№ 2-869/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї   Р Е С П У Б Л І К И   К Р И М

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року               Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді     БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарі             АРІСТОВОЇ І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову,на стороні відповідачів – Ялтинська міська рада, про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої при проникненні до квартири осіб, в інтересах яких пред’явлено позов. Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що 3 лютого 2011 року група осіб, до складу якої входив співробітник юридичної служби Ялтинської міської ради ОСОБА_5, зламавши вхідні двері, вікна та стіни квартири АДРЕСА_1, скоїли крадіжку грошових коштів та особистих речей позивача і його дітей. Наголошував, що протиправні дії ОСОБА_5 заподіяли його неповнолітнім дітям істотну моральну шкоду у розмірі 100000 гривень.

    Представник Ялтинської міської ради та її виконавчого комітету Койков Д.Г. проти позову заперечував та зазначав, що дії, які, на думку ОСОБА_1, призвели до моральних страждань його неповнолітніх дітей, були вчинені при примусовому виконанні рішення Ялтинського міського суду АРК від 18 травня 2006 року у цивільній справі № 2-1177/2006 за позовом виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_1, якого зазначеним судовим рішенням зобов’язано знести самочинно збудовані об’єкти в будинку № 7 по вулиці Блюхера в місті Ялта та привести земельну ділянку за названою адресою в первісний стан.

ОСОБА_5 позов не визнав та пояснив, що, приймаючи участь у проведенні виконавчих дій, він діяв як представник сторони виконавчого провадження (представник виконавчого комітету Ялтинської міської ради), з огляду на що його безпідставно залучено до участі у справі в якості відповідача.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.

    Судом встановлено наступні факти (обставини) та відповідні їм правовідносини.

    ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неповнолітніми дітьми ОСОБА_1, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

За змістом частин 1 та 2 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб захищають (можуть захищати) в суді їхні батьки.

За таких підстав, звернення ОСОБА_1 до суду в інтересах своїх дітей необхідно вважати правомірним.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, що вбачається з договору дарування та довідок, наданих комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації».

    Заочним рішенням Ялтинського міського суду АРК від 18 травня 2006 року у цивільній справі № 2-1177/06 за позовом виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_1 останнього зобов’язано знести самочинно збудовані об’єкти в будинку   № 7 по вулиці Блюхера в місті Ялта та привести земельну ділянку за названою адресою в первісний стан. 29 серпня 2006 року рішення набрало законної сили.

13 вересня 2006 року Ялтинським міським судом АРК видано виконавчий лист, який пред’явлено до виконання у відділ державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції (на той час – державна виконавча служба в місті Ялта АРК) (а.с.62).

Постановою державного виконавця від 13 жовтня 2006 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення. ОСОБА_1 надано семиденний строк для добровільного виконання рішення (а.с.60)..

Постановами державного виконавця від 12 грудня 2006 року та від 19 січня 2007 року до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за невиконання без поважних причин судового рішення (а.с.55,58).

Постановою державного виконавця від 25 січня 2007 року виконавче провадження зупинено у зв’язку зі зверненням державного виконавця до суду з заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню (а.с.54).

Ухвалою Ялтинського міського суду АРК від 12 лютого 2007 року заяву державного виконавця задоволено. Рішення суду від 18 травня 2006 року роз’яснено наступним чином: на ОСОБА_1 покладено обов’язок повністю знести самочинно збудовану залізобетонну стіну огорожі, яка розташована біля будинку № 7 по вулиці Блюхера в місті Ялта, довжиною 30 м, висотою 1,8 м, товщиною 150 мм; знести самочинно збудовану конструкцію прибудови до квартири № 12 за цією ж адресою до стану, непридатного для проживання, а також покладено обов’язок привести земельну ділянку під зазначеними спорудами у первісний стан (а.с.52).

Ухвалою Ялтинського міського суду АРК від 12 лютого 2007 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду (а.с.54).

Постановою державного виконавця від 6 березня 2007 року виконавче провадження поновлено (а.с.57).

Під час дій з примусового зносу, які були вчинені 14 березня 2007 року, рішення суду частково виконано (щодо демонтування залізобетонної стіни).

При проведенні подальших виконавчих дій (щодо демонтування конструкції прибудови) у державного виконавця виникли об’єктивні складнощі, пов’язані з перебуванням на розгляді Ялтинського міського суду АРК позовної заяви виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_7 про знесення об’єкту самочинного будівництва за цією ж адресою.

Після усунення обставин, які ускладнювали проведення виконавчих дій, примусове виконання судового рішення було продовжено.

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції від 24 січня 2011 року дії державного виконавця в рамках примусового виконання рішення Ялтинського міського суду АРК від 18 травня 2006 року визнано законними (а.с.41).

28 січня, 2 лютого, 3 лютого, 4 лютого, 7 лютого 2011 року державним виконавцем були вчинені дії, спрямовані на демонтування самочинно споруджених конструкцій та повернення земельної ділянки у первинний стан (а.с.33-39).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наступне.

В силу частини 4 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території держави.

Завершальною стадією судового процесу є виконавче провадження. Примусову реалізацію судових рішень, що набрали законної сили, покладено на органи державної виконавчої служби.

Базовим законом, який визначає умови і порядок виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, – є Закон України «Про виконавче провадження», який суд застосує в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (3 лютого 2011 року).

За змістом ст. 76 цього Закону після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії (утриматися від їх вчинення), державний виконавець визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції і призначає  новий  строк  виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом.

Стаття 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», визначаючи обсяг прав та обов’язків учасників виконавчого провадження, надає стягувачу (його представнику) право давати усні і письмові пояснення, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, а також право приймати участь у проведенні виконавчих дій.

    Судом встановлено, що ОСОБА_5 займає посаду завідуючого сектором судової роботи юридичного департаменту Ялтинської міської ради, що підтверджується довідкою від 18 лютого 2011 року № 02-8-30/8, та має повноваження на представлення інтересів виконавчого комітету Ялтинської міської ради в судах та органах державної виконавчої служби, що вбачається з довіреності, виданої 23 листопада 2010 року № 02.10-07/943.

Як убачається з акта державного виконавця, 3 лютого 2011 року у проведенні виконавчих дій приймав участь представник стягувача (виконавчого комітету Ялтинської міської ради) ОСОБА_5.(а.с.37).

Аналіз обставин спору та наведених норм закону дає підстави дійти висновку, що присутність представника виконавчого комітету Ялтинської міської ради ОСОБА_5 при примусовому виконанні рішення Ялтинського міського суду АРК від 18 травня 2006 року у цивільній справі № 2-1177/06 – цілком узгоджується з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Доказів на підтвердження скоєння ОСОБА_5 або іншими особами, що були присутніми при проведенні виконавчих дій, крадіжки грошових коштів або особистих речей позивача чи його дітей – позивачем у судовому засіданні надано не було.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд взяв до уваги, що обов’язковими фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є протиправність діяння її заподіювача, а також наявність причинного зв'язку між шкодою і таким діянням.

В порушення приписів процесуального закону ОСОБА_1 не зміг довести факт нанесення його неповнолітнім дітям моральної шкоди, наявності вини з боку відповідачів , настання будь-яких негативних явищ та існування будь-якого причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів та можливим душевним дискомфортом.

Аналіз ст.ст. 23, 1167 ЦК України дає підстави стверджувати, що вимога про покладання на виконавчий комітет Ялтинської міської ради або ОСОБА_5 обов’язку відшкодувати моральну шкоди за відсутності з їх боку вини – є помилковою та такою, що не ґрунтується на законі, з огляду на що у задоволенні позову належить відмовити.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст.ст. 10, 11, 57-61, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, на стороні відповідачів – Ялтинська міська рада, про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 С у д д я   –