Справа № 2-а-285/11/0603
ПОСТАНОВА
І м е н е м У к р а ї н и
06.04.2011 року. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Яковлєва О.С., при секретарі Слабик О.М., з участю позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в період часу з 15 год. 50 хв. до 17 год. 00 хв. в залі суду в м. Бердичеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ м. Бердичів УМВС України в Житомирській області та інспектора ДПС ВДАІ м. Бердичів УМВС України в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати незаконним дії та касувати постанову інспектора ДПС ВДАІ м. Бердичів від 17.12.10 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17 грудня 2010 року він мав забрати дружину поблизу кафе «Мірабела», що біля будинку № 20/1 по вул.. Леніна в м. Бердичеві. Рухаючись з площі Соборної по вул. Леніна жодних знаків, які б забороняли поворот праворуч не бачив. Але коли мав під’їжджати до дружини, яка перебували поблизу кафе «Мірабела» помітив знак 3.1 «Рух заборонено», яким заборонявся поворот праворуч і який не було видно при русі по вул.. Леніна до виконання самого повороту. Для того, щоб не порушувати вимоги цього знаку, він зупинився, але вийшло так, що ця зупинка відбулась в дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Вийшовши з автомобіля, щоб забрати дружину та сумки, вимушений був стояти в зоні дії дорожнього знаку 3.34, за що працівники ДАІ склали на нього протокол.
Вважає себе неправомірно притягнутим до адміністративної відповідальності, оскільки він не повинен був та не міг передбачити наявність дорожнього знаку 3.1, який забороняє подальший рух після повороту направо, а побачивши його, вимушений був зупинитись, тобто діяв у стані крайньої необхідності, яка відповідно до ст. 247 КУпАП виключає адміністративну відповідальність.
В зв’язку з наведеним просить суд скасувати постанову серії АМ1 № 027830 від 17.12.10.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, заявлених в адміністративному позові, а також пояснив, що є інвалідом другої групи і йому тяжко ходити. Зупинився для того, щоб підібрати дружину, якби відстань була більшою, йому важко було дійти до дружини. Вважає, що працівники міліції могли зважити на те, що він є інвалідом, в зв’язку з чим йому дозволено цю короткочасну зупинку.
Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з`явились, про день і час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать розписки на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомили, будь-яких заперечень, пояснень, доказів не надали, в зв’язку з чим суд у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 128 КАС України розглядає даний спір на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2010 року серії АМ1 № 027830 громадянина ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 260 гривень. Дана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2010 року серії АМ 1 № 121545, із змісту якого вбачається, що 17 грудня 2010 року о 09 год. 30 хв. в м. Бердичеві по вул. Леніна ОСОБА_1 керував автомобілем “Фольксваген”, д.н. НОМЕР_1, здійснив зупинку автомобіля для посадки пасажирів в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається із змісту протоколу позивач у своїх поясненнях зазначив: «Я, ОСОБА_1, інвалід другої групи, став під знак, щоб взяти жінку», та не посилався на те, що знаку 3.1 не бачив, що були інші очевидці події (свідки).
Відповідно до ст. 18 КУпАП, якою визначено що є крайньою необхідністю, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Як встановлено під час судового розгляду небезпека для вищезазначених об’єктів не існувала, відповідно і підстав для усунення такої небезпеки шляхом вчинення адміністративного проступку не було.
Доводи позивача про наявність у нього права на короткочасну зупинку в зоні дії знаку, забороняючого таку зупинку, в зв’язку з інвалідністю, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Згідно п. 2.8 ПДР України водій-інвалід, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Інвалід», може відступати від вимог дорожніх знаків 3.1, 3.2 і 3.35-3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18.
Встановлено, в тому числі і з фототаблиці, доданої позивачем, що табличка 7.18 «Крім інвалідів»і під знаком 3.34 і під знаком 3.1 відсутня, що зобов’язує водія-інваліда керуватись загальними вимогами ПДР України.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначені вище протокол та постанова винесені відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху України, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2001 року №185 із змінами від 26 грудня 2001 року та 11 березня 2008 року.
Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з рішень, серед яких є зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд вважає винесену інспектором ДПС постанову законною, проте, зважаючи на малозначність вказаного адміністративного правопорушення, приймаючи до уваги, що позивач не створив аварійну ситуацію на дорозі, дійсно є інвалідом другої групи загального захворювання, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, що відповідатиме положенню ст. 22 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 2,6, 11,17, 69 - 71, 86, 104 , ч. 4 ст. 128, 158-163, 167,171-2 КАС України, ст. ст. 9, 22, 222,251, 256, 258, 283, 287-289, 293 КУпАП, суд ,-
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити захід стягнення за постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АМ1 № 027830 від 17.12.10.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Постанова Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя