КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2011 № 11/348(02/106-42)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.05.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 25 лютого 2011 року (повний текст підписаний 04.03.2011 р.) по справі № 11/348(02/106-42) (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»
про Стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення заборгованості за оренду приміщення у розмірі 528 804,15 грн., пені у розмірі 151 508,56 грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 100 000,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.02.2011 року).
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2011 року у справі №11/348(02/106-42) позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, звернуто до стягнення пеню у розмірі 25 283,05 грн., державного мита – 3 632,90 грн. та 126,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду м. Києва, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25 лютого 2011 року у справі № 11/348(02/106-42) скасувати та постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю .
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 17.05.2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
03.11.2006 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі – позивач, орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством “Всеукраїнський Акціонерний Банк” (далі – відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (далі – договір).
Відповідно до умов договору, орендодавець зобов’язується передати, а орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування об’єкт оренди –нежитлове приміщення (надалі - приміщення), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Загальна площа приміщення складає 93,5 кв.м., комерційна вартість приміщення 1 180 438 грн. 00 коп.
Пунктом 5.1. договору визначено розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням, яка складає 14 165 грн. 25 коп. (з урахуванням ПДВ), що на момент підписання договору еквівалентно 2 805 доларів США по курсу НБУ.
Відповідно до п. 5.2. договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 10 числа поточного місяця на поточний рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку. У випадку несвоєчасного отримання орендарем рахунків з вини орендодавця, оплата має бути здійснена не пізніше 10 днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку.
Пункт 5.5. договору встановлює, що рахунки на сплату орендної плати та комунальних послуг представник орендаря отримує у орендодавця за адресою: м. Луцьк, проспект Перемоги, 17 в дні та години, попередньо узгоджені сторонами.
Відповідно до пп. 5.6.5 договору, у випадку зміни курсу долара США по відношенню до гривні, розмір орендної плати, передбачений п. 5.1. цього договору, підлягає індексації відповідно до коефіцієнту зміни курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на момент виставлення рахунку.
03.11.2006 між сторонами підписано акт прийому-передачі орендованого приміщення.
За період з січня 2009 року по липень 2010 позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на сплату за оренду приміщення за лютий 2009 року –липень 2010 року (належним чином засвідчені копії рахунків-фактур та доказів їх надсилання містяться в матеріалах справи).
Як свідчать матеріали справи, відповідач починаючи з лютого 2009 року не сплачував орендну плату, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі за період з лютого 2009 року по липень 2010 року у розмірі 528 804,15 грн.
15.09.2009 відповідач, на підставі ст. 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 533, 601 Цивільного кодексу України, надіслав позивачу заяву № 01/7-5182 від 15.09.2009 про зарахування зустрічних однорідних вимог, обґрунтовуючи заяву тим, що станом на 15.09.2009 відповідач є боржником перед позивачем за договором оренди від 03.11.2006 у розмірі 29 920,00 доларів США згідно курсу обміну української гривні на долари США, встановленого НБУ станом на 15.09.2009, в свою чергу, позивач є боржником за Кредитним договором № 102/06Р від 03.11.2006 станом на 15.09.2009 у розмірі 21 690,20 доларів США та за Кредитним договором № 463/08-А БСК від 05.05.2008 станом на 15.09.2009 у розмірі 17 342,35 грн. У вказаній заяві відповідач зазначив, що зарахування часткових зустрічних однорідних (грошових) вимог сторін свідчить про зменшення зобов’язань відповідача по сплаті платежів за Договором оренди нерухомого майна від 03.11.2006 на 23 858,83 доларів США, та зменшення розміру зобов’язання позивача за Кредитним договором № 102/06Р від 03.11.2006 на суму 21 690,20 доларів США і погашення зобов’язання позивача за Кредитним договором № 463/08-А БСК від 05.05.2008 у повному обсязі на суму 17 342,35 грн. (докази направлення вказаної заяви містяться в матеріалах справи).
07.10.2010 відповідач, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, надіслав позивачу заяву № 27-10072 від 07.10.2010 про зарахування зустрічних однорідних вимог, обґрунтовуючи заяву тим, що станом на 30.09.2010 відповідач є боржником перед позивачем за договором оренди від 03.11.2006 за період з серпня 2009 року по вересень 2010 року у розмірі 397 022,47 грн., в свою чергу, позивач є боржником за Кредитним договором №102/06Р від 03.11.2006 станом на 07.10.2010 у розмірі 242 761,56 доларів США, а також неустойка у розмірі 58 257,31 грн. У вказаній заяві відповідач зазначив, що зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог сторін свідчить про зменшення зобов’язань відповідача по сплаті орендної плати за Договором оренди нерухомого майна від 03.11.2006 на 397 022,47 грн. та зменшення розміру зобов’язання позивача за Кредитним договором №102/06Р від 03.11.2006 на суму 50 193,11 доларів США (докази направлення вказаної заяви містяться в матеріалах справи).
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.
Отже, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно, щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов’язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов’язанні був боржником в іншому зобов’язанні. Також зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов’язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
При цьому, судовою колегією встановлено, що СПД ОСОБА_1 діє у кредитному договорі № 102/06Р та № 463/08-А БСК не в якості фізичної особи-підприємця, а як фізична особа.
Відповідно колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Зарахування зустрічних однорідних вимог – це волевиявлення сторін та досягнення згоди між ними, щодо істотних умов, відповідно заява однієї сторони не може визнаватися правочином в даному випадку та припиняти зобов’язання.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Згідно з п. 8.2 Договору оренди орендар у разі прострочення внесення орендної плати сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з Договору, сторонами у договорі не погоджено можливість нарахування пені на період прострочення більший, ніж встановлено законом - ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Крім того позивачем не було заявлено клопотання про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 25 лютого 2011 року по справі № 11/348 (02/106-42) не відповідає дійсним обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 25 лютого 2011 року о справі № 11/348(02/106-42) – задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25 лютого 2011 року о справі № 11/348(02/106-42) – скасувати.
3. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 528 804,15 грн. заборгованості за оренду приміщення, 25 283,05 грн. пені, 3 632,90 грн. витрат пов’язаних з оплатою державного мита та 126,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 11/348(02/106-42) повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді