У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши  в попередньому судовому засіданні у м. Києві 16 червня 2006 р.  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2004 р.,

у с т а н о в и л а:

У квітні 2003 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири. В обґрунтування позову посилалася на те, що 17 грудня 2002 р. з вини відповідачів була залита її квартира, розташована в АДРЕСА_1. Сума шкоди становить 342 грн. 14 коп. Крім того, просила стягнути з відповідачів 925 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2004 р., частково зміненим ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від  11 травня 2004 р., позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для  скасування  судових рішень   відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час  розгляду  справи  в  касаційному   порядку   суд перевіряє  в  межах  касаційної  скарги  правильність застосування судом першої  або  апеляційної  інстанції  норм  матеріального  чи процесуального  права  і  не  може  встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  в  рішенні   чи відкинуті   ним,   вирішувати   питання   про   достовірність  або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанції були допущені порушення або неправильне застосування норм  процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2004 р. відхилити та зазначені судові рішення залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.