ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Венгерчук А.О. Справа № 22а-3254/07
Острозький районний суд Рівненської обл. (№ 2а-14/07) Рядок статзвіту № 37
Доповідач: Шавель Р.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2007 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Олендера І.Я. та Пліша М.А.,
при секретарі - Рахмановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Оженинської сільської ради на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 19.06.2007р. у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Оженинської сільської ради про визнання незаконними рішень сільської ради, -
в с т а н о в и л а:
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати незаконним та скасувати рішення Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської обл. № 67 від 14.02.2003р. «Про надання та вилучення земельних ділянок» в частині вилучення земельної ділянки площею 0,27 га померлої ОСОБА_4 в землі запасу сільської ради, поновивши строк звернення до суду; а також визнати незаконним та скасувати рішення Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської обл. № 166 від 02.03.2007р. «Про встановлення громадського проходу з вул.Б.Хмельницького на вул.Гагаріна» (а.с.4-8).
Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 19.06.2007р. пропущений строк для звернення до суду поновлений та заявлений позов задоволений; визнані незаконними і скасовані рішення Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської обл. № 67 від 14.02.2003р. «Про надання та вилучення земельних ділянок» в частині вилучення земельної ділянки площею 0,27 га померлої ОСОБА_4 в землі запасу сільської ради, а також рішення Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської обл. № 166 від 02.03.2007р. «Про встановлення громадського проходу з вул.Б.Хмельницького на вул.Гагаріна» (а.с.69-72).
Постанову суду оскаржив відповідач Оженинська сільська рада Острозького району Рівненської обл., яка покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Апелянт вважає, що суд невірно застосував положення Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970р. в частині заборони вилучення земельних ділянок, що перебували у користуванні членів колгоспного двору, до складу земель запасу сільської ради при наявності хоча б одного члена двору.
Вказує, що оскільки позивачі не укладали з відповідачем договору оренди земельної ділянки, то вони не набули права користування нею. Згідно положень земельного законодавства, якщо земельна ділянка була передана у постійне безстрокове користування громадянину, при відсутності рішення про передачу її у приватну власність останньому, то після смерті такого громадянина, дана земельна ділянка вилучається за рішенням органу місцевого самоврядування до земель запасу. Після цього отримання такої (вилученої у землі запасу) земельної ділянки в оренду чи у приватну власність проводиться на загальних підставах (а.с.82-84).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачі з дня народження проживали в будинку АДРЕСА_1 та являлися членами колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_4.
Після смерті голови колгоспного двору ОСОБА_4 у 2000р., позивачі продовжили проживання у вказаному будинку, а рішенням Острозького районного суду від 17.09.2001р. за ними визнано право власності по 1/5 частині за кожним у будинковолодінні колишнього колгоспного двору (а.с.9-10).
Загальна площа земельної ділянки, яка була передана в користування колгоспного двору складала 0,27 га, з якої за рішенням Оженинської сільської ради 0,08 га було виділено під будівництво будинку ОСОБА_5 та рішенням Оженинської сільської ради № 21 від 21.07.1998р. земельну ділянку площею 0,04 га - під будівництво ОСОБА_3 (а.с.43, 44-45).
Біля будинку АДРЕСА_1 залишилася земельна ділянка площею 0,15 га для обслуговування будинку та зайнята під будинком і господарськими будівлями.
Рішенням Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської обл. № 67 від 14.02.2003р. «Про надання та вилучення земельних ділянок» земельна ділянка площею 0,27 га, яка перебувала в користуванні померлої ОСОБА_4, вилучена в землі запасу сільської ради (а.с.18).
Згідно рішення Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської обл. № 166 від 02.03.2007р. «Про встановлення громадського проходу з вул.Б.Хмельницького на вул.Гагаріна» встановлено громадський прохід з вул.Б.Хмельницького на вул.Гагаріна зі сторони земельної ділянки гр.ОСОБА_6 на землях запасу Оженинської сільської ради, шириною 1,5 м і довжиною 91,3 м (а.с.19).
Оцінюючи в сукупності наведені обставини та враховуючи вимоги чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про незаконність винесених Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської обл. рішень № 67 від 14.02.2003р. та № 166 від 02.03.2007р., а також про пропуск з поважних причин позивачами строку звернення до суду в частині оскарження рішення № 67 від 14.02.2003р.
Згідно ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Таким чином, позивачі, які були членами колишнього колгоспного двору АДРЕСА_1, а також за якими на підставі рішення суду визнано право власності на частину будинковолодіння за вказаною адресою, є фактичними користувачами земельної ділянки площею 0,27 га, що була закріплена за вказаним двором.
Згідно рішень сільської ради співвласникам будинковолодіння з цієї ділянки були виділені під забудову ділянки площею 0,08 і 0,04 га, інша частина землі продовжувала перебувати в користуванні інших співвласників будинковолодіння.
Таким чином, підстав для вилучення земельної ділянки біля будинку померлої ОСОБА_4 і передачі її в землі запасу у сільської ради не було, оскільки в даному будинку продовжують проживати його співвласники; ними також не вчинялися порушення використання цієї земельної ділянки.
Також не проводилося примусове припинення права користування на цю земельну ділянку в судовому порядку.
Із змісту показів свідка ОСОБА_7, колишнього секретаря сільської ради, яка працювала до 2006 року, вела погосподарські книги, слідує, що вона ще в 2001 році внесла зміни в погосподарську книгу сільської ради, де вказала власників будинку АДРЕСА_1, а також зазначила земельну ділянку, яка закріплена за даним двором.
Натомість, у погосподарській книзі № 1 за 2000-2005роки під № 30, в особовий рахунок № 789 зміни не були внесені, наявна відмітка про рішення суду від 17.09.2001р., однак цей запис містить закресленняі виправлення.
Окрім цього, позивачі вказують, що вони не знали про рішення сільської ради № 67 від 14.02.2003р., яким було вилучено земельну ділянку померлої ОСОБА_4 в розмірі 0,27 га в землі запасу. Представник відповідача Оженинської сільської ради під час розгляду справи не надав суду будь-яких доказів про те, що відповідачі знали або повинні були дізнатися про прийняте рішення.
Посилання, представника відповідача на те, що позивачі не платили земельний податок, а тому повинні були знати про прийняте рішення, судом першої інстанції правильно відхилені.
Оскільки п.«і» ст.12 ЗК України відносить до повноважень сільських, селищних , міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст інформування населення щодо вилучення (викупу) надання земельних ділянок, то вірним є висновок суду про те, що строк звернення пропущений позивачами з поважних причин, а тому повинен бути поновлений.
Також судом першої інстанції правильно враховано, що рішенням Острозького районного суду від 10.10.2006р. ОСОБА_5 був встановлений земельний сервітут, тобто право проходу по земельній ділянці, яка належала ОСОБА_4, вказане рішення суду набрало законної сили.
Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут.
Рішення Острозького районного суду від 10.10.2006р. не має жодного відношення до рішення Оженинської сільської ради № 166 від 02.03.2007р., яким встановлено громадський прохід з вул. Б.Хмельницького на вул. Гагаріна по землях запасу Оженинської сільської ради, що порушує права та законні інтереси користувачів земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.94, 195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Оженинської сільської ради на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 19.06.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Р.М.Шавель
Судді: І.Я.Олендер
М.А.Пліш