Справа № 2-5575/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2009 р. Приморський районний суд м. Одеси в складі: головуючого -судді Федусик В.В. при секретарі - Пищевят О.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеси справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувшись до суду з вищевказаним позовом, просила винести рішення, яким стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси моральну шкоду у сумі 400000 (чотириста тисяч) гривен, заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 27.01.2004р. по 01.10.2008р. в сумі 30339, 36 грн. з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства та просила суд зобов’язати відповідача проводити щомісячні страхові виплати з 01.10.2008р. в сумі 1738, 12 грн. з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства, зобов’язати відповідача поводити перерахунок щомісячних страхових виплат з кожним підвищенням мінімальної заробітної плати згідно діючого законодавства України та у відповідності до ст. 1197 ЦК України.
У ході судового засідання позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Позивачка пояснила, що працюючи в ЗАТ «Одеса», в наслідок нещасного випадку на виробництві отримала виробничу травму - ампутація культі с/з правого плеча. Про даний нещасний випадок був складений акт№ 1 про нещасний випадок на виробництві від 05.10.2003р. Медико-соціальна експертна комісія 27.01.2004р. встановила другу групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 60 %. Свої позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, заподіяної при виконанні трудових обов’язків, у розмірі 400000, 00 грн., позивачка мотивує тим, що моральну шкоду їй спричинено умовами виробництва і в результаті нещасного випадку вона стала інвалідом другої групи зі втратою професійної працездатності на 60 %, у зв’язку з чим вимушена змінити свій спосіб життя та постійно відчуває безпорадність перед хворобою. У зв’язку з отриманою травмою вона перенесла моральні страждання через втрату нормальних життєвих зв’язків, порушення функцій органів тіла, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідач призначив щомісячні страхові виплата у розмірі 369, 68грн. з 27.01.2004р. З таким розміром призначеної щомісячної страхової виплати позивачка не погоджується. З 01.01.2004р. набрав чинність Цивільний кодекс України, статтею 1197 даного кодексу передбачено, якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Але в супереч статті 1 197 ЦК України відповідач провів розрахунок щомісячної страхової виплати з середньої заробітної плати в сумі 616, 13 грн.
Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України"Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007р. з 20.03.2007р. з Закону виключено поняття відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей припиняється з 01.01.2008р незалежно від часу настання страхового випадку. Таким чином, позивачка не має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. ст. 1197 ЦК України суперечить Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV, Постанові Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням" від 26.09.2001 р. № 1266, тому ця норма не може застосовуватися у сфері загальнообов’язкого державного соціального страхування.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
У ході судового засідання було встановлено, що 30.09.2003р. ОСОБА_1 працюючи в ЗАТ «Одеса» отримала виробничу травму- ампутація культі с/з правого плеча, про даний нещасний випадок на виробництві був складений акт№ 1 від 05.10.2003р.
Медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) 27.01.2004р. встановила позивачці другу групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 60 %.
30.01.2007р. МСЕК встановила другу групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 60 % безстроково.
Стаття 9 Закону України «Про охорону праці» передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Право на відшкодування моральної шкоди у позивачки виникло на дату встановлення МСЕК втрати професійної працездатності, тобто з 24.01.2004р. На цей час діяв Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" із змінами, внесеними згідно із Законом № 660-1V від 03.04.2003р.
Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон № 1105) визначено правову основу, економічний механізм і організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності або смерть застрахованих.
Об’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві згідно статті 6 Закону № 1105 є життя застрахованного, його здоров’я, працездатність.
Згідно статті 1 Закону № 1105 одним із завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей..
Стаття 21 Закону № 1105 встановлює, що у разі настаня страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду.
Пунктом 3 ст. 34 Закону № 1105 встановлено, що моральна моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-рп/2004р. (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) -В аспекті конституційного звернення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти, як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку -лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов’язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону № 1105 всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Порядок та розмір виплати, передбачений ч.3 статті 34 Закону № 1105 застосовується лише при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, які не спричинили втрати потерпілим професійної працездатності. При цьому Конституційний Суд України в своєму рішенні не вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати у разі часткової, стійкої втрати професійної працездатності потерпілим.
Позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки вони зазнала болю та глибокі страждання, у зв’язку з отриманою травмою.
