КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2011 № 13/011-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: Ісакова І.М. – радник президента Спілки за довіреністю б/н від 17.01.2011
від відповідача: не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 21.03.2011 р. у справі № 13/011-11
за позовом Української Спілки автомобільного транспорту та логістики, м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бровари
про стягнення 5837 грн. 13 коп.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2011 року Українська Спілка автомобільного транспорту та логістики звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5837 грн. 13 коп., з яких 4352 грн. 90 коп. основного боргу, 303 грн. 08 грн. 3% річних та 1181 грн. 15коп. інфляційні збитки.
Позовні вимоги обґрунтовані умовами договору № 026/0007 про розтермінування страхових платежів по укладеним договорам страхування від 07.08.2007 р. та договору № 094/1007 про розтермінування страхових платежів по укладеним договорам страхування від 08.10.2007 р. щодо сплати страхових платежів.
Рішенням господарського суду Київської області від 21.03.2011 р. у справі № 13/011-11 позовні вимоги задоволені частково (суддя Наріжний С.Ю.).
Стягнуто з відповідача на користь позивача 3866 грн. 90 коп. основного боргу, 303 грн. 08 коп. 3% річних, 1181 грн. 15 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати: 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення обґрунтоване п.п. п. 1.1, 3.1.2, 4.1, 4.3, 4.4 договорів № 026/0807 від 07.08.2007 р. та № 094/1007 від 08.10.2007 р.; ст.ст. 625, 997 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Київської області від 21.03.2011 р. у справі № 13/011-11 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України, положеннями договорів № 026/0807 від 07.08.2007 р. та № 094/1007 від 08.10.2007 р., а саме п.п. 3.5, 4.4, 5.4 та ст. 997 ЦК України.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засідання представник позивача звернувся із клопотанням про приєднання до матеріалів справи довідки № 2298 від 18.05.2011, довідки української спілки автомобільного транспорту та логістики б/н, б/д, довідки № 589 від 16.05.2011.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд завчасно не повідомив. Про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100178092663, доставлене відповідачу 04.05.2011.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 026/0807 про розтермінування страхових платежів по укладеним договорам страхування.
Також 08.10.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 094/1007 про розтермінування страхових платежів по укладеним договорам страхування.
Частинами 1, 2 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
В апеляційний скарзі апелянт зазначив, що не підписував і підписи, які стоять в розділі 6. «Від імені Страхувальника» в договорі № 026/0807 від 07.08.2007 та договорі № 094/1007 від 08.10.2007, йому не належать, а, відтак, ним не укладалися.
Договір скріплений печаткою відповідача та містить його підпис.
Заперечення відповідача щодо несправжності його підпису на договорі спростовуються матеріалами справи та частковим виконанням даного договору відповідачем.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що в попередніх судових засіданнях в суді першої інстанції ним були надані оригінали та завірені копії отриманих ним договорів страхування «зелена картка» № НОМЕР_2 на вантажний автомобіль марки MAN NUTZFAHRZEUG держ. номер НОМЕР_1, які містять оригінальні підписи відповідача.
Також, до відзиву на апеляційну скаргу були надані копії свідоцтв про реєстрацію вищевказаних транспортних засобів за ОСОБА_1, які відповідач пред’явив позивачеві при отриманні ним договорів страхування «зелена картка».
Відповідно до п. 1.1 вищевказаних договорів предметом договору виступають виключно правовідносини, пов'язані з розтермінуванням страхових платежів по укладеним договорам страхування не менше ніж на один календарний рік, що обумовлює їх чинність.
Умови договору містять загальні умови розтермінування страхових платежів. Договір не є договором страхування, бо на кожен об'єкт страхування укладається окремий договір страхування.
Відповідно до п. 4.1 договору № 026/0807 від 07.08.2007 загальний страховий платіж, який розтерміновується, становить 3845 грн. 80 коп. Страховий платіж розтерміновується на чотири рази (платежі), згідно з графіком сплати (п. 4.4. цього договору).
