КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/418/24/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/4926/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

11 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2024, -

за участю:

прокурора ОСОБА_12 ,

обвинувачених (в режимі ВКЗ) ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_11 ,

захисників ОСОБА_6 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_13 ,

(в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 , ОСОБА_14 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2024 клопотання прокурора задоволено. Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22.09.2024 року включно, без визначення розміру застави та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22.09.2024 року включно, без визначення розміру застави та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22.09.2024 року включно, без визначення розміру застави та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України

У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_6 про зміну обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою - відмовлено.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , суд врахував особи обвинувачених, кожного окремо, а також обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, що дало підстави зробити обґрунтовані висновки, що обвинувачені можуть ухилятись від явки до суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим шляхом, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим суд вважав за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити дотримання обвинуваченими процесуальних обов`язків під час розгляду кримінального провадження в суді.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_11 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що надає йому право виїзду за межі України у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Судом зазначено, що на даний час ризики, які були підставою для обрання та неодноразового продовження запобіжних заходів стосовно обвинувачених, не зменшились та не перестали існувати, у зв`язку з чим дійшов висновку про доцільність тримання обвинувачених під вартою задля запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, та відмовив у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_6 про зміну обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Крім того, суд вважав, що на даний час відсутні підстави вважати строки тримання під вартою обвинувачених, а також строки даного судового провадження такими, що виходять за межі розумних, необхідних і достатніх для досягнення визначення процесуальним законом завдання кримінального провадження, враховуючи поведінку учасників кримінального провадження та його складність.

Також, оскільки кримінальне провадження стосується особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд керуючись правилами ч.4 ст. 183 КПК України, не вбачав підстав для визначення розміру застави обвинуваченим.

Крім того, судом було досліджено звернення командира в/ч про можливість включення ОСОБА_11 до окремої бригади сил ТРО, а також враховано позицію захисників і обвинуваченого про необхідність встановлення застави або зміни запобіжного заходу на домашній арешт, однак суд дійшов висновку, що таке звернення не може бути підставою для застосування альтернативного або іншого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, оскільки ризики, наявність яких доведено прокурором, не спростовують можливість ухвалення такого судового рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись незаконність та необґрунтованість ухвали, просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2024 скасувати та винести ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80-ти прожиткових мінімумів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що в порушення п.1 ч.3 ст. 184 КПК України стороною обвинувачення до клопотань про продовження строку тримання під вартою взагалі не було додано додатків - матеріалів, яким прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Також апелянт зазначає, що в порушення ч.3 ст. 199 КПК України стороною обвинувачення у клопотанні не викладено обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а судом не перевірено і не встановлено наявність ні нових, ні попередніх ризиків.

Апелянт вказує, що як в клопотанні прокурора, так і в ухвалі суду відсутні доводи щодо наявності хоча б одного з ризиків, в клопотанні міститься лише формальний перелік ризиків, без підтверджуючих на те доказів, крім того, всі посилання сторони обвинувачення щодо існування ризиків зводиться лише до припущень.

Також апелянт вказує, що ні в клопотанні прокурора, ні під час судового засідання прокурором не було наведено жодних об`єктивних підстав, які б свідчили, що не застосування такого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Як зазначає апелянт, у клопотанні відсутні докази неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів (а ризики відсутні) та взагалі є посилання, що застосування тримання під вартою можливо лише до раніше судимої особи, але обвинувачені раніше не судимі.

Апелянт звертає увагу, що в матеріалах клопотання відсутні жодні докази того, що до обвинувачених не можливо застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, ні в клопотанні, ні в судовому засіданні не було встановлено підстав щодо не можливості застосування застави, здатної забезпечити виконання обов`язків обвинуваченим.

