№ 2-а-841/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді          Галущенко Ю.А.,при секретарі              Данковській С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до посадової особи старшого інспектора ДПС роти ДПС 1 ВДАІ Лисак Дмитра Васильовича про визнання дій незаконними,скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

26.01.2011 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому зазначено, що 31.12.2010 р.в Шевченківському відділі ДВС йому стало відомо про наявність постанови по справі про адміністративне правопорушення АР № 216581 від 18.07.2010 р. ,якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України за те, що 18.07.2010 року о 11 годині 50 хвилині він, керуючи автомобілем ГАЗ 3302 д.н. НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп.

Посилаючись на те, що правил дорожнього руху він не порушував, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, проте відповідач всупереч вимогам закону безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності, при цьому порушив процедуру розгляду адміністративної справи і права позивача, просить суд визнати дії відповідача незаконними, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю  позовні вимоги довірителя повністю підтримав з підстав, викладених в позові. Вважає, що постанова винесена неправомірно, без зазначення складу адміністративного правопорушення, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з*явився, надав письмові  заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову з урахуванням доказів фіксації правопорушення.

Вивчивши обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, дослідивши докази в сукупності суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З матеріалів адміністративної справи та пояснень представника позивача судом встановлено, що 18.07.2010 року о 11 годині 50 хвилин позивач на автомобілі ГАЗ 3302 д.н. НОМЕР_1 рухався по другорядній дорозі з с.Балабіно в напрямку до м.Василівка, в місці виїзду з якої на голову дорогу ам Харків-Симферополь встановлено дорожній знак 2.1.»Дати дорогу».

В п.1.10 Правил дорожнього руху термін «дати дорогу»визначається як вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не поновлювати рух, не вчиняти будь-яких маневрів(за винятком вимоги звільнити займану смугу руху),якщо це може змусити інших учасників дорожнього руху, що мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Таким чином водій, наблизившись до дорожнього знаку 2.1,повинен дати дорогу транспортному засобу, що під*їжає до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8-транспортному засобу, що рухається по цій головній дорозі

За змістом постанови АР № 216581 від 18.07.2010 р.,інспектором Лисак Д.В. було виявлено порушення ПДР України водієм ОСОБА_1, який, керуючи автомобілем ГАЗ 3302 д.н. НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги не надав переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі.

Як вбачається з матеріалів відеозапису, наданих відповідачем, позивач при виїзді з другорядної дороги на головну в районі дії знаку 2.1 за наявності на проїзній частині легкового автомобіля, що рухався по головній дорозі, в цій конкретній дорожній ситуації не поступився йому дорогою, з смуги розгону виїхав на головну дорогу перед автомобілем, що рухався по головній дорозі в безпосередній близкості.

Посилання представника позивача на те, що в результаті дій позивача аварійної ситуації не виникло, на висновки суду не впливають, оскільки позивач не притягувався до адміністративної відповідальності за створення аварійної ситуації.

Покази свідка ОСОБА_3 суд до уваги не приймає, оскільки вона є близьким родичем позивача і це дає підстави сумніватись в її об*єктивності, крім того, її покази протирічать фактичним обставинам дорожньої ситуації, які зафіксовані відеозаписом.

Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб,що беруть участь у справі,та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд приймає в якості доказу матеріали відеозапису,надані відповідачем, оскільки вони містять інформацію про обставини справи.

На підставі виявлення та фіксування факту порушення засобами відеозйомки інспектором Лисак Д.В.було складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ч.2 ст.122 КпАП України, яка передбачає відповідальність за порушення водіями в тому числі правил проїзду перехресть.

Представник позивача вважав, що зазначення в мотивувальній частині оскаржуваної постанови суті порушення як ненадання переваги в русі за відсутності такого терміну в Правилах дорожнього руху вказує на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що оскільки термін «дати дорогу»взаємопов*язаний з терміном «перевага», то якщо один із учасників руху в конкретній дорожній ситуації має переважне право на рух, то інший зобов*язаний поступитися йому дорогою, тобто надати перевагу, то сама суть правопорушення інспектором ДПС визначена вірно.

Суд на підставі ст.2 КАС України перевірив чи діяв відповідач на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням цих повноважень з метою, з якою вони надані, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали про скоєння позивачем порушення Правил дорожнього руху відповідач згідно ст. 255 КУпАП виніс постанову, прийнявши рішення у відповідності до вимог ст.ст. 33-35, 245, 246, 247, 248, 251, 252, 280, 283 КУпАП, з урахуванням обставин справи.

Оскаржувана постанова містить у відповідності до вимог ст. 283 КпАП України дату розгляду, найменування посадової особи, відомості про порушника, встановлені обставини, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність, рішення, прийняте щодо покарання (сума штрафу), постанова підписана особою, що її винесла ,порушнику направлена поштою.

Підстав вважати дії інспектора ДПС Лисак Д.В.незаконними суд не встановив.

Підсумовуючи викладене суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, спростовані доказами, тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-35, 245, 246, 247, 248, 251, 252, 280, 283 КУпАП, Правилами дорожнього руху України, ст.ст.2, 9, 11, 71, 102, 159-162 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                            Ю.А. Галущенко