Відповідно до п. 4.3 договору об’єктом страхування є транспортний засіб марки MAN NUTZFHRZEUG держ. номерний знак НОМЕР_3, «зелена картка» № НОМЕР_2.
Відповідно до п. 4.4 договору страховий платіж сплачується частинами згідно графіку платежів: 961 грн. 45 коп. до 07.08.2007 р., 961 грн. 45 коп.. до 07.11.2007 р, 961 грн. 45 коп. до 07.02.2008 р., 961 грн. 45 коп. до 07.05.2008 р.
Відповідно до п. 3.1.2 договору відповідач зобов’язаний сплатити представнику позивача страхові платежі відповідно до п. 4.4. цього договору за два робочі дні до закінчення граничної дати оплати.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, надавши відповідачу поліс обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «зелена картка» № НОМЕР_2, який збігається з номером зазначеним сторонами в договорі.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що за розрахунком позивача, який відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, розмір 3% річних за весь час прострочення складає 155 грн. 37 коп., інфляційних збитків 610 грн. 32 коп. (а.с. 12-14).
Відповідно до п. 4.1 договору № 094/1007 від 08.10.2007 року (договір 2) загальний страховий платіж, який розтерміновується, становить 4860 грн. Страховий платіж розтерміновується на чотири рази (платежі), згідно з графіком сплати (п. 4.4. цього договору).
Відповідно до п. 4.3 договору 2 об’єктом страхування є транспортний засіб марки MAN АІ 5480 AТ, № «зеленої картки»5361267.
Відповідно д п. 4.4 договору 2 страховий платіж сплачується частинами згідно графіку платежів з урахуванням 20% знижки: 972 грн. до 12.10.2007 р., 972 грн. до 12.01.2008 р., 972 грн. до 12.04.2008 р., 972 грн. до 12.07.2008 р.
Відповідно до п. 3.1.2 договору 2 відповідач зобов’язаний сплатити представнику позивача страхові платежі відповідно до п.4.4. цього договору за два робочі дні до закінчення граничної дати оплати.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором 2, надавши відповідачу поліс обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «зелена картка» № 5361267, який збігається з номером зазначеним сторонами в договорі 2.
В порушення умов договору 2 та прийнятих на себе зобов’язань відповідач не сплатив позивачу третій платіж у сумі 972 грн., строк сплати по якому настав 12.04.2008 р. (рахунок Спілки від 07.04.2008 р. № 180) та четвертий платіж у сумі 972 грн., строк оплати по якому настав 12.07.2008 р. (рахунок Спілки від 09.07.2008 р. № 343). У відповідача в зв’язку з не оплатою утворилась заборгованість за третім та четвертим платежами в сумі 1944 грн.
Апелянт у апеляційній скарзі зазначив, що відповідно до п. 5.4. вищезазначених договорів, окремі договори страхування укладені відповідно до умов цього договору, вступають в дію з моменту поступлення першого страхового платежу на розрахунковий рахунок страховика.
Судом першої інстанції встановлено, що в порушення умов договору та прийнятих на себе зобов’язань, відповідач не сплатив позивачу третій платіж у сумі 961 грн. 45 коп., строк сплати по якому настав 07.02.2008 р. (рахунок Спілки від 08.02.2008 р. № 075) та четвертий платіж у сумі 961 грн. 45 коп. строк оплати по якому настав 07.05.2008 р. (рахунок Спілки від 12.05.2008 р. № 246).
Колегія суддів зазначає, що кожний виставлений рахунок містить посилання на номер договору про розтермінування та порядковий номер чергового платежу (а.с.15-16).
Таким чином, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що станом на день подання позову у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 1922 грн. 90 грн.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що за розрахунком позивача, який відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, розмір 3% річних за весь час прострочення по договору 2 складає 147 грн. 71 коп., інфляційних збитків 570 грн. 83 коп. (а.с. 12-14).