Отже, захисник вказує, що клопотання прокурора необґрунтоване, без жодних доказів, обвинувачені раніше не судимі, мають постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, незважаючи на що суддя незаконно та необґрунтовано продовжила строк тримання під вартою.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2024 та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 задовольнити частково, продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 22.09.2024 (включно), визначивши розмір застави - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн. із покладенням обов`язків, передбачених п.п.1-4 ч.5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотне порушення вимого кримінального процесуального закону.

Апелянт зазначає, що прокурором не надано жодного доказу, що свідчить про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень та наявність ризиків, як того вимагає ч.4 ст. 199, п.1 ч.1 ст. 194 КПК України, обвинувальний акт не містить таких відомостей, а містить лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які на думку прокурора були ним встановлені, однак суд продовжив запобіжний захід, прийшовши до висновку, що обвинувачення є обґрунтованим, без дослідження жодного доказу, при цьому не визначив розмір застави, на відміну від інших 31 обвинувачених у даному кримінальному провадженні, яким попередньо ухвалою визначено розмір застави, не конкретизувавши, в чому соціальна небезпека ОСОБА_9 більша від соціальної небезпеки інших обвинувачених, яким визначено розмір застави.

Крім того, апелянт зазначає, що вказані ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, є надуманими, оскільки ОСОБА_9 не має наміру переховуватись від суду, оскільки має на меті довести свою невинуватість у пред`явленому обвинуваченні, а як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях, сама лише тяжкість кримінального покарання, яке може бути застосовано до обвинуваченого у разі визнання його винним, не може бути підставою для тримання особи під вартою.

Щодо незаконного впливу на свідків, то апелянт вказує, що свідки у даному кримінальному провадженні є особами, щодо яких застосовано заходи безпеки і відповідно, навіть якби ОСОБА_9 мав такий намір, що не доведено жодними доказами, то і не мав би такої можливості.

Також апелянт зазначає, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявки до суду є безпідставним та надуманим, оскільки, як зазначено вище, ОСОБА_9 має не меті довести свою невинуватість у пред`явленому обвинуваченні і відповідно не має наміру на являтися до суду.

Щодо вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, то прокурором не надано будь-яких доказів підготовки ОСОБА_9 до вчинення іншого кримінального правопорушення або наміру продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки не доведено, що він взагалі вчиняв інкриміновані йому злочини.

Крім того, захисник вказує, що не визначення розміру застави є правом, а не обов`язком суду, а з урахуванням тривалості тримання під вартою ОСОБА_9 , інших 31 обвинувачених, яким суд раніше знайшов підстави для визначення розміру застави, тобто, суд дійшов висновку, що може визначити розмір застави особам обвинуваченим за ст. 255 КК України та особам обвинуваченим в особливо тяжкому злочині у сфері наркотичних засобів, крім ОСОБА_9 , який на відміну від інших, будь-якого майна не має, неодружений та дітей не має, даних про його особу, які свідчать, що намірів та можливості переховуватися від суду він не має, розмір застави у мінімально визначеному розмірі для особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, достатньою мірою гарантував би виконання ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків.

Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, істотне порушення прав людини та громадянина, просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2024 та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 від 16.07.2024 було застосовано до обвинуваченого неналежну правову процедуру. Апелянт звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_11 має бажання брати активну та ефективну участь у судовому засіданні при розгляді клопотання, в тому числі реалізувати право на подачу письмових клопотань/заяв тощо, проте судом було проігноровано даний факт в судовому засіданні 25.07.2024, оскільки не було забезпечено його особистої участі під час судового засідання поряд із захисниками.

Також захисник зазначає, що під час розгляду клопотання судом не було досліджено, як того вимагають процесуальні норми під час судового розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу та інших матеріалів справи, в тому числі документів, що надавались стороною захисту на повне спростування викладеного у клопотанні.

Захисник вказує, що стороною обвинувачення не було доведено, що обставини, зазначені у ч.3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, на що захисники обвинуваченого ОСОБА_11 неодноразово звертали увагу суду. Судом не було узято до уваги те, що в клопотанні фактично просто перераховані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та не доведено обґрунтовано їх наявність, також не було подано жодних додаткових документів, які б підтверджували наявність ризиків, перерахованих в ст. 177 КПК України, що об`єктивно свідчить про те, що такі ризики в дійсності місця не мають.

