Справа № 2-4954/10 Головуючий у 1 інстанції:Бовчалюк З.А.

Провадження № 22-а/0390/726/11

Категорія:10.3 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Данилюк В. А.

суддів -  Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.,

          розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Луцької міської ради про стягнення недоплаченої грошової допомоги,          

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 червня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати у зв’язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду – скасуванню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, а тому на підставі ст. 121 ЦПК України визнав позовну заяву неподаною і повернув позивачу.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На час розгляду даної справи в суді першої інстанції та постановлення оскаржуваної ухвали спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із даним позовом та постановлення оскаржуваної ухвали в даній справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 ухвалою суду від 7 травня 2010 року було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а саме: для оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та подачі доказів (а.с. 3).

          З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що між сторонами виник спір майнового характеру щодо стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни, в розмірі 1562 гривень. При подачі позовної заяви позивачем не було оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у зв’язку з чим позовну заяву залишено без руху (а.с. 1).

          Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Правовідносини з приводу виплати ветеранам війни щорічної грошової допомоги до 5 травня врегульовані спеціальним законом – Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.

          За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 з підстав неоплати ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки він звільнений законом від сплати вказаних судових витрат, і необґрунтовано з мотивів неусунення недоліків позовної заяви повернув її позивачу на підставі ст. 121 ЦПК України.

          Крім того, вказавши в ухвалі про залишення без руху як недолік поданої позовної заяви – неподачу позивачем доказів на підтвердження розміру виплачених відповідачем сум допомоги, суд допустив порушення норм процесуального закону, оскільки подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику.

          Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.   

          З матеріалів справи вбачається, що всупереч вказаним роз’ясненням ухвалу суду про залишення без руху було надіслано позивачу лише 25 травня 2010 року (а.с. 4) і отримано останнім 7 червня 2010 року (а.с. 5), а оскаржуваною ухвалою суду від 8 червня 2010 року позовну заяву повернуто позивачу, внаслідок чого він не мав реальної можливості у визначений судом до 25 травня 2010 року строк виконати вимоги ухвали про залишення без руху та усунути недоліки позовної заяви.

          З огляду на викладене, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому колегія суддів вважає, що її слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в порядку адміністративного судочинства.

          Керуючись ст. ст. 199, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

 Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 червня 2010 року в даній справі скасувати, а справу направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий          

Судді