ці періоди, а з поданих не вбачається, що позивач працював в наукових підрозділах. Крім того суд при розгляді та прийняті постанови керувався Постановою КМ України, яка втратила чинність.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та вважає, що постанова суду прийнята на підставі норм чинного законодавства без порушення норм процесуального та матеріального права, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення позивача на заперечення проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Встановлено, що рішеннями відповідача від 08.12.2005 року та від 23.08.2006 року позивачу було відмовлено в призначені пенсії відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (а.с. 9, 28), мотивом відмови стало непідтвердження наявності в заявника необхідного стажу наукової роботи не менше 20-ти років на посадах в наукових підрозділах як передбачено постановою Кабміну України № 257 від 04.03.2004 року.
Судом першої інстанції вказані рішення визнані недійсними (нечинними) та зобов'язано відповідача призначити позивачу наукову пенсію на підставі Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”.
Розглядаючи спір та приймаючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.ст. 1, 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, та з урахуванням предмету спору, що стосувався наявності підстав для призначення позивачу наукової пенсії, дійшов до правильного висновку про безпідставну відмову відповідачем у задоволенні заяви позивача про призначення йому наукової пенсії.
При цьому судом правильно встановлено, що згідно трудової книжки позивача (а.с. 22-27), яка є основним документом для визначення стажу наукової роботи, він працював в головному конструкторському бюро автонавантажувачів, що притерпів ряд реорганізацій, а саме в НВО “Автовантажмаш” - в НВП “Автовантажмаш” та у ВАТ “Автовантажмаш”, з 01.04.1976 р. по 01.04.1992 р. провідним інженером лабораторії психології, з 01.04.1992 р. по 15.04.1997 р. провідним інженером - фізіологом, та що перебуваючи на вказаних посадах, він займався науковою діяльністю, що також підтверджується поданими позивачем копіями наукових робіт за цей період, оригінали яких оглянуті колегією суддів.
Даний правильний висновок суду зроблено також на підставі наявності в матеріалах справи Довідки про підтвердження наукового стажу № 21 від 25.07.2005 року, виданої третьою особою - ВАТ “Автовантажмаш” (а.с. 5).
Правильним є покликання суду першої інстанції на те, що робота позивача повністю регламентована ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” як робота в державній установі на посадах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України, однак не № 1571 від 22.11.2001 року, яка втратила свою чинність на час вирішення справи, а № 257 від 04.03.2004 року, що свідчить про підставність вимог позивача щодо захисту ним свого права на призначення йому наукової пенсії.
З огляду на здобуті та досліджені докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що науковий стаж позивача перевищує 20 років, та що відповідно до вказаного вище Закону він має право на призначення йому наукової пенсії.
Постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 2, 10, 11, 71, 72, 138, 143, 159, 161-163 КАС України, ст.ст.1, 24 Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”, Постанови Кабінету Міністрів України № 257 від 04.03.2004 року, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2007 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство “Автовантажмаш” про визнання рішень недійсними та зобов'язання призначення наукової пенсії - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.М.Багрій
І.М.Обрізко