Також апелянт зазначає, що судом не було розглянуто жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів, що призводить не тільки до порушення вимог ст. 183 КПК України, а й свідчить про явну упередженість суду по відношенню до обвинуваченої особи.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник посилається на незаконність складу суду, вказуючи про те, що не дивлячись на відмову у задоволенні заявленого судді ОСОБА_1 відводу, сторона захисту вважає, що оскільки суддя ОСОБА_1 , яка була від моменту розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_16 , так і продовжила в статусі вже головуючої судді по справі №757/418/24 може бути упередженою суддею, і обставини, котрі заявляла сторона захисту є обґрунтованими, що вказує на продовжуваність порушення незаконності складу суду.

Також апелянт вказує, що суддею безпідставно та всупереч приписам законодавства, без з`ясування підстав, було залишено без розгляду, на підставі ч.4 ст. 81 КПК України заявлений нею відвід прокурору. На переконання захисника, під час судового засідання прослідковується прихильність судді до прокурора, що створює обґрунтовані сумніви в її неупередженості.

Крім того, апелянт зазначає, що до поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу не додано жодної копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання, що вказує на порушення вимог ст. 184 КПК України та з таким порушенням прийнято судом до розгляду. Звертає увагу на ст. 194 КПК України, котра вказує обов`язок суду встановити чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри, існування ризиків, недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів, тож в силу відсутності таких доказів, поданих прокурором, суд має обов`язок постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, що чітко передбачає ч.2 ст. 194 КПК України. Окрім того, на думку апелянта, відсутність таких доказів, що повинні бути подані прокурором до таких клопотань, вказує на те, що суд не може здійснювати оцінку та досліджувати обставини, котрі зазначені прокурором в клопотанні, адже всі вони не є підтвердженими та зводяться до власної суб`єктивної оцінки прокурора.

Також апелянт вказує, що судом не було дотримано безпосередності дослідження доказів, що вказує на порушення ст. 23 КПК України, ухвала не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, так як висновки суду про наявність ризиків не підтверджується жодними доказами, так як такі докази не були надані стороною обвинувачення. Зокрема ухвала не містить жодних мотивів, з яких суддя дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, саме відносно ОСОБА_11 . Водночас, в даному кримінальному провадженні вбачається застосування альтернативного запобіжного заходу до інших обвинувачених, котрим інкримінується скоєння таких же правопорушень, та котрі мають схожі характеристики відносно своєї особи, як і безпосередньо ОСОБА_11 Таке різне ставлення до обвинувачених, на думку апелянта, не має жодного об`єктивного підґрунтя і свідчить про дискримінацію за ознакою переконань, адже суд не пояснив, чому для ОСОБА_11 застосування альтернативного запобіжного заходу є неможливим, в контексті навіть не тільки бажання особи стати на захист держави в такий не простий для України час, а й звернення вже безпосередньо командира військової частини про потребу саме в такій особі, як ОСОБА_11 , для виконання певних задач спрямованих на оборону держави.

Крім того, апелянт зазначає, що в чергове з одних і тих підстав продовжується запобіжний захід ОСОБА_11 , що зводяться до тяжкості покарання, при цьому прокурор не вказує на обставину зменшення ризиків, як і на обставини продовження строку саме на 60 днів.

