Справа  № 2-118/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 року                       Шаргородський районний суд Вінницької області  

в складі:

          головуючого судді -          Славінська Н. Л.

при секретарі Бабина І. Д.

         з участю представників:

         позивачки                                    ОСОБА_2

         відповідача                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В :

10.02.2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, в якому зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому  шлюбі з відповідачем з 7.08.2004 року по 22.10.2007 року. Від даного шлюбу вони мають 3 неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.    Оскільки відповідач не бажає утримувати дітей добровільно, просить стягнути з  нього на її користь аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття, та на своє утримання в розмірі 300 грн. щомісячно до досягнення сином ОСОБА_8 трирічного віку, посилаючись на те, що відповідач з сім’єю не проживає, добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, а їй одній важко утримувати дітей, так як вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Відповідач є працездатним, працює на заробітках в Автономній Республіці Крим, заробляє достатньо грошей, тому може і повинен виконувати обов’язки по утриманню дітей.  Так як менша дитина не досягла трирічного віку, то вона також має право на утримання від батька дитини, до досягнення дитиною трирічного віку.  

Ухвалою від 11.05.2011 року залишено без розгляду позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дітей та грошових коштів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття та на утримання ОСОБА_4 до досягнення сином ОСОБА_8 трирічного віку в сумі 300 грн. щомісячно, за заявою позивачки.

В судовому засіданні  позивачка ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з часу звернення до суду і до досягнення ними повноліття. Суду пояснила, що відповідач має нерегулярні та мінливі доходи, працює на будівництві в Автономній Республіці Крим, розмір його доходів не відомий, так як він працює не офіційно, тому просить аліменти визначити у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, які просить стягувати з відповідача щомісячно в сумі 400 грн. на кожну дитину, викликаний тим, що  діти повинні отримувати стабільну матеріальну допомогу від батька щомісячно. Вважає, що відповідач може сплачувати аліменти  в розмірі по 400 грн. щомісячно, на кожну дитину, так як є працездатним, здоровим, не має інших утриманців.

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_4    

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні 28.03.2011 року позов визнав частково, зазначивши, що згоден сплачувати аліменти на дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, але в меншому розмірі, ніж зазначила позивачка, оскільки не має достатніх коштів для утримання себе та дітей. На даний час не працює, отримує дохід від випадкових заробітків, майна, з якого міг би отримувати дохід, не має,    постійного заробітку не має,  тому в змозі сплачувати аліменти на утримання дітей в меншому розмірі, фізично здоровий, працездатний.  

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 11.05.2011 року позов ОСОБА_4 визнав частково, зазначивши, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 в твердій грошовій сумі в розмірі по 350 грн. щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, просить визначити аліменти в твердій грошовій сумі, виходячи із захисту інтересів дітей. В решті позову просить відмовити, посилаючись на те, що відповідач не має постійного заробітку, має тільки тимчасові випадкові заробітки, тому не в змозі сплачувати щомісячно 400 грн. на кожну дитину.

Вирішуючи спір суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 22.10.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання  шлюбу серії 1-АМ №НОМЕР_1 (а.с.4).

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: доньку  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких в свідоцтві про народження зазначений відповідач, що вбачається із свідоцтв про народження серії 1-АМ №НОМЕР_2 та 1-АМ №НОМЕР_3 (а.с. відповідно 6,7).

Сторони однією сім’єю не проживають і протягом цього часу, з якого сторони проживають окремо, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Діти сторін проживають з позивачкою та знаходиться на утриманні матері, що підтверджується довідкою виконкому Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с.8).

Інших утриманців відповідач не має, що він стверджував в судовому засіданні 28.03.2011 року.

Вказані обставини визнані в судовому засіданні позивачкою та відповідачем, тому, відповідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України, не потребують самостійного доказування.

Також, судом встановлено, що відповідач є працездатним, що стверджував сам відповідач в судовому засіданні і не заперечила позивачка, тому може надавати допомогу на утримання дітей.

