КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2011 № 16/26
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність б/н від 17.05.2011;
від відповідача:ОСОБА_2, представник, довіреність № 220/683/д від 30.12.2010;
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2011
у справі № 16/26 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чигиринлегпром”;
до Міністерства оборони України;
про стягнення 259 093,02 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 у справі № 16/26 задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Чигиринлегпром” до Міністерства оборони України про стягнення 259 093,02 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи.
Зокрема, скаржник посилається, що спірним договором передбачено розрахунок за фактично поставлену продукцію за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України і, укладаючи договір, позивач знав або припускав про можливість несвоєчасних розрахунків за поставлену продукцію внаслідок недофінансування, а тому вини Міністерства оборони України у несвоєчасному та неповному фінансуванні немає.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Чигиринлегпром” (далі - ТОВ „Чигиринлегпром”) у відзиві на апеляційну скаргу Міністерства оборони України та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України – без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Чигиринлегпром” (Постачальник) та Міністерством оборони України (Замовник) 05.11.2008 укладений договір №271/3/08/91 на поставку для державних потреб матеріально-технічного засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити речове майно для потреб Замовника, а Замовник - забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень цього договору (п. 1.1 договору).
Вартість продукції, передбаченої до поставки за цим договором, її номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до продукції, строки (терміни) виконання цього договору, визначені у специфікації. (найменування продукції - напівчеревики хромові клеєного методу кріплення на підошві з термоеластопласту, ГОСТу 447-91, відповідність зразку-еталону, строк поставки - до 20.12.2008, кількість одиниць - 40 000 шт., загальною вартістю (з врахув. марк., тари, вант. робіт у місцях завантаження та трансп.витрат) - 8 604 000,00 грн. (п. 1.2 договору).
Платником за договором є Міністерство оборони України (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. п.4.2, 4.3 договору, загальна вартість продукції, що підлягає оплаті за цим договором становить 8 604 000,00 грн., яка залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 10 банківських днів (за умови надходження коштів на рахунок Замовника за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформлених документів, передбачених цим договором (п. 4.4 договору).
Пунктом 4.5 договору визначено, які належним чином оформлені документи Постачальник зобов’язаний надати Замовнику.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію за договором №271/3/08/91 на загальну суму 8 604 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні, рахунки та акти приймання контролю якості (а.с. 23-46), проте відповідач остаточний розрахунок за прийняту продукцію здійснив з порушенням строків, обумовлених п. 4.4 договору.
Зазначений факт відповідачем не оспорюється і в апеляційній скарзі.
В матеріалах справи наявний лист Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 01.03.2011 №286/8/586, з якого вбачається, що на 2008 рік, за бюджетною програмою 2101020 на закупівлю речового майна заплановані видатки у сумі 122 070,6 тис. грн. Кошти профінансовано у повному обсязі.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 221 983,20 грн. та 3% річних в сумі 37 109,82 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання по договору №271/3/08/91.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вимоги зазначеного законодавства, а також положення п. 4.4 договору та лист Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 01.03.2011 №286/8/586, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 37 109,82 грн. та інфляційних втрат в сумі 221 983,20 грн., оскільки має місце факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов’язання за спірним договором.
Не приймаються до уваги посилання скаржника, що вини Міністерства оборони України у несвоєчасному та неповному фінансуванні немає.
Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Міністерством оборони України не доведено, в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України, що було недофінансування і що вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Крім того, відповідачем не враховано лист Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України від 01.03.2011 №286/8/586.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 у справі № 16/26.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 у справі № 16/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України - без задоволення.
2. Матеріали справи № 16/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
24.05.11 (відправлено)