Щодо тверджень суду, що ОСОБА_11 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, що надає йому право виїзду за межі України в разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, захисник вказує, що така обставина щодо можливості виїзду ОСОБА_11 закордон не відповідає дійсності та фактичним обставинам кримінального провадження, адже в особи відсутній закордонний паспорт для виїзду закордон, так як він знаходиться в сторони обвинувачення. До того ж, апелянт зазначає, що поведінка ОСОБА_11 є явно такою, що не відповідає меті виїзду закордон, адже він був затриманий на території України через великий проміжок часу після відкриття кримінального провадження, а сторона обвинувачення весь час фактично заявляє, що в особи нібито є зв`язки в правоохоронних органах, тож якби така обставина дійсно мала місце, то в ОСОБА_11 була б можливість виїхати закордон відразу після відкриття кримінального провадження. ОСОБА_11 навпаки виявив бажання стати на захист своєї держави, що знову ж таки вказує на те, що його поведінка не є такою, яка вказує на те, що він має намір на виїзд закордон.

Також апелянт вказує, що обвинувальний акт надійшов до суду 20.02.2024, втім навіть не починалась реалізація ст. 314 КПК України, що свідчить про порушення засад кримінального провадження розумності строків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників, які просили задовольнити апеляційні скарги, думку прокурора, який посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг захисників, вивчивши надані судом першої інстанції матеріали провадження, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали судомпершої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини за яких таке продовження можливе.

З наданих судом першої інстанції матеріалів слідує, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022000000000035 від 11.01.2022 за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_22 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_23 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 309; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинувачених, зокрема, ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2024 року клопотання прокурора задоволено та продовженострок тримання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 під вартою до 22.09.2024, включно, без визначення розміру застави.

Згідно із вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Всупереч доводам апеляційних скарг захисників, суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбаченіп.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ступінь яких не зменшився, що на даний час виключає можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м`який.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисників про не доведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то на переконання колегії суддів, вони є безпідставними, з огляду на наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

З урахуванням характеру висунутого ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні, згідно ст. 12 КК України особливо тяжких злочинах, у сфері обігу наркотичних та психотропних речовин, злочинною організацією, а ОСОБА_11 , ще й у створенні такої організації, що вказує про підвищену небезпеку інкримінованих протиправних дій з урахуванням розподілення ролей осіб, що обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, за якими передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винними у даному кримінальному правопорушенні, обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинувачених, які мають місце проживання у Дніпропетровській області, згідно із даними, які містяться у клопотанні прокурора ОСОБА_9 раніше судимий, а щодо ОСОБА_7 у Тернівському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває на розгляді обвинувальний акт, їх вік, майновий стан та соціальні зв`язки, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим шляхом та вчинити інше кримінальне правопорушення. Такі ризики існують і виправдовують їх подальше тримання під вартою.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Посилання в апеляційній скарзізахисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_10 на те, що наявність на утриманні ОСОБА_11 трьох неповнолітніх дітей надає йому право виїзду за кордон не відповідає дійсності, зважаючи на те, що паспорт ОСОБА_11 для виїзду за кордон знаходиться у сторони обвинувачення, що відповідно унеможливлює його виїзд за кордон, як на підставу відсутності ризику переховування від суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані обставини не виключають можливості обвинуваченого ОСОБА_11 переховуватись в межах території України, тим більше, що обвинувачений ОСОБА_11 , як і обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , є уродженцями, проживали та здійснювали, згідно із обвинуваченням незаконну діяльність у Дніпропетровській області, тобто вмежахіншої адміністративно-територіальної одиниці, де в останніх наявні численні зв`язки, що на переконання колегії суддів, підтверджує існування ризику переховування від суду та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення.

Не спростовує обґрунтованість ризику та доцільність продовження строку тримання під вартою, а також ж не дає достатніх підстав вважати, що обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не зможуть здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України і доводи захисників про те, що їх підзахисні не мають наміру перешкоджати чи переховуватись від суду.

Що стосується ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, то на переконання колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченим, на даному етапі провадження, яке наразі триває і свідки у кримінальному провадженні, показання яких суд сприймає безпосередньо, ще не допитані, існують достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показів, а тому доводи захисників в цій частині є неспроможними.

