Справа № 2 - 257/2007 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року.
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого Карпенко О.Л. при секретарі Пономаренко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ "Лан", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Новомиколаївська сільська рада, про визнанння недійсними договорів оренди земельних часток (паїв) та зустрічний позов ТОВ "Лан" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов"язання переукласти договора оренди землі, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися з позовом до відповідача про визнання недійсними укладених кожним з них окремо з відповідачем договорів оренди земельних часток (паїв). Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 02 березня 2000 року між ОСОБА_1 і відповідачем було укладено договір оренди належної позивачці земельної частки (паю), того ж числа договір оренди земельної частки (паю) було укладено між ОСОБА_2 і відповідачем, а 10 серпня 2000 р. аналогічний договір було укладено між ОСОБА_3 і відповідачем. У 2002 році належні позивачам земельні частки було виділено в натурі і їм видано Державні акти на право приватної власності на землю. Після виділення земельних часток між сторонами інші договора з приводу оренди земельних ділянок не укладалися. Позивачі вважають, що укладені між сторонами договора оренди земельних часток не відповідають вимогам ст. 14 Закону України "Про оренду землі" так, як не містять істотних умов визначених Законом, а тому на підставі ст. 18 цього Закону можуть бути визнані недійсними.
В судовому засіданні позивачі збільшили свої позовні вимоги і просили розірвати оспорювані ними договора, але в процесі розгляду справи відмовилися від цих позовних вимог і ухвалою суду провадження в пій частині закрито.
ОСОБА_1, як позивачка та представник позивача ОСОБА_3, в суцдовому засіданні позов підтримала.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав.
Представник позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судовому засіданні дав пояснення про те, що земельні частки паї були виділені з ініціативи відповідача, з моменту отрима позивачами Державних актів на право власності на землю раніше укладені договора оренди земельних часток (паїв) не
відповідають вимогам законодавства і відповідно до ст. 48 ЦК УРСР є недійсними. Він не заперечив проти застосування судом наслідків недійсних договорів, але просить врахувати, що повернення позивачами отриманого ними від відповідача з 2002 року в натурі є неможливим, а тому з них може бути стягнено кошти у розмірі визначеної договорами орендної плати - 405 грн. на рік. Проти задоволення зустрічного позову заперечив посилаючись на те, що позивачі не бажають передавати їх земельні ділянки іншим особам, а бажають їх обробляти самостійно.
Відповідач звернувся з зустрічним позовом в якому, пославшись на п. 2 Перехідних положень ЗК України, просить зобов"язати відповідачів переукласти договора оренди земельних ділянок.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на те, що на час укладення договорів оренди земельних часток паїв вони повністю відповідали вимогам закону. Законодавство України, яким встановлено вимони щодо умов договорів оренди землі не пошорюється на правовідносини по оренді земельних часток (паш), а тому отриманння позивачами Державних актів не є підставою для визнання недійсними раніше укладених договорів оренди земельних паїв. Крім того, на його думку позивачами безпідставно пропущено строк позовної давності встановлений ЦК УРСР. Він також підтримав зустрічний позов пояснивши, що з 2002 року відповідач неодноразово пропонував позивачам переукласти договір, але вони відмовлялися. Однак, відповідно до Перехідних положень ЗК України відповідач має переважне право на укладення договорів оренди землі
Третя особа, повідомлена судовою повісткою про час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив слідуючі обставнини справи та відповідні їм правовідносини.
Укладені між сторонами угоди можуть бути визнані судом недійсними лише у випадках передбачених законодавством.
Згідно ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
02 березня 2000 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Лан" та між
ОСОБА_2 і ТОВ "Лан" було укладено договора оренди належних
позивачам земельнихї часток (паю) право на які підтверджено сертифікатами
(а.с. ). 10 серпня 2000 року аналогічний договір укладено між ОСОБА_3 та ТОВ "Лан" (ах. ).
Правовідносини, щодо оренди земельних часток (паїв) на той час регулювалися Указом Презедента України від 03 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", Постановою Кабінета Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 "Про затвердження Порядку реєстрації Договорів оренди земельних часток (паїв)".
На час укладення оспорюваних договорю вони відповідали вимогам діючого законодавства, цю обставину не заперечувала жодна із сторін.
3 01 січня 2002 року набув чинності ЗК України (в редакції 2001 року).
Відповідно до п. 16 Перехідних положень цього Кодексу громадянам -
власникам земельних часток (паїв) за їх бажання виділяються в натурі (на
місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на
землю.
Позивачі реалізували своє право на виділення належних їм земельних
паїв, що підтверджується Державними актами на парво власності на землю від
26 квітня 2002 року (ах. ).
Згідно п. 8 Перехідних положень ЗК України сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельної ділянки у таких громадян на строк, що був обувовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.
Таким чином, на момент виниклих між сторонами правовідносин діючим законодавством передбачено, що після виділення земельних паїв в натурі земельні ділянки можуть бути самостійним об"єктом оренди відповідно до Закону України "Про оренду землі", а також гарантовано переважне право колишніх орендарів земельних часток (паш) на оренду таких земельних ділянок.
Тому, посилання позивачів в обгрунтування позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних часток (паїв) на невідповідність цих договорів вимогам ст. 14 Закон України "Про оренду землі" є необгрунтованим.
Інших підстав для визнання вказаних договорів недійсними позивачами не наводилося.
Відповідно до ст. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З урахуванням встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд вважає необгрунтованими позовні вимоги про визнання договорів оренди земельних часток (паїв) недійсними, а тому вони не підлягають задоволенню.
Як вказано вище, ЗК України забезпечено права колишніх орендарів земельних часток паїв. Однак, відповідач з квітня 2002 року не реалізував його. Кірм того, як вбачається з пояснень позивачів вони взагалі не бажають передавати їх земельні ділянки в оренду. А тому, зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 11, 88,209,213,215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ "Лан", третя особа, яка не заявляєсамостійних вимог на предмет спору Новомиколаївська сільська рада, про визнанння недійсними договорів оренди земельних часток (паїв) у зв"язку з необгрунтованністю.
Відмовити повністю в задоволенні позову ТОВ "Лан" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов"язання переукласти договора оренди землі у зв"язку з необгрунтованністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але
апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.