УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого – Комаровської Н.В.,
Суддів –Гончаренко В.М., Короткова В.Д.,
З участю секретаря – Возіян Д.А.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Ерсте Банк» про визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 09.11.2010р.,-
в с т а н о в и л а :
26.05.2009р. ПАТ «Ерсте Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування вимог посилався на те,що 24.04.2008р. між банком та відповідачем був укладений кредитний договір,згідно якому ОСОБА_1 отримав кредит на придбання земельної ділянки в сумі 62.700 доларів США із сплатою 13% річних строком до 23.04.2028р.
20.08.2008р. банк уклав договір кредиту,згідно якому відповідач отримав 80.000 доларів США для прибдання житлового будинку із сплатою 12,5 % річних строком до 19.08.2028р.
Однак свої забов*язання відповідач не виконує,в зв*язку з чим заборгованість за кредитним договором від 20.04.2008р. на травень 2009р. склала 64.816,48 доларів США,а за кредитним договором від 20.08.2008р. – 86.956,96 доларів США,що в перерахуванні на національну валюту складає 1.161.901,57 грн.
Позивач просив стягнути вказану суму з відповідача.
ОСОБА_1 позов не визнав,звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсними зазначених договорів кредиту, а також договорів іпотеки від 24.04.2008р. та від 20.08.2008р.,вважаючи що вони суперечать Закону «Про захист прав споживачів»,статтям 524,533 ЦК України,Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,вважаючи,що банк не мав права укладати договори в іноземній валюті,оскільки відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом на території України є гривня.
_____________________________________________________________________
Головуючий 1 інстанції – Калашнікова О.І. Справа № 22ц-254/2011
Доповідач – Комаровська Н.В. Категорія - 27
Треті особи – приватні нотаріуси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з*явились.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 09.11.2010р. позов банку задоволений ,в зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить про скасування рішення,мотивуючи тим,що суд неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом при розгляді справи встановлено,що 24.04.2008р. між банком та відповідачем був укладений кредитний договір,згідно якому ОСОБА_1 отримав кредит на придбання земельної ділянки в сумі 62.700 доларів США із сплатою 13% річних строком до 23.04.2028р.
20.08.2008р. банк уклав договір кредиту,згідно якому відповідач отримав 80.000 доларів США для придбання житлового будинку із сплатою 12,5 % річних строком до 19.08.2028р.
В забезпечення виконання забов*язань за кредитним договором від 24.04.2008р. в той же день сторонами був укладений іпотечний договір,за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку земельну ділянку пл.0,06 га,розташовану по АДРЕСА_1.
В забезпечення виконання забов*язання за кредитним договором від 20.08.2008р. в той же день сторонами був укладений іпотечний договір,згідно умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку житловий будинок,розташований по АДРЕСА_2.
Починаючи з 16.12.2008р. ОСОБА_1 неналежно виконував взяті на себе забов*язання по погашенню кредитів,порушуючи строки повернення коштів та відсотків за користування отриманими кредитами, результаті чого на травень 2009р. виникла заборгованість перед банком за кредитним договором від 20.04.2008р. в сумі 64.816,48 доларів США,а за кредитним договором від 20.08.2008р. – 86.956,96 доларів США,що в перерахуванні на національну валюту складає 1.161.901,57 грн.
Банком наданий розрахунок вказаної суми ( а.с.9),яка рішення суду стягнута з відповідача.
Задовольняючи вимоги ПАТ «Ерсте Банк»,суд обгрунтовано виходив з того,що відповідно до ст.526 ЦК України забов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного Кодексу України,інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення забов*язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
ОСОБА_1 не заперечував проти факту отримання ним кредитних коштів в іноземній валюті,а також невиконання ним своїх забов*язань.
Крім визнання вказаних обставин факт отримання кредиту в іноземній валюті підтверджений заявками відповідача про видачу кредиту в іноземній валюті ( а.с.21, 34,38,58), а факт невиконання забов*язання- численними попередженнями банку ,письмовими поясненнями ОСОБА_1 з приводу виникшої заборгованості та розрахунками заборгованості( а.с. 40,43-46).
Судова колегія вважає,що висновок суду про задоволення позову ПАТ «Ерсте Банк» ґрунтується на доказах,досліджених судом першої інстанції,які підтверджують правильний висновок суду.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки ,суд виходив з того,що зустрічний позов є необґрунтованим,а тому не підлягає задоволенню.
Свій висновок суд відповідно до ст.215 ЦПК України мотивував в рішенні і судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції.
Матеріалами справи безспірно встановлено,що ОСОБА_1 двічи звертався до ПАТ «Ерсте Банк» із заявою про видачу кредиту саме в іноземній валюті,що підтверджується вищезазначеними доказами,отримав кредитні кошти за кредитними договорами саме в іноземній валюті,забов*язавшись повернути кошти та проценти за користування кредитом саме в іноземній валюті згідно графику повернення кредиту.
Посилаючись на те,що за статтею 524 ЦК України забов*язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, позивач за зустрічним позовом не звернув уваги на те,що згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Перевіряючи довод ОСОБА_1 про те,що банк не мав права видавати кредит в іноземній валюті,суд встановив,що банк зареєстрований у встановленому законом порядку,має свідоцтво про реєстрацію від 25.01.2006р. № 303,банківську ліцензію № 224 від 29.05.2007р.,дозвіл на право здійснення банківських операцій від 18.09.2007р. ( а.с.108,111.112).
Перевіряючи довод ОСОБА_1 про те,що умови кредитних договорів є несправедливими,суперечать принципу добросовісності,порушують дисбаланс договірних прав та обов*язків сторін,порушують ст.18 Закону «Про захист прав споживачів», суд послався на те,що п.4 ч.4 ст.18 вказаного Закону передбачає,що положення п.п.8,11,13 ч.3 цієї статті не застосовуються до операцій із цінними паперами,фінансовими послугами та іншими товарами та послугами,ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках,яке не контролюються продавцем. ПАТ «Ерсте Банк» не має впливу на валютний ринок та не визначає курси валют,тому посилання на порушення банком закону «Про захист прав споживачів» є необґрунтованим.
Крім того, посилання апелянта на несправедливість умов договору про покладання на позичальника ризику знецінення національної валюти як на підставу визнання договору недійсним також є помилковим, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості, а п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе споживач. Така норма запроваджена на виконання Закону України “Про захист прав споживачів” і виконана банком перед укладенням оспореного позивачем кредитного договору .
Згідно з Повідомленням позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту,якеи є додатком № 1 до кредитного договору, валютні ризики під час виконання забов*язання за кредитним договором несе позичальник. З такими Повідомленнями до кредитних договорів був ознайомлений ОСОБА_1,погодився з ними та підписав їх ( а.с.16.)
Не заслуговує на увагу довод апелянта про те,що суд необгрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки,оскільки відповідно до змісту ч. 1 ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно з текстом укладеного сторонами кредитних договорів такі умови договорами передбачено (а.с.10,50)).
Не може бути підставою для скасування рішення і довод апелянта про те,що суд не врахував погашення ним частково кредиту в гривнях,тому що при розрахунку заборгованості банком внесені ОСОБА_1 суми були враховані,про свідчить розрахунок.
Не заслуговує на увагу довод апелянта про те,що суд порушив норми цивільно-процесуального законодавства,не оголосивши рішення,оскільки згідно журналу судового засідання 09.11.2010р. о 17.24.44 год. вступна та резолютивна частина рішення була оголошена ( а.с.153).
Судова колегія ввважає,що суд повно дослідив обставини справи,правильно застосував норми матеріального права,не допустив порушень цивільно-процесуального законодавства,тому підстав для скасування рішення немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,викладених в рішенні, яке оскаржується,тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.1,308 ЦПК України,колегія суддів.-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,рішення Київського районного суду м.Одеси від 09.11.2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Н.В.Комаровська
Судді: В.М.Гончаренко
В.Д.Коротков