Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-92/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        “22“ лютого 2011 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді                              ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі                                        ТИМКОВИЧ С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітньої ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 11.07.2005р. звернулася в суд з позовом до приватного підприємства „Гал-Всесвіт", ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітньої ОСОБА_4 в особі її матері ОСОБА_2, про відшкодування 57505,00грн. матеріальних та 50000,00грн. моральних збитків. В обґрунтування позову вказує, що 3 жовтня 2004 року на автодорозі Пустомити-Львів поблизу с.Сокільники Пустомитівського району відбулося зіткнення автомобіля мікроавтобус «Мерседес-Бенц», що здійснював пасажирське перевезення на маршруті № 118 «Львів-Дмитре-Вербіж», та автомобіля «Сеат-Ібіза» під керуванням ОСОБА_7 В результаті ДТП, вона як пасажир маршрутного таксі № 118, отримала тяжкі тілесні ушкодження, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні у медичних установах. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12.04.2005 р. № 72/05 встановлено, що їй завдано тяжкі тілесні ушкодження та встановлена стійка втрата працездатності на 75%. На даний час їй встановлено інвалідність 2 групи. Винним у даному ДТП, відповідно до матеріалів кримінальної справи, є ОСОБА_7, водій автомобіля «Сеат-Ібіза», який помер на місці пригоди. Провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_7 закрито у зв’язку з його смертю. Оскільки в результаті даного ДТП їй нанесена матеріальна та моральна шкода, вона позбавлена можливості працювати просить суд винести рішення про стягнення зі спадкоємців ОСОБА_7 і підприємства перевізника «Гал-Всесвіт» матеріальну та моральну шкоду.

В ході судового розгляду справи позивачка неодноразово уточнювала свої позовні вимоги, остаточно в заяві від 20.10.2010р. просить стягнути з відповідачів ПП «Гал-Всесвіт», ОСОБА_2, ОСОБА_3, малолітньої ОСОБА_4 в особі матері ОСОБА_2 солідарно на її користь 5274,87грн. на відшкодування витрат на лікування, 1500грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження та знищення її майна, 229,60грн. транспортних та поштових витрат, 145728,54грн. відшкодування втраченого заробітку за період з 1 лютого 2005 року по З0 вересня 2010 року з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, по 2721,00грн. відшкодування втраченого заробітку за жовтень та листопад 2010р., 2766,00грн. відшкодування втраченого заробітку за кожен місяць починаючи з грудня 2010р. 19845,00грн. на придбання курортно-санаторної путівки в 2006-2010роках. Також просить солідарно стягнути на її користь з відповідачів ПП «Гал-Всесвіт» та ОСОБА_2 500000грн. моральної шкоди, стягнути з ПП «Гал-Всесвіт» 2700 грн. відшкодування шкоди, завданої умисною затримкою з наданням документів для страхової виплати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали, давши аналогічні пояснення, зазначені в позовній заяві та уточненнях до неї.

Представник відповідача ПП «Гал-Всесвіт» Павловський А.В. позов не визнав та пояснив, що вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_7 Мікроавтобус «Мерседес-Бенц-209» д.н.з.НОМЕР_1 ПП «Гал-Всесвіт» не належить, водій мікроавтобуса ОСОБА_5 в трудових відносинах з підприємством не перебував, його вини у ДТП немає. Однак представник підтвердив, що ПП «Гал-Всесвіт» обслуговувало маршрут №118, яким здійснював перевезення пасажирів мікроавтобус «Мерседес-Бенц-209» д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 на момент даної ДТП 03.10.2004р. Підтримав письмові пояснення щодо пред’явленого позову. Просить у позові відмовити за безпідставністю вимог щодо ПП «Гал-Всесвіт».