Судом не можуть бути взяти доводи представника відповідача щодо виключення з Закону № 1105 поняття відшкодування моральної шкоди та припинення з 01.01.2008р. виплати моральної шкоди відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105 незалежно від часу настання страхового випадку виходячи з наступного.
Право у позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 27.01.2004р.р. на цей час діяв Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до якого відшкодування моральної шкоди потерпілим передбачено на підставі статей 1, 5, 6, 21 28, ч.3 ст. 34 Закону № 1105.
Пункт 44 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007р. про внесення змін до Прикінцевих положень Закону № 1105, на який посилається відповідач, втратив чинність, як такий, що є неконстуційними, на підставі Рішення Констуційного суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008.
Законом України «Про внесення змін до Закону України"Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007р. з 20.03.2007р. з Закону № 1105 виключено поняття відшкодування моральної шкоди, але в даному випадку необхідно застосовувати Закон № 1105 в редакції на 03.04.2003р., який діяв на момент виникнення правовідносин та яким передбачено відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві.
Статею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні вимоги містятся у ст. 5 ЦК України-акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втраив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, позивачка має право на відшкодування моральної шкоди заподіяної умовами виробництва на підставі статей 1, 5, 6, 21 28, ч.3 ст. 34 Закону № 1105 оскільки вона перенесла моральні страждання через втрату нормальних життєвих зв’язків, порушення функцій органів тіла, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи тяжкість та тривалість фізичних та моральних страждань, які перенесла позивачка в результаті виробничої травми, ступінь втрати професійної працездатності, ступень вини роботодавця у спричинені моральної шкоди та з урахуванням допущеного порушення техніки безпеки самим потерпілим, на думку суду відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень буде цілком відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості та вимогам абз.2 ч.3 ст. 23 ЦК України, а також п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Підлягають задоволенню вимоги позивачки стосовно стягнення заборгованості з виплати щомісячних страхових виплат та зобов’язання поводити перерахунок щомісячних страхових виплат з кожним підвищенням мінімальної заробітної плати згідно діючого законодавства України та у відповідності до ст. 1197 ЦК України з наступних підстав.
З 01.01.2004р. набрав чинність Цивільний кодекс України. Відповідно до ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров’я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
У ході судового засідання судом було встановлено, що в супереч статті 1197 ЦК України при призначенні одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат відповідач провів розрахунок з середньої заробітної плати в сумі 303, 49 грн.
Законом України «Про внесення змін до закону України «Про державний бюджет на 2003 рік» та деяких інших законодавчих актів» від 25.11.2003р. встановлено, що з 01.12.2003р.розмір мінімальної заробітної плати складає 205, 00 грн. Відповідно до вимог статті 1197 ЦК України середньомісячна заробітна плата для розрахунку страхових виплат позивачці повинна бути розрахована з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та скаладати 205, 00*5 =1025, 00 грн.
Суд погоджується з розрахунком заборгованості відповідача зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 27.01.2004р. по 01.10.2008р. в сумі 30339, 36 грн. наведеному у позовній заяві (л.с. ) Заборгованість повинна бути стягнута з послідуючою індексацією та компенсацією відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078, та відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159.
З 01.10.2008р. відповідач повинен призначити щомісячну страхову виплату в сумі 1738, 12 грн. з послідуючою індексацією та компенсацією.
Керуючись ст. 8, 58 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-рп/2004р., ст. ст. 5, 23, 1167, 1168, 1197 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 6, 21, 28, 29, 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" п.2 Постанови Пленума Верховного Суду України № 9 від
01.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078, Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159, ст. ст. 10, 11, 208-209, 212-215, 224 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300000, 00 (триста тисяч) гривен.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати щомісячних страхових виплат за період з 27.01.2004р. по 01.10.2008р. в сумі 30339, 36 грн. з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства.
Зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси проводити щомісячні страхові виплати з 01.10.2008р. в сумі 1738, 12 грн. на користь ОСОБА_1 з послідуючою індексацією та компенсацією згідно діючого законодавства.
Зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси поводити перерахунок щомісячних страхових виплат з кожним підвищенням мінімальної заробітної плати згідно діючого законодавства України та у відповідності до ст. 1197 ЦК України.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп. (сім гривен п’ятдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскардження, якщо заяву про апеляційне оскардження не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.