Справа № 639/6083/24

Провадження № 1-в/639/552/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року                                                                              м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку суду стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про приведення вироків Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 та Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2022, які винесені стосовно нього, у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом – Закон №3886-ІХ).

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав вимоги клопотання та просив вказане клопотання задовольнити.

Під час судового засідання прокурор не заперечував проти задоволення клопотання щодо звільнення засудженого від покарання за діяння, яке наразі не є кримінально караним.

Представник ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у судове засідання не з`явився, на адресу суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, що відповідно до приписів абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Вислухавши думку засудженого та прокурора, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн.

Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 ОСОБА_4 засуджений:

- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки (19.01.2021 заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство) вартістю 499 грн);

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці (за вчинення крадіжки майна: 03.09.2020 вартістю 1627 грн; 05.10.2020 вартістю 1900 грн; 16.10.2020 приблизно о 00:10 год. вартістю 1920 грн; 16.10.2020 приблизно о 01:00 год. вартістю 2300 грн; 16.10.2020 приблизно о 02:00 год. вартістю 1500 грн; 16.10.2020 приблизно о 03:00 год. вартістю 1216 грн; 27.10.2020 вартістю 849 грн; 31.10.2020 вартістю 1160 грн; 14.11.2020 вартістю 2100 грн).

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

Крім того, вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2022 ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років (за вчинення 20.08.2022 замаху на крадіжку майна вартістю 3952 грн).

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 до покарання, призначеного за цим вироком остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

З огляду на викладене, заволодіння 19.01.2021 ОСОБА_4 чужим майном шляхом обману (шахрайство) вартістю 499 грн., за вчинення якого його було засуджено вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 за ч. 2 ст. 190 КК України, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість цього майна не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність – 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 , усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_4 необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Також суд ураховує, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 ОСОБА_4 був також засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України за вчинення 9 епізодів крадіжки ( 03.09.2020, 05.10.2020, 16.10.2020 приблизно о 00:10 год., 16.10.2020 приблизно о 01:00 год., 16.10.2020 приблизно о 02:00 год., 16.10.2020 приблизно о 03:00 год., 27.10.2020, 31.10.2020, 14.11.2020 ), при цьому вартість викраденого 16.10.2020 приблизно о 01:00 год. майна складає 2300 грн, що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2020 рік –2102 грн, тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінальним правопорушенням. Оскільки за ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_4 було призначено одне покарання за 9 епізодами крадіжок, а не за кожним окремо, суд вважає неможливим застосування положень Закону № 3886-IX від 18.07.2024 до покарання в цій частині вироку.

За таких обставин ОСОБА_4 слід вважати таким, що засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.

Крім цього, оскільки вартість майна, за замах 20.08.2022 на викрадення якого ОСОБА_4 засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.12.2022 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, становить 3952 грн, що перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2022 рік – 2481 грн., вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінальним правопорушенням – злочином і не може бути декриміналізовано відповідно до Закону №3886-ІХ.

Таким чином, клопотання засудженого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання засудженого ОСОБА_4 – задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 2 (два) місяці.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою - з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 25.10.2024.

Суддя                                                                         ОСОБА_1