Власного житла та земельної ділянки в с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області відповідач не має, що стверджував відповідач в судовому засіданні і не заперечила позивачка.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України.

Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтями 180-182, 184, 191 СК України, передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У разі ухилення батьків від утримання дитини, кошти на  утримання дитини (аліменти) присуджуються судом у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При призначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Зазначений розмір, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.  Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно положень ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до положень ч.4 ст.212 ЦПК України, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи,  що право позивачки  на матеріальне утримання  дітей з боку батька порушене і підлягає судовому захисту, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей в  повному об’ємі, тобто в розмірі 400 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття, зазначаючи, що несе великий обсяг витрат на утримання дітей, без участі відповідача, в тому числі на придбання одягу та продуктів харчування для сина та доньки, а відповідач від матеріального утримання дітей ухиляється, приховує від неї свої доходи,   маючи насправді високу заробітну плату на будівельних роботах в АРК.

Проте, враховуючи, що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч.2 ст.57 ЦПК України засобами доказування, суд вважає достовірно встановленими лише ті факти та обставини, які визнаються обома сторонами та підтверджуються письмовими доказами. Зокрема, що сторони мають спільних дітей – доньку ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7, утримання яких є предметом даного спору, що діти з того часу, як сторони проживають окремо, тобто близько двох років, знаходяться на утриманні позивачки, що відповідач протягом вказаного часу добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки та сина не надає, що відповідач молода та працездатна людина і може працювати та утримувати дітей.

Пояснення позивачки щодо отримання відповідачем високого заробітку від робіт на будівництві в АРК та приховування ним доходів  суд оцінює критично, оскільки,  такі ствердження позивачки не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

З аналогічних підстав, суд оцінює критично пояснення відповідача та його представника, з приводу того, що відповідач не може утримувати дітей та сплачувати на їх утримання аліменти у розмірі по 400 грн. щомісячно на кожну дитину через відсутність роботи та важкий фінансовий стан, відсутність майна та земельної ділянки, з яких він міг би отримувати матеріальний дохід. Ці посилання  відповідача   ставлять під сумнів його ж пояснення в судовому засіданні про те, що він працездатний, може працювати, фізично здоровий.  

З огляду на те, що судом встановлено той факт, що відповідач не приймає участі у матеріальному утриманні дітей протягом останніх двох років і весь обсяг обов’язків по утриманню дитини покладено на позивачку, то це ставить сторони у нерівні умови.

Тому, при визначенні розміру аліментів, суд вважає, що він повинен бути визначений у твердій грошовій сумі, оскільки дохід відповідача не стабільний та мінливий. При цьому також суд враховує і думку відповідача та його представника, які просять розмір аліментів визначити у твердій грошовій сумі з метою захисту інтересів дітей.

Крім того, розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача,   повинен бути визначений сумі 400 грн., щомісячно на кожну дитину, починаючи з 10.02.2011 року, тобто з часу пред’явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст.191 СК України, і до досягнення дітьми повноліття.  

При цьому суд виходить також із захисту інтересів дітей, забезпечення одержання донькою та сином сторін коштів, необхідних для їх життєдіяльності, збереження того рівня життя, який діти мали тоді, коли проживали з обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі якраз і забезпечить надійний захист інтересів дітей та отримання ними надійного стабільного  матеріального утримання з боку батька.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст.184 СК України).

Відтак, позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Підлягає стягненню з відповідача в дохід держави державне мито в сумі 51 грн. відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Відповідно до ст.81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.  10,11,60,212-215,81,84,88 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180-183, 191 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

 Позов  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 (чотириста) гривень  щомісячно, починаючи з 10.02.2011 року і до їх повноліття, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” від 3.07.1991 року в редакції Закону від 6.02.2003 року.              

Стягнути з ОСОБА_5 державне мито на користь держави в сумі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати з інформаційно- технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя