АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів – Гірняк Л.А. , Левенця Б.Б.,
при секретарі – Чебан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13 вересня 2010 року ,-
встановила:
У вересні 2009р. ПАТ АКБ «Індустріалбанк» звернулися до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1, в якому просили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 368 635,36 грн. звернути стягнення на кв. АДРЕСА_1, шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а саме надання АКВ «Індустріалбанк» права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві шляхом укладення ПАТ АКВ «Індустріалбанк» і покупцем договору купівлі-продажу, з наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (в тому числі права на отримання витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно), за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності і вказаною у рішенні суду, а також виселити відповідача з спірної квартири.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідача просила задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.
Відповідач ОСОБА_1 про час і місце слухання по справі був повідомлений належним чином та своєчасно в порядку ч.5 ст. 74 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 13 вересня 2010 року позовні вимоги ПАТ АКБ «Індустріалбанк» - задоволені частково.
Головуючий в 1 інстанції – Пепеляшков О.С.. Справа № 22ц- 414/2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія:ЦП-27
Суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43С/О200/353/07 від 25.12.2007р. у загальній сумі 368 635,36 гривень звернув стягнення на двокімнатну квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., в тому числі житловою площею 32,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 за іпотечним договором 4312/0200/354/07 від 25.12.2007р., шляхом надання ПАТ АКБ «Індустріалбанк» права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві через укладення ПАТ АКБ «Індустріалбанк» і покупцем договору купівлі-продажу, з наданням АКБ «Індустріалбанк'» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (в тому числі права на отримання витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно).
Суд виселив ОСОБА_1 з кв. АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» суму судових витрат в розмірі 1 875,38 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог — відмовлено.
Ухвалою суду від 22 листопада 2010р. заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення (а.с.131).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що справа розглянута у його відсутність, позивачем не надано повний розрахунок заборгованості по кредиту, розмір нарахованої пені не відповідає вимогам закону.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали скаргу та просили її задовольнити.
Представник ПАТ АКБ «Індустріалбанк» просив скаргу відхилити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення , мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував своїх зобов'язань, взятих відповідно до умов кредитного договору, на претензії банку не відреагував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 368 635,36 гривень, яка не повернута банку, в зв’язку з чим має місце невиконання зобов'язання перед банком з боку ОСОБА_1 по кредитному договору, забезпеченого іпотекою і банк має право на звернення стягнення в межах суми боргу в розмірі 368 635,36 гривень на предмет іпотеки, а саме на кв. АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, за іпотечним договором 4312/0200/354/07 від 25.12.2007р. шляхом надання ПАТ АКБ «Індустріалбанк» права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, через укладення ПАТ АКБ «Індустріалбанк» і покупцем договору купівлі-продажу, з наданням АКБ «Індустріалбанк'» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (в тому числі права на отримання витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно) та виселенню ОСОБА_1 з вищевказаного житлового приміщення.
Колегія суддів повністю не погоджується з висновком суду з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.12.2007р. між ПАТ АКБ "Індустріадбанк" в особі його відокремленого структурного підрозділу Херсонської філії та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 43С/02ОО/353/07. За умовами вказаного договору у користування відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 30 000 дол. США строком з 25.12.2007р. по 24.12.2012р. включно, на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 13 відсотків річних, а відповідач зобов'язався, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту погашати кредит у сумі не менш ніж 500 дол. США та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання відповідно до Графіку платежів, що зазначений в Додатку № 1 до цього Договору, не пізніше 25 числа кожного місяця наступного за звітним (а. с. 25-27).
Відповідач, згідно меморіальних валютних ордерів від 25.12.2007р. отримав кредитні кошти (а.с. 31).
На виконання вимог п. 1.1. кредитного договору, з метою забезпечення його виконання, між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 4312/0200/354/07 від 25.12.2007р., предметом якого стало нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 74,4 кв.м. в тому числі житловою площею 32,9 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим № 19370, та за реєстровим номером № 271 зареєстровано заборону відчуження предмету іпотеки (а.с. 28-30).
В зв’язку з тим, що відповідач не виконував своїх зобов'язань, взятих відповідно до умов кредитного договору, на претензії банку не відреагував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 368 635 грн. 36 коп., в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 24 500 дол. США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2009р. становить 196 159,25 грн.;
- заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2320,08 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2009р. складає 18 575,72 грн.;
- нараховані відсотки за період з 29.08.2009р.- 22.09.2009р. включно 477,75 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2009р. становить 3825,11 грн.;
- заборгованість по пені - 10194,62 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2009р. становить 81 623,26 грн.;
- штрафні санкції, згідно п. 8.3. Кредитного договору - 2450,70 дол. США, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2009р. становить 19 615,93 грн.;
- штрафні санкції, згідно п. 3.1.19. Договору іпотеки - 6101,31 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.2009р. становить 48 836,10 грн.(а.с.5).
Частиною ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У частині 3 ст. 33 Закону визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання).
Договором іпотеки на іпотекодержателя покладається зобов'язання надіслати іпотекодавцю повідомлення, оформлене відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку". Надіслання такого повідомлення є обов'язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано відповідачу у передбаченим законом строк повідомлення про існування заборгованості та про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.32-34).
Оскільки ОСОБА_1 не виконав умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про звернення стягнення в межах суми боргу в розмірі 368 635,36 гривень на предмет іпотеки.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що має місце невиконання зобов'язання перед банком з боку ОСОБА_1 по кредитному договору, забезпеченого іпотекою, а тому банк має право на звернення стягнення в межах суми боргу на предмет іпотеки, а саме на кв. АДРЕСА_1.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не допустив, а наведені в скарзі доводи в цій частині вимог правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга в цій частині вимог задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції в цій частині вимог необхідно залишити без змін.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду відносно виселення відповідача з житлового приміщення з наступних підстав.
Звернення стягнення на передані в іпотеку будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, які проживають у цьому будинку чи житловому приміщенні на підставі статті 109 ЖК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.
Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У ч.ч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".
Однак, розглядаючи спір щодо виселення відповідача з вищевказаної квартири, суд першої інстанції не звернув уваги на дотримання вищезазначеного порядку виселення, вимоги про виселення відповідача судом не розглядались, висновків суду відносно заявлених вимог судом взагалі не надано.
В матеріалах справи відсутня письмова вимога про добровільне звільнення квартири та про попередження банку про виселення відповідача з зазначеної квартири, яка забезпечена іпотекою. В ході судового розгляду не обговорювалось питання щодо дотримання процедури виселення відповідача, тобто з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.
Недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення відповідача з житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.
Виходячи із аналізу вказаних правових норм закону примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду відповідача із житлового приміщення, на яке здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для виселення відповідача ОСОБА_1 немає, а тому рішення суду в цій частині вимог підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.
З урахуванням всіх обставин справи, а також перевіривши доводи апелянта в повному обсязі та враховуючи те, що відповідач не був присутні в суді першої інстанції, колегія суддів дослідила всі матеріали справи та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з урахуванням вищевказаних доводів та норм закону .
Керуючись ст.ст. 209, 307 ч.1п. 1,2, 314 ч.2, 316 , 317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13 вересня 2010 року скасувати в частині вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 про виселення скасувати, постановити в цій частині нове рішення.
В позові Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» до ОСОБА_1 про виселення – відмовити.
В іншій частині рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13 вересня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Л.А.Гірняк
Б.Б.Левенець
Вірність копії засвідчую:
суддя Апеляційного суду Одеської області Кварталова А.М.