Апелянт стверджує, що ним не були взагалі сплачені будь-які чергові платежі за договорами розтермінування страхових платежів від 07.08.2007 р. № 026/0807 та від 08.10.2007 р. № 094/1007 по укладеним договорам «зелена картка».
Вказаний факт спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме - копіями прибуткових касових ордерів, які свідчать про сплату позивачем 1-го та 2-го платежів по кожному договору (а.с. 31-32).
Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 не передбачає обов’язкового зазначення номеру цивільно-правового договору при оформленні прибуткових касових ордерів.
Крім того, в судовому засіданні 18.05.2011 представником позивача були надані: довідка № 589 від 16.05.2011 СК «Універсальна», видана Українській спілці «Укравтотранслогістика» в якій зазначено, що згідно договору розтермінування страхових платежів № 094/1007 від 08.10.2007 року по «зеленій картці» № 001/5361267 (страхувальник СПД ОСОБА_1) спілкою були проведені два платежі: 02.11.2007 року - 972 грн. та 02.04.2008 року - 972 грн. (загальна заборгованість по договору складає 1944 грн.) та довідка № 2298 від 18.05.2011 ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» про те, що згідно договору від 07 серпня 2007 року № 026/0807 про розтермінування страхових платежів по «зеленій картці» № НОМЕР_2 (страхувальник ФОП ОСОБА_1) спілкою були проведені два платежі 03.09.2007 р. за п/д № 162 у сумі 961 грн. 45 коп. та 14.01.2008 за п/д № 8 у сумі 961 грн. 45 коп. Загальна заборгованість по вищевказаному договору складає 1922 грн. 90 коп.
Докази підтвердження факту неотримання відповідачем надісланих відповідачем рахунків від 08.02.2008р. № 075 та від 12.05.2008 р. № 246 в матеріалах справи відсутні, до суду апеляційної інстанції не подавались.
Таким чином, вимога апелянта щодо надання позивачем підтвердження отримання вищевказаних рахунків відповідачем не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996, згідно якого реєстрація отриманих ним рахунків покладена на відповідача.Згідно п. 3.5. договорів про розтермінування встановлено, що у разі несплати страхувальником чергових страхових платежів згідно п. 4.4 цього договору понад 10 днів, укладені договори страхування вважаються недійсними і підлягають негайному поверненню представнику страховика. Відповідальність за збитки по страхових випадках, які мали місце після спливу терміну сплати цієї частини страхового платежу лягає на страхувальника.
З вищенаведених норм слідує, що у вказаному випадку договори страхування «зелена картка» вважаються недійсними і підлягають негайному поверненню. В разі їх неповернення страхувальником, збитки по страхових випадках лягають на страхувальника, а страхова компанія має право звернутися до нього із регресним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензіями від 07/07/2008 № 189/1 та від 13.10.2010, які містять номери та дати виставлених позивачем рахунків, про необхідність сплати 3-х та 4-х чергових платежів або негайного повернення договорів страхування(а.с. 17, 19).
Вказані претензії були відповідачем отримані особисто, про що свідчать повідомлення про вручення ( а.с. 18).
Як зазначив позивач, відповіді на претензії отримано не отримано, договори повернуті не були, що також свідчить про визнання відповідачем здійснення 1-го та 2-го платежів.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача знижки у розмірі 20% у сумі 486 грн. не підлягає стягненню з відповідача оскільки згідно умов договору 2 не передбачено обов’язку відповідача сплачувати вказану суму знижки навіть за умов несвоєчасної оплати послуг (графік платежів п. 4.4).
Отже, суд місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, щодо часткового задоволенні позовних вимог у сумі 3866 грн. 90 коп. основного боргу, 303 грн. 08 коп. 3% річних та 1181 грн. 15 коп. інфляційних збитків.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Залишити рішення господарського суду Київської області від 21.03.2011 у справі № 13/011-11 без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
25.05.11 (відправлено)