Посилання захисника ОСОБА_10 в апеляційної скарзі на незаконність складу суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки подані стороною захисту заяви про відвід головуючого-судді були розглянуті судом першої інстанції та оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а незгода сторони захисту із мотивами прийнятого рішення про відмову у задоволенні таких заяв, не може вказувати на незаконність складу суду.

Що стосується доводів сторони захисту про наявність інших порушень вимог КПК України, то колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії апеляційного розгляду, з урахуванням положень ст. 422-1 КПК України, якими визначено повноваження суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ухвалення рішення по суті, за відсутності матеріалів кримінального провадження, які є предметом розгляду суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості та повноважень на перевірку усіх обставин кримінального провадження,в тому числі і перевірку доводів захисника про безпідставне залишення без розгляду заяви захисника про відвід прокурора а, відтак, у цій частині доводи є безпідставними.

Що стосується доводів адвоката ОСОБА_10 про те, що судом першої інстанції не було забезпечено особисту участь ОСОБА_11 у судовому засіданні 25.07.2024, то вони є необґрунтованими, оскільки відповідно до оскаржуваної ухвали та долученого самим захисником журналу судового засідання від 25.07.2024, як обвинувачений ОСОБА_11 так і його захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , а також інші обвинувачені, їх захисники та прокурор здійснювали участь у судовому засіданні під час якого надавали свої пояснення для з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення. А не забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_11 безпосередньо поряд з захисником не є тим істотним порушення вимог КПК України, яке б впливало на законність та обґрунтованість судового рішення.

Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 в апеляційній скарзі на відсутність доказів обґрунтованості підозри, колегія суддів, з огляду на стадію кримінального провадження, вважає безпідставними, оскільки особа перебуває у статусі підозрюваного до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК на стадії досудового розслідування, тоді як у даному кримінальному провадженні досудове розслідування завершено, прокурором визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, ОСОБА_9 висунуте обвинувачення та обвинувальний акт спрямовано до суду, тобто ОСОБА_9 набув процесуального статусу обвинуваченого, і обґрунтованість висунутого щодо нього обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на підставі обвинувального акту, шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, та яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні.

З приводу доводів захисників про необхідність визначення розміру застави їх підзахисним, то на переконання колегії суддів, з урахуванням висунутого обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , та встановлених на даний час ризиків, суд першої інстанції правильно прийняв рішення, не визначати обвинуваченим розмір застави в порядку, передбаченому ст. 183 КПК України. При цьому, доводи захисника ОСОБА_10 про бажання ОСОБА_11 стати на захист держави, самі по собі не можуть мінімізувати встановлені на даний час у кримінальному провадженні ризики та, з огляду на підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, на даному етапі провадження не можуть бути підставою для застосування до нього альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Твердження захисників про визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави іншим обвинуваченим у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів до уваги не бере, оскільки в даному провадженні суд апеляційної інстанції перевіряє обставини, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою саме обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відповідно до ухвали від 25.07.2024, яка і оскаржується стороною захисту, тоді як ухвала суду, якою було визначено іншим обвинуваченим альтернативний запобіжний захід у виді застави, не є предметом даного апеляційного розгляду, і згідно вимог КПК України оцінювати її законність не входить до повноважень суду апеляційної інстанції.

Посилання захисників в апеляційній скарзі на тривалість розгляду справи, не може бути безумовною підставою для зміни обвинуваченим запобіжного заходу, оскільки вказана обставина, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, не враховується при обранні запобіжного заходу та вирішенні питання доцільності тримання під вартою особи, щодо якої існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об`єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про їх особу підтверджують на даному етапі провадження, потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисників про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження апелянтів про те, що наведені у судовому рішенні ризики не ґрунтуються на жодному доказі, колегія суддів вважає безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення, а тому доводи захисників в цій частині є неспроможними.

Будь - яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегія суддів, не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, як про це просять захисники, має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 залишити без змін, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2024, якою продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 22.09.2024 включно, без визначення розміру застави - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

____________ _____________ _____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4