Справа № 2-1030/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого -судді Федусик В.В.
при секретарі - Нікітіні О. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеси справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувшись до суду з вищевказаним позовом, просив винести рішення, яким стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси моральну шкоду у сумі 400000 (чотириста тисяч) грн., заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 30.05.2006р. по 01.12.2008р. в сумі 62262, 23 грн. з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства та просив суд зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси проводити щомісячну страхову виплати з 01.12.2008р. в сумі 2896, 00 грн.
У ході судового засідання представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник позивача пояснила, що позивач працюючи дорожнім працівником другого розряду в Комунальному Підприємстві «Проходчик» отримав травму в наслідок нещасного випадку на виробництві, про що був складений Акт по формі Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом від 21.01.2006р. Медико-соціальна експертна комісія 30.05.2006р. встановила ОСОБА_1 першу групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 100 %. При повторному огляді на МСЕК 17.06.2008р. позивач був визнаний інвалідом першої групи зі 100 % втрати професійної працездатності строком до 17.06.2010р.
Свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов’язків, у розмірі 400000, 00 грн., позивач мотивує тим, що моральну шкоду йому спричинено умовами виробництва і в результаті нещасного випадку він став інвалідом першої групи зі втратою професійної працездатності 100 %, у зв’язку з чим вимушений змінити свій спосіб життя та постійно відчуває безпорадність перед хворобою. У зв’язку з отриманою травмою позивач переніс моральні страждання через втрату нормальних життєвих зв’язків, порушення функцій органів тіла, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідач призначив одноразову допомогу у розмірі 19840, 00 грн. та щомісячні страхові виплати у розмірі 343, 70 грн. з 30.05.2006р. З таким розміром призначеної одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати позивач не погоджується. З 01.01.2004р. набрав чинність Цивільний кодекс України, статтею 1197 даного кодексу передбачено, якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Але в супереч статті 1197 Цивільного кодексу України відповідач провів розрахунок одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат з середньої заробітної плати в сумі 417, 33 грн.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України"Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007р. з 20.03.2007р. з Закону виключено поняття відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей припиняється з 01.01.2008р незалежно від часу настання страхового випадку. Таким чином, позивач не має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
У ході судового засідання було встановлено, що з ОСОБА_1 19.01.2006р. стався нещасний випадок, про що був складений Акт по формі Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом від 21.01.2006р. Медико-соціальна експертна комісія 30.05.06р. встановила ОСОБА_1 першу групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 100 %. При повторному огляді на МСЕК 17.06.2008р. позивач був визнаний інвалідом першої групи зі 100 % втрати професійної працездатності строком до 17.06.2010р.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси відшкодувало одноразову страхову виплату у сумі 19840, 00 грн. та призначило з 30.05.2006р. щомісячні страхові виплати у сумі 267, 33 грн.
Стаття 9 Закону України «Про охорону праці» передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло на дату встановлення МСЕК втрати професійної працездатності, тобто з 30.05.2006р. На цей час діяв Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" із змінами, внесеними згідно із Законом № 3456-IV від 22.02.2006р.
Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон № 1105) визначено правову основу, економічний механізм і організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності або смерть застрахованих.
Об’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві згідно статті 6 Закону № 1105 є життя застрахованного, його здоров’я, працездатність.
Згідно статті 1 Закону № 1105 одним із завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей..
Стаття 21 Закону № 1105 встановлює, що у разі настаня страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду.
Пунктом 3 ст. 34 Закону № 1105 встановлено, що моральна моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпшим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-рп/2004р. (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) -В аспекті конституційного звернення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов’язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону № 1105 всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Таким чином, порядок і розміри виплат, передбачений ч.3 статті 34 Закону № 1105 застосовується лише при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, які не спричинили втрати потерпілим професійної працездатності. При цьому Конституційний Суд України в своєму рішенні не вказав, що розмір моральної шкоди потерпілим не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати.
Позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки він зазнав болю та страждання, у зв’язку з отриманою травмою, переніс моральні страждання через втрату нормальних життєвих зв’язків, порушення функцій органів тіла, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом не можуть бути взяти доводи представника відповідача щодо виключення з Закону № 1105 поняття відшкодування моральної шкоди та припинення з 01.01.2008р. виплати моральної шкоди відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105 незалежно від часу настання страхового випадку виходячи з наступного.
Право у позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 30.05.2006р. на цей час діяв Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до якого відшкодування моральної шкоди потерпілим передбачено на підставі статей 1, 5, 6, 21, 28, ч.3 ст. 34 Закону № 1105.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні вимоги містяться у ст. 5 ЦК України - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання
ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Як зазначено у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя " при розгляді конкретних справ суди мають оцінювати зміст закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору відповідності його Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.
Таким чином, не зважаючи на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України"Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007р. з 20.03.2007р. з Закону № 1105 виключено поняття відшкодування моральної шкоди, в даному випадку необхідно застосовувати Закон № 1105 в редакції на 22.02.2006р., який діяв на момент виникнення правовідносин та яким передбачено відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві.
Пункт 44 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007р. про внесення змін до Прикінцевих положень Закону № 1105, на який посилається відповідач, втратив чинність, як такий, що є неконстуційними, на підставі Рішення Констуційного суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008.
Таким чином, позивач має право на відшкодування моральної шкоди на підставі статей 1, 5, 6, 21, 28, ч.3 ст. 34 Закону № 1105 оскільки він переніс моральні страждання через втрату нормальних життєвих зв’язків, порушення функцій органів тіла, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, суд виходить з розміру позовних вимог, ступеню перенесених моральних страждань, ступеню порушення життєвих зв’язків, характеру додаткових зусиль для організації життя.
У зв’язку з викладеним, суд вважає що вимоги ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про стягнення моральної шкоди обгрунтовані і підлягають частковому задоволенню у розмірі 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривен.
Підлягають задоволенню вимоги позивача стосовно стягнення заборгованості з виплати щомісячних страхових виплат за період з 30.05.2006р. по 01.12.2008р. у сумі 62262, 23 з наступних підстав.
З 01.01.2004р. набрав чинність Цивільний кодекс України. Відповідно до статті 1197 Цивільного кодексу України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, з урахуванням ступеня втрати потерпшим професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров’я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
У ході судового засідання судом було встановлено, що в супереч статті 1197 Цивільного кодексу України при призначенні щомісячних страхових виплат відповідач провів розрахунок з середньої заробітної плати в сумі 417, 33 грн.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» встановлено, що з 01.01.2006р.розмір мінімальної заробітної плати складає 350, 00 грн. Відповідно до вимог статті 1197 ЦК України середньомісячна заробітна плата для розрахунку страхових виплат позивачу повинна бути розрахована з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та скаладати 350, 00*5 =1750, 00 грн.
Заборгованість відповідача зі сплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 за період з 30.05.2006р. по 01.12.2008р. в сумі 62262, 23 грн. та з 01.12.2008р. відповідач повинен призначити щомісячну страхову виплату в сумі 2896, 00 грн.
Керуючись ст. 8, 58 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-рп/2004р., ст. ст. 5, 23, 1167, 1197 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 6, 21, 28, 29, 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя", ст. ст. 10, 11, 208-209, 212-215, 224 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 180000, 00 (сто вісімдесят тисяч) гривен.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 30.05.2006р. по 01.12.2008р. в сумі 62262, 23 грн. з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства України.
Зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси проводити щомісячні страхові виплати з 01.12.2008р. в сумі 2896, 00 грн. на користь ОСОБА_1 з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства України.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп. (сім гривен п’ятдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.