Справа №2-155/11
Рішення
іменем України
12 квітня 2011 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Шевчук А.М., при секретарі Крушевській Л.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації; третя особа без самостійних вимог: служба громадянства і реєстрації фізичних осіб, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про виселення з будинку №70, що знаходиться по вул. Чапаєва с. Озадівка Бердичівського району Житомирської області, без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 29 грудня 2 000 року народження, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування –Бердичівська районна державна адміністрація Житомирської області(а.с.2-3,30). Свої вимоги обгрунтовувала тим, що у 2007 року зареєструвала та вселила у вище вказаний будинк, який належить їй на праві приватної власності, сина, його дружину та двоє їх дітей. У 2009 році її обмежили у користуванні будинком: відімкнули опалення, замінили замки на вхідних дверях будинку та прибудинкових споруд. Вона вимушена була піти жити до гр. ОСОБА_6 за адресою: село Озадівка, вул. Молодіжна,9. Її неодноразові звернення до органів внутрішніх справ виявилися безрезультатними.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 09 липня 2010 року залучено до участі у справі як співвідповідачів –ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.49).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо їх виселення із будинку №70 по вул. Чапаєва села Озадівка Бердичівського району Житомирської області без надання іншого жилого приміщення та зняття їх з реєстрації; третя осооба без самостійних вимог: орган опіки та піклування –Бердичівська районна державна адміністрація, у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог до неповнолітніх дітей і така відмова судом прийнята (а.с.69).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - службу громадянства і реєстрації фізичних осіб (а.с.70).
У судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали. Просять виселити без надання іншого жилого приміщення та зняти з реєтрації за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, село Озадівка, вул. Чапаєва,70 ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Свої вимоги обгрунтували тим, що відповідачі роблять неможливим для неї проживання з ними в одному будинку: перешкоджають користуватися будинком - виключають теплопостання до її помешкання у холодну пору року, не дають їй ключа від будинку та не залишають його на обумовленому місці, замикають господарські будівлі, чим перешкоджають у вільному доступі до господарства. Вона є власником будинку та землі, але діти до неї не відносяться належно.
Відповідач ОСОБА_2 вимоги не визнав у повному обсязі. Свої заперечення обгрунтував тим, що мати з будинку не виганяв та не виганяє, не бив та не погрожував. Після того, як вони привели будинок до ладу: газифікували, зробили опалення, водопостачання, інші ремонтні роботи, то позивач стала зчиняє сварки, щоб їх вижити із будинку. У них іншого житла не має. Всі гроші, що отримали від продажу власного будинку вклали на поліпшення житлово-побутових умов будинку позивача. Дійсно замок від хати поміняли, бо погано працював та був один ключ. Коли поміняли замок, то один ключ дали позивачу. Окрім того, на в'язці у обумовленому місці є всі ключі. Позивач про це знає, але бувають випадки, коли діти ідуть гуляти та забирають із собою ключі, оскільки забуваються повісити на місце. Вони із жінкою не мають офіційної роботи, тому вимушені, тримати худобу, а позивач без їх відома продає цю худобу.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник вимоги не визнали у повному обсязі. У обгрунтування заперечень пояснили, що позивач все придумує, ніхто її не зачіпає та не виганяє, все це інсценіровка. При голові сільської ради ОСОБА_1 гарантувала, що у разі продажу їх хати зареєструє всіх у своєму будинку. З позивачем була угода, що коли сім'я сина продасть свою хату та проведе газ і воду у будинок позивача, то всі будуть жити у будинку ОСОБА_1 Через вмовляння та обіцянки ОСОБА_1 вони свого житла не мають. Іншого житла не набули, оскільки за домовленістю із ОСОБА_1 гроші у сумі 35 000 грн. вклали у благоустрій будинку позивача: газифікацію, водопостачання, перебудову господарських приміщень. Коли у позивача не склалося із співмешканцем, то вони їй допомогли та прийняли як матір у її власний будинок, але ОСОБА_1 стала втручатися в їх особисте життя, намагатися посварити сина із дружиною, щоб керувати ними. Насправді позивач обзиває та нападає, кляне, розпускає плітки, щоб скомпроментувати їх перед сусідами, знайомими. Сама зчинить скандал, а потім забереться та піде.
Представник третьої особи без самостійних вимог - служби громадянства і реєстрації фізичних осіб у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с.122). Служба про причину неявки представника не сповістила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не спрямовувала.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що вимоги не можуть бути задоволенні, тобто відповідачі не можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення з наступних підстав.
Згідно свідоцтва та витягу право власності на будинок №70 по вул. Чапаєва в селі Озадівка Бердичівського району Житомирської області зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.5,6).
Позивачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за вище вказаною адресою, для обслуговування житлового будинку (а.с.8).
Як ствердила суду свідок ОСОБА_7 (сільський голова) спочатку відповідачі жили з позивачем у будинку №70 по вул. Чапаєва, але не мрилися, тому у 2003 році ОСОБА_3 придбала власний будинок №63 по вул. Гагаріна у селі Озадівка Бердичівського району Житомирської області (а.с.82). Згодом позивач стала проживати із співмешканцем ОСОБА_8 у будинку №43 по вул. Кірова у цьому ж селі, тому певний період часу будинок №70 по вул. Чапаєва пустував. До будинку стали лазити сторонні та красти, тому позивач стала просити сина із невісткою повернутися назад.
30 липня 2007 року відповідач ОСОБА_3 відчужила (подарувала) житловий будинок та земельну ділянку розміром 0,5898 га, що знаходяться в с. Озадівка Бердичівського району Житомирської області, по вул. Гагаріна, 63 (а.с.81-84). Свідок ОСОБА_7 також ствердила, що при відчужені будинку ОСОБА_1 запевняла, що відповідачі та їх діти без житла не залишаться, бо вона їм подарує свій будинок.
Сторони не оспорили, що за згодою позивача, тобто власника, відповідачі та їх неповнолітні діти у 2007 році були зареєстровані та повернулися проживати у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.36). Тобто, відповідачі вселилися на законних підставах.
Свідок ОСОБА_7 ствердила, що восени 2007 року позивач посварилася із співмешканцем та ОСОБА_3 забрала її додому. Стали проживати разом.
Сторони не оспорили, що за взаємною згодою, на спільні кошти та спільними зусиллями привели садибу у порядок: вирішили питання газифікації, опалення, водопостачання, провели інші ремонтні роботи (а.с.37-44). Для виконання цих робіт позивач взяла кредит у банку, а відповідачі вклали гроші, які отримали від відчуження нерухомого майна.
Однак, навесні 2009 року почалися конфлікти.
Згідно ст.157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Вислення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Якщо особи, які проживають разом, систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення (ч.1 ст.116 ЖК України).
Таким чином, необхідною умовою застосування виселення без надання іншого житлого приміщення (виключного заходу відповідальності) є:
- два і більше порушення правил співжиття;
- безрезультатність застосування заходів попередження і громадського впливу.
Відсутність хоча б одного з цих фактів є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Так, у судовому засіданні встановлено, що дійсно мають місце скандали, сварки та нанесення образ (покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_7,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В.). Проте, не доведено, що ініціаторами виступають відповідачі. Проте, позивач ображає відповідчів, чим провокує їх. Поведінка відповідачів не створює об'єктивну неможливість спільного проживання. Доводи позивача надумані.
Відповідачі умисно не створюють перешкод у користуванні позивачем будинком та господарськими спорудами. Такий висновок вбачається не тільки з пояснень відповідачів щодо ненавмисної поведінки неповнолітніх дітей, які іноді забувають повісити ключі в умовне місце, але й з листа Озадівського сільського голови від 28.02.2011 року №18 згідно з яким сторони були запрошені на бесіду (а.с.97). У присутності сільського голови відповідачі намагалися передати позивачу ключ від будинку, але вона його взяти категорично відмовилася, мотивуючи тим, що не хоче спільно з ними проживати в одному будинку і щоб сільська рада виселила їх з будинку. Окрім того, свідок ОСОБА_13 суду ствердив, що раніше, а саме восени 2010 року, відповідач ОСОБА_3 також давала ключ позивачу, але вона його швирнула. У зв'язку з встановленими обставинами суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо перешкод у користуванні приміщеннями. Окрім того, якщо б позивачу дійсно чинилися перешкоди у користуванні жилим будинком, то вона мала б звернутися із позовом про вселення, але такого позову ОСОБА_1 не пред'являла. Що ж стосується відключення опалення тільки у кімнаті позивача, то цього технічно неможливо зробити. Окрім того, у холодну пору року відповідачі не залишили б без тепла своїх двох неповнолітніх дітей.
Дійсно ОСОБА_14 двічі зверталася до міліції. Вперше - у грудні 2009 року. Скаржилася, що відповідачі виганяють її із будинку і погрожують фізичною розправою. Відповідачі написали розписки, що вони раніше не вчиняли конфліктів з позивачем та з будинку її не виганяли та в подальшому зобов'язуються конфліктів не вчиняти та з будинку не виганяти. Постановою від 21 грудня 2009 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи (матеріали №3559). Свідок ОСОБА_11 (брат позивача) у судовому засіданні ствердив, що відповідачі не виганяли позивача. Вдруге - у серпні 2010 року. Скаржилася на те, що відповідач ОСОБА_2 погрожує їй вбивством, застосуванням насильства, ображає її нецензурною лайкою, перешкоджає вільно розпоряджатися її майном, чинить перешкоди у користуванні житлом. Постановою від 07 серпня 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи. У мотивувальній частині постанови зазнається, що ОСОБА_2 жодного разу не перешкоджав матері вільно розпоряджатися майном (матеріали №2043).
Тобто, оскільки у діяннях відповідачів не було встановлено ознак протиправної поведінки, які б свідчили про порушення ними прав співжиття, тому до них не були застосовані заходи запобігання і громадського впливу, що є підставами для відмови в задоволенні позову про виселення.
Насправді між сторонами виникли неприязні взаємини, через наявність певних життєвих обставин позивач заінтересована у звільненні житлової площі, але такі обставини самі по собі не можуть бути підставою для виселення. Позивач стала проживати з ОСОБА_6 по вул. Молодіжна, 9, оскільки доглядала за нею.
Відповідачі не мають іншого житла. Цьому сприяла у свій час позивач, яка з власної волі зареєструвала неповнолітніх онуків та їх батьків у власному житлі, чим добровільно обмежила своє право власності, оскільки згідно ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 9,116,157 ЖК України, суд, -
в и р і ш и в :
відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: