Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-1177/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С.М.
36 Доповідач Кодрул М. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Кодрула М.А.
суддів - Черненко В.В., Потапенка В.І.
при секретарі - Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2011 року задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 від 03 листопада 2006 року.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 пред’явив позов в травні 2009 року, в якому просив визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_6, посвідчений 03 листопада 2006 року державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори. Як на підставу позову ОСОБА_5 посилався на те, що 26 серпня 2004 року ОСОБА_6 склав заповіт, який посвідчений секретарем Рівненської сільської ради Новоукраїнського району, яким заповідав йому земельну ділянку № 379 згідно Державного акту на право приватної на землю.
2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті звернувся до державного нотаріуса Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і від нього дізнався, що 03 листопада 2006 року ОСОБА_6 заповів все своє майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3
На момент складання заповіту в 2006 році ОСОБА_6 дуже хворів і не міг самостійно скласти та підписати ще один заповіт, крім того в нього не було такого бажання, оскільки він бажав заповісти земельну ділянку саме йому. Заповіт був складений та підписаний іншою особою, а не ОСОБА_6
Судом встановлено, що 26 серпня 2004 року ОСОБА_6 був складений заповіт, згідно якого право власності на земельну ділянку №379 згідно державного акту на право приватної власності на землю КР № 013088 переданої йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповів ОСОБА_5. Даний заповіт посвідчений секретарем Рівненської сільської ради Новоукраїнського району та зареєстрований в реєстрі за № 528.
03 листопада 2006 року ОСОБА_6 складено новий заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 3-1835. Згідно цього заповіту ОСОБА_6 усі свої права та обов”язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов”язки, які можуть належати йому у майбутньому, та усе інше майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
За клопотанням позивача ОСОБА_5 суд ухвалою від 02 листопада 2010 року призначив посмертну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Кіровоградській області. Згідно з висновком експерта № 520 від 27 грудня 2010 року підпис в заповіті від 03.11.2006 року виконаний ймовірно не ОСОБА_6, а іншою особою.
В судовому засіданні свій висновок експерт підтвердив та пояснив причини такого висновку.
Доказів на спростування висновку експерта відповідачі та третя особа не надали.
Крім того, відповідно до ст.4 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб визначений законами України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11 січня 2008 року, тобто в строк встановлений законом, подали до Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 (а.с.48, 48 об.)
Заочним рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2008 року за ОСОБА_4 визнано в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 5,94 га., що розташована на території Рівненської сільської ради. На підставі цього рішення ОСОБА_4 отримала Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку(а.с.52,54,55).
3.
Виходячи з встановленого судова колегія дійшла висновку, що визнання заповіту ОСОБА_6 від 03 листопада 2006 року недійсним не порушує будь які права відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_4, не відновлює попереднього заповіту, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя:
Судді: