ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

23.10.2024м. ДніпроСправа№ 904/4579/24

Суддя Скриннікова Н.С. , розглянувши матеріали за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (код ЄДРПОУ 00130850) до Фізичної особи-підприємця Заболотної Ольги Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в сумі 37 737, 02 грн

СУТЬ СПОРУ

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до  Фізичної особи-підприємця Заболотної Ольги Василівни про   стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 37737,02 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України, зважаючи на наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з однією позовною вимогою майнового характеру про стягнення з ФОП Заболотної О.В. грошових коштів.

За даними позову позивач вважає, що з ФОП Заболотною О.В. укладено 01.11.2021 року типовий договір (публічний договір приєднання) про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується за реквізитами № 3259/жб від 01.11.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником нежитлового приміщення вбудованого в напівпідвальний поверх цього житлового будинку загальною площею 85,3 кв.м. за твердженням позивача є ФОП Заболотна О.В.

Позивач зазначив, що за період з листопада 2021 року по березень 2024 року відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Миколи Зінчевського, буд. 12 було спожито теплову енергію на загальну суму 32   238, 09 грн. У таблиці нарахування плати за послуги зазначено період з листопада 2022 року по березень 2024 року.

Згідно з актами надання послуг сума плати за абонентське обслуговування за період з серпня 2022 року по березень 2024 року становить 164, 42 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення за період з січня 2023 року по вересень 2024 року: 3% річних у розмірі 1306, 04, сума інфляційних втрат становить 2   437, 40 грн., пеня 1   591, 07 грн.  

Отже позовна вимога стосується стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з листопада 2021 року по березень 2024 року (за даними таблиці з листопада 2022 по березень 2024), за абонентське обслуговування за період з серпня 2022 року по березень 2024 року, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

За одну позовну вимогу про стягнення заборгованості позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3   028, 00 грн.

Тобто предметом цього позову є одна вимога майнового характеру.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань  (відповідь на запит суду  № 862429 від 23.10.2024) 03.08.2023 внесено  запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за її рішенням.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань  (відповідь на запит суду  № 862440 від 23.10.2024) 27.06.2024 року  внесено  запис про реєстрацію підприємницької діяльності ОСОБА_1 за її рішенням.

Тобто з 03.08.2023 року по 27.06.2024 року ОСОБА_1 не перебувала в статусі фізичної особи-підприємця.

Позовна вимога стосується стягнення заборгованості за період з листопада 2021 року по березень 2024 року, а за даними таблиці у позові з листопада 2022 року по березень 2024 року).

Суд звертає увагу на те, що спір відносно стягнення заборгованості виник частково під час здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, а частково під час припинення підприємницької діяльності, а тому спір як він є в цілому не підлягає розгляду господарським судом.

Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої   статті 20 ГПК України   спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Суд зважує на виключну ситуацію щодо цього позову, оскільки підприємницька діяльність відповідача припинялась частково у період за який позивач просить стягнути заборгованість; укладений за твердженням позивача, договір відповідно до статті 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії є публічним договором приєднання між споживачем (відповідач) та виконавцем (позивач), тобто не є господарським договором чи правочином у господарській діяльності, укладеним ФОП Заболотною О.В. з метою виконання нею зареєстрованих видів підприємницької діяльності. А тому в розумінні статті 20 ГПК України спір не відноситься до господарської юрисдикції, з огляду на наявний період зареєстрованого припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою   статті 128 Господарського кодексу України   громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до   статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі   статтею 50 Цивільного кодексу України   (далі -   ЦК України).

За частиною першою   статті 173 ГК України   зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими   ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених   ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад та предмет договору.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі   статтею 51 ЦК України   застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46   Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»    передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.      

Відповідно до   статті 52 ЦК України   ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей   51,   52,   598-609 ЦК України,   статей 202-208 ГК України,   статті 46   Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»   однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 21 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Позовна вимога відповідає предмету позову. Збільшення або зменшення позовної вимоги – це її кількісна, а не якісна зміна.

Роз`єднання судом позовів у справі в самостійні провадження може здійснюватися лише за умови, що окремі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Тобто, якщо позивач правильно звернувся до господарського суду, але справу належить до розгляду іншим господарським судом, а не судом іншої юрисдикції, цивільної або адміністративної, то господарський суд може передати справу на розгляд іншому господарському суду.

Частиною 1 статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак суд не має права вийти за межі позовних вимог; не має права відредагувати позовні вимоги та розглянути позовні вимоги вибірково лише за період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, а інші виділити в окреме провадження та передати для розгляду до суду цивільної юрисдикції; не має права зменшити позовну вимогу, оскільки таке право відповідно до статті 46 ГПК України належить виключно позивачу; не має права роз`єднати одну позовну вимогу, навіть якщо вона стосується стягнення сум заборгованості за декілька місяців та років, оскільки роз`єднанню підлягають лише окремі незалежні позовні вимоги.

Пунктом 1 частини 1 статті 175 ГПК України встановлено, що  суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з частиною 6 статті 175 ГПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд роз`яснює заявнику, що розгляд вимоги про стягнення з ФОП Заболотної О.В. заборгованості за спожиту теплову енергію за даними розрахунку у таблиці за листопад 2022,  грудень 2022, січень 2023, лютий 2023, березень 2023 належить до господарської юрисдикції.

Розгляд вимоги про стягнення  заборгованості за листопад 2023, грудень 2023,  січень 2024,  лютий 2024, березень 2024 має розглядатись за правилами цивільної юрисдикції.

Заразом, роз`єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Виокремлення частини позовної вимоги, яка підлягає розгляду господарським судом з єдиної позовної вимоги, є процесуальною дією зменшення розміру позовних вимог, яку вправі здійснити лише позивач.

Суд звертає увагу й на те, що для належного виконання вимог частини 6 статті 175 ГПК України, тобто для визначення до юрисдикції якого суду відноситься спір (до господарської чи цивільної) необхідно встановити власника нежитлового приміщення.

Позивач не надав суду чітких та переконливих доказів того, що власником або користувачем (орендар, суборендар, інше право користування) нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 є фізична особа-підприємець або юридична особа, що також є підставою для відмови у відкритті провадження.

За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідь на запит суду  № 862500 від 23.10.2024) право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за фізичною особою з РНОКПП НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ) не зареєстровано.

Докази, що спростовують висновки господарського суду матеріали справи не містять.

В силу частини 2 статті 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 ГПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення.

З огляду на зазначене, господарський суд вирішив відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України.

Суд роз`яснює, що в силу частини 5 статті 175 ГПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Керуючись пунктом 1 частини 1, частиною 6 статті 175, статті 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

           1.Відмовити у відкритті провадження за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850) до   Фізичної особи-підприємця Заболотної Ольги Василівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) про   стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 37737,02 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 23.10.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.С. Скриннікова