Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

13.04.2011 Справа №2-118/11

                                                           Тернопільський міськрайонний суд в складі:

                             головуючого Багрія Т.Я.

                             при секретарі Стус К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АУЗ Факторинг”, представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ома”, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

встановив:

ТОВ „Агенція по управлінню заборгованістю” звернулося в суд з позовом до ТОВ „Ома”, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 281463 грн. 88 коп. Заявлені вимоги мотивовано тим, що між АТ „Індустріально-експортний банк” і ТОВ „Ома” укладено кредитний договір №29-07-КЛ від 14 листопада 2007 року та договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору №29-07-КЛ від 14 листопада 2007 року, додатково укладений 29 квітня 2008 року. На підставі цієї домовленості банк - кредитодавець відкрив товариству - позичальнику кредитну лінію на суму 190000 грн. строком з 14 листопада 2007 року до 13 листопада 2008 року з умовою сплати 17,5% за користування коштами, сплатою 500 грн. за управління фінансовим кредитом, 100 грн. разової комісії за розгляд та оформлення пакету документів, 50 грн. комісії за видачу витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна і 200 грн. комісії за внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про рухоме заставлене майно. ТОВ „Ома” зобов’язалося повертати отримані кошти в порядку визначеному п.2.9  цього договору. В забезпеченя виконання зобов’язання ТОВ „Ома” передало банку у заставу товари в обороті – побутову хімію вартістю 252490 грн., ринковою вартістю 360700 грн., що знаходиться за адресою м.Тернопіль вул.Гайова, 31 та м.Підволочиськ вул.Незалежності, 15. Також, для забезпечення виконання цього зобов’язання ОСОБА_2 виступив поручителем товариства та зобов’язався нести солідарну відповідальність перед АТ „Індустріально-експортний банк”. Крім цього, для забезпечення виконання ТОВ „Ома” зобов’язання ОСОБА_2 передав у заставу (іпотеку) квартиру АДРЕСА_1.  

Між ТОВ „АУЗ Факторинг” та АТ „Індустріально-експортний банк” укладено договір факторингу. За цим договором ТОВ „АУЗ Факторинг” –фактор зобов’язався передати  АТ „Індустріально-експортний банк” –клієнту гроші, а той зобов’язався відступити йому право вимоги визначене у реєстрі прав вимог. Між АТ „Індустріально-експортний банк” і ТОВ „АУЗ Факторинг” укладено договір про відступлення права за іпотечним договором від 15 лютого 2010 року, згідно з яким банк відступив на користь товариства права іпотекодержателя за договором іпотеки від 14 листопада 2007 року.        

Між ТОВ „АУЗ Факторинг” і ТОВ „Агенція по управлінню заборгованістю” укладено договір доручення №26/09/09-1 від 26 вересня 2009 року. Цим договором ТОВ „Агенція по управлінню заборгованістю” набуло зобов’язання здійснити дії щодо стягнення з відповідачів заборгованості.

Оскільки, зобов'язання за договором кредиту не виконано, кредит не повернуто, борг становить 281463 грн. 88 коп. з яких 228191 грн. 99 коп. заборгованість по кредиту і відсотках, 31143 грн. 52 коп. заборгованість по пені, 4557 грн. 59 коп. заборгованість по 3% річних та 17570 грн. 78 коп. нарахування у зв’язку з інфляцією, він підлягає до солідарного стягнення з відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача Тіліга О.А. пояснив, що позов підтримує, посилаючись на вказані у ньому мотиви.

Представник позивача ТОВ „Агенція по управлінню заборгованістю” звернулося до суду з листом №1603С2 від 16 березня 2011 року у якому вказано про підтримання позову лише в частині стягнення боргу солідарно з ТОВ „Ома” та ОСОБА_2, а також заявлено клопотання про відмову в задоволенні позову в частині стягнення боргу з ОСОБА_3

ОСОБА_5, який є представником відповідачів ТОВ „Ома” та ОСОБА_2 позов заперечив. Він пояснив, що позивач посилається на договір поруки і просить стягнути з ОСОБА_2 борг. Він вважає, що вказаний договір припинив свою дію. Порука припинилась 14.05.09 року, тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення з поручителя боргу. За таких обставин вимоги позивача до ТОВ "ОМА" не можуть бути предметом розгляду судом загальної юрисдикції, оскільки справи за позовами юридичних осіб до інших юридичних осіб, що випливають з приводу укладення, зміни, розірвання чи виконання договорів підлягають розгляду господарськими судами. У зв'язку з цим провадження у справі в частині вимог до ТОВ "ОМА" слід закрити.

З позову і долучених копій документів встановлено наступне.

Між АТ „Індустріально-експортний банк” і ТОВ „Ома” укладено кредитний договір №29-07-КЛ від 14 листопада 2007 року та договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №29-07-КЛ від 14 листопада 2007 року, додатково укладений 29 квітня 2008 року. На підставі цих домовленостей(договорів) банк - кредитодавець відкрив товариству - позичальнику кредитну лінію на суму 190000 грн. на строк з 14 листопада 2007 року до 13 листопада 2008 року з умовою сплати 17,5% за користування грошима, сплатою 500 грн. за управління фінансовим кредитом, 100 грн. разової комісії за розгляд та оформлення пакету документів, 50 грн. комісії за видачу витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 200 грн. комісії за внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про рухоме заставлене майно. ТОВ „Ома” зобов’язалося повертати отримані кошти в порядку визначеному п.2.9  цього договору.

Для забезпеченя виконання цього договору між АТ „Індустріально-експортний банк” і ТОВ „Ома” укладено договір застави товарів в обігу №29/07-КЛ/30 від 14 листопада 2007 року, згідно з яким позичальник передав кредитодавцю у заставу товари в обороті –побутову хімію вартістю 252490 грн., ринковою вартістю 360700 грн., що знаходиться за адресою м.Тернопіль вул.Гайова, 31 та м.Підволочиськ вул.Незалежності, 15.

Також, для забезпечення виконання зобов’язання ТОВ „Ома” за кредитним договором №29-07-КЛ від 14 листопада 2007 року перед АТ „Індустріально-експортний банк” між ними та ОСОБА_2 укладено договір поруки №29/07-КЛ/32 від 14 листопада 2007 року. За умовами цього договору ОСОБА_2  зобов’язався нести солідарну відповідальність з ТОВ „Ома” за кредитним договором №29-07-КЛ від 14 листопада 2007 року перед АТ „Індустріально-експортний банк”.

Відповідно до ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У п.8.8 кредитного договору №29/07-КЛ від 14 листопада 2007 року передбачено, що він діє до повного погашення кредиту, сплати відсотків, плати за обслуговування кредитної лінії, можливих штрафних санкцій і до повного виконання всіх умов цього договору. Договором поруки №29/07-КЛ/32 від 14 листопада 2007 року в п.4.2 обумовлено, що цей договір залишається чинним до моменту припинення основного зобов’язання (кредитного договору). Отже, договором поруки термін його дії визначено вказівкою на подію, що повинна настати, а саме повне виконання сторонами умов кредитного договору. Доказів виконання відповідачами основного зобов’язання немає, тобто основне зобов’язання не припинено. Тому, договір поруки залишається чинним до моменту припинення основного зобов’язання (кредитного договору).

Згідно з ст.554 ЦК України відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником своїх грошових зобов’язань за кредитним договором; поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором; поручитель відповідає за зобов’язаннями боржника в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки і відшкодування збитків.

За таких обставин заперечення представника відповідачів ОСОБА_5 щодо солідарної відповідальності ОСОБА_2 є безпідставними.

Крім цього, для забезпечення виконання зобов’язання ТОВ „Ома” за кредитним договором №29-07-КЛ від 14 листопада 2007 року перед АТ „Індустріально-експортний банк” між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 14 листопада 2007 року за яким ОСОБА_2 передав у заставу (іпотеку) квартиру АДРЕСА_1.  

Відповідно до статтей 11, 526, 530 ч.1 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і закону, якщо встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Банк, згідно з поданою заявою надав позичальнику гроші, тобто виконав свої зобов’язання. Доказу того, що ТОВ „Ома” та ОСОБА_2 сплатили борг суду не надано.

З розрахунку вбачається, що загальна сума боргу становить 281463 грн. 88 коп., з яких 228191 грн. 99 коп. - сума заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, 31143 грн. 52 коп. - сума нарахованої і несплаченої пені, 4557 грн. 59 коп. нараховані 3% річних та 17570 грн. 78 коп. нарахування у зв’язку з інфляцією.

Між ТОВ „АУЗ Факторинг” та АТ „Індустріально-експортний банк” укладено договір факторингу №03/09 від 26 вересня 2009 року. Цим договором ТОВ „АУЗ Факторинг” –фактор зобов’язався передати  АТ „Індустріально-експортний банк” –клієнту гроші, який зобов’язався відступити йому право вимоги визначене у реєстрі прав вимог.

АТ „Індустріально-експортний банк” і ТОВ „АУЗ Факторинг” уклали договір про відступлення права за іпотечним договором від 15 лютого 2010 року, згідно з яким банк відступив на користь товариства права іпотекодержателя за договором іпотеки від 14 листопада 2007 року.        

Між ТОВ „АУЗ Факторинг” і ТОВ „Агенція по управлінню заборгованістю” укладено договір доручення №26/09/09-1 від 26 вересня 2009 року. Цим договором ТОВ „Агенція по управлінню заборгованістю” набуло зобов’язання здійснити дії щодо стягнення з боржників ТОВ „АУЗ Факторинг” заборгованості.

Згідно з ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (ст.1046 –1053). Статтями 1049, 1050 ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України (боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом). Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Договором №29-07-КЛ від 14 листопада 2007 року у п.4.1 передбачено, що при несвоєчасному погашенні заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та плати за обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості від суми  відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Доказів виконання відповідачами зобов'язань суду не надано в судовому засіданні їх не здобуто.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За таких обставин позов в частині стягнення заявленої суми з ТОВ „Ома” та ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 немає зобов’язань перед АТ „Індустріально-експортний банк” і ТОВ „АУЗ Факторинг”, що також визнано представником позивача у надісланому до суду листі, а тому в задоволенні позову в частині солідарного стягнення з нього заявленої суми боргу необхідно відмовити.

Керуючись статтями 10, 60, 213, 215 ЦПК України, 526, 530, 553, 536, 541, 543, 549 - 554, 559, 610-612, 614, 623 - 625,629,  1050 ч.2, 1054 ч.2 ЦК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку", суд, -

             в и р і ш и в:

       Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ома” та ОСОБА_2 солідарно в користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АУЗ Факторинг” 281463 грн. 88 коп.

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ома” та ОСОБА_2 солідарно в користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АУЗ Факторинг” 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення  набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.          

Головуючий                            підпис

Копія вірна. Рішення не вступило у законну силу.

Суддя                                                                                                         Т.Я.Багрій