Відповідачка ОСОБА_2, яка також є законним представником малолітньої ОСОБА_4, 1997р.н., та її представник ОСОБА_10 в судовому засіданні позов визнали частково та пояснили, що ОСОБА_7 загинув на місці ДТП. Спадковим майном ОСОБА_7 є квартира по АДРЕСА_1 Спадщину прийняли діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 4/5 частки квартири, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 старша донька студентка, молодша навчається в школі. Сама ОСОБА_2 працює на ринку і отримує незначні доходи. Вона сплатила позивачці 2000грн. на відшкодування шкоди. Можливості виплатити кошти, про стягнення яких просить позивачка, немає. Від врегулювання спору в позасудовому порядку позивачка відмовилася. У зв’язку зі смертю чоловіка та батька дітей вони також понесли матеріальні та моральні збитки, діти втратили годувальника. Просять врахувати дані обставини при вирішенні спору.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву з клопотанням розглянути справу у її відсутності, позов не визнає.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні дали пояснення щодо обставин справи. У вирішенні спору поклались на рішення суду.

Представник органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в судові засідання не з’явився. В матеріалах справи є клопотання представив суду клопотанням про розгляд справи у його відсутності.

Ухвалою суду до участі у справі в якості третіх осіб були залучені ОСОБА_11 та АСК «Скарбниця». ОСОБА_11 в судове засідання не з’явився з невідомих причин. Від АСК «Скарбниця» до суду подано клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, третіх осіб, показання свідка, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову з таких мотивів.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2004 року о 15 год. на автодорозі Львів-Пустомити поблизу с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області водій ОСОБА_7 керуючи автомобілем «Сеат-Ібіза» д.н.з.НОМЕР_2 не справився з керуванням та виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з мікроавтобусом «Мерседес-Бенц-209» д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, що виконував рейс по перевезенню пасажирів за маршрутом №118. В результаті даної ДТП водій ОСОБА_7 від отриманих травм загинув на місці пригоди. Чотири пасажира мікроавтобуса та водій ОСОБА_5 отримали легкі тілесні ушкодження, пасажирка мікроавтобуса ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи, отримала тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечні для життя та здоров’я в момент заподіяння.

По даному факту ДТП було порушено кримінальну справу Пустомитівським РВ ГУМВСУ у Львівській області. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.11.2005 року дану кримінальну справу порушену по факту ДТП за ст.286 ч.2 КК України, що мало місце 03.10.2004 року на автодорозі Львів - Пустомити поблизу с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, в результаті якого загинув ОСОБА_7, з вини якого сталася дана ДТП -закрито. Постанова набрала законної сили.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, яку прийняли його діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадковим майном була квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 1106/04р. Другої Львівської державної нотаріальної контори дружина покійного ОСОБА_2 та його батьки ОСОБА_12, ОСОБА_13 відмовились від належних їм часток у спадщині в користь дитини покійного ОСОБА_3. Відтак ОСОБА_3 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на 4/5 частини квартири, ОСОБА_4 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частину квартири.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ч.1ст.1195 ЦК України фізична чи юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду.

Судом встановлено, що внаслідок зазначеної ДТП 03.10.2004р. отримала травми, які за висновком судово-медичної експертизи від 08.10.2004р. №752/2004 відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Однак у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 продовжувала лікування щодо неї була проведена ще одна судово-медична експертиза від 03-12.04.2005р. №72/05, за висновком якої отримана ОСОБА_1 травма викликала стійку втрату працездатності більше однієї третини і за цією ознакою відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Судом встановлено, що у зв’язку з отриманою травмою позивачка тривалий час та неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні, їй проводилися хірургічні операції. Позивачка просить суд стягнути з відповідачів понесені нею витрати на лікування в сумі 5274,87грн. На підтвердження цих витрат нею подані копії чеків на придбання ліків, перев’язочного матеріалу, шприців, тощо. В судовому засіданні представниками відповідачів розмір цих витрат не оспорювався. Суд вважає, що вимоги про стягнення цих витрат підлягають задоволенню в повному розмірі.

Також суд вважає підставними вимоги позивачки про відшкодування їй 1500грн. вартості пошкодженого та знищеного в результаті ДТП майна : куртки вартість 750грн., джинсів вартістю 100грн., кофти вартістю 80грн., туфель вартість 110грн., втрачених золотих сережок вартістю 340грн. та годинника вартістю 120грн. Хоча позивачкою не надано документального підтвердження цих вимог, вартості зазначеного одягу та речей, суд виходячи з характеру отриманих позивачкою тілесних ушкоджень, що зафіксовані медичними документами, та існуючих ринкових цін на такі товари, вважає ці позовні вимоги обґрунтованими. Відшкодування вартості цього майна на загальну суму 1500грн. суд покладає на відповідачів.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на час ДТП перебувала у трудових відносинах з ПП "Хмельницький" та працювала на посаді консультанта. Згідно довідки про доходи № 12 від 17.08.2005 року, виданої ПП "Хмельницький", середньомісячний заробіток позивачки за останні три місяці, що передували ДТП, становив 115 грн.

Згідно довідки МСЕК ОСОБА_1 з 25.01.2005р. встановлена друга група інвалідності до лютого 2007р. В подальшому позивачці повторно встановлювалася друга група інвалідності. Дані обставини підтверджуються копіями довідок МСЕК.

Судом по справі призначалася судово-медична експертиза на предмет визначення ступеня втрати позивачкою працездатності. За висновком цієї експертизи №120 від 09.09-23.10.2009р. у ОСОБА_1 за наслідками отриманої травми під час ДТП в 2004р. є стійка втрата професійної працездатності на 60%. Даний висновок повністю підтримав допитаний в судовому засіданні експерт Мицик О.І.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1197 ЦК України, якщо середньомісячний заробіток потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку обчислюється, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Отже при визначенні втраченого позивачкою заробітку у зв’язку з ушкодженням здоров’я суд виходить із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у відповідні періоди. Суд повністю приймає до уваги проведений позивачкою розрахунок за період з часу встановлення позивачці інвалідності з лютого 2005р. по листопад 2010р. в частині визначення розміру втраченого заробітку з врахуванням втрати 60% працездатності. Ця сума становить 110166,00грн.

З грудня 2010р. розмір втраченого позивачкою заробітку з врахуванням втрати 60% працездатності становить 2766,00грн. і підлягає стягненню в користь позивачки щомісячно.

Суд вважає безпідставною вимогу про стягнення з відповідачів 3% річних від розміру втраченого заробітку на підставі ст.625 ЦК України, оскільки жодних грошових зобов’язань між сторонами не існує. Норма даної статті не може застосовуватися до деліктиних правовідносин.

Також безпідставною суд вважає вимогу про стягнення 41004,54грн. інфляційного знецінення коштів на відшкодування втраченого заробітку на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати». Відповідно до ст.2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Отже в даному випадку компенсація не може нараховуватися, оскільки кошти на відшкодування втраченого заробітку позивачці не були нараховані відповідачами, питання про стягнення з них цих коштів є предметом судового спору.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про стягнення в її користь 19845,00грн. на придбання санаторно-курортних путівок за період 2006-2010р., оскільки за цей період часту позивачка санаторно-курортного лікування не проходила, хоча таке їй рекомендувалося, санаторно-курортних путівок не придбавала.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідачів 229,60грн. транспортних та поштових витрат, оскільки відсутні докази того, що вказані витрати позивачка понесла у зв’язку з даною ДТП.

Також суд відмовляє у стягненні з ПП «Гал-Всесвіт» на користь позивачки 2700,11грн. шкоди, завданої умисною затримкою надання документів для страхової виплати. При цьому суд враховує, що Положенням «Про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженим Постановою КМУ від 14.08.1996 р. № 959 визначений порядок здійснення обов’язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Відповідно до цього положення для виплати страхового відшкодування застрахований повинен особисто звернутись до страховика із відповідною заявою, на підставі якої та документів, що визначені п.10 даного Положення, страховик протягом 10 діб здійснює виплату страхового відшкодування. Покликання позивачки, що ПП «Гал-Всесвіт» зволікало у наданні їй інформації про страховика та акту про нещасний випадок, суд не може прийняти до уваги. Заява на виплату страхового відшкодування подана позивачкою в АСК «Скарбниця» 23.12.2005р. ПП «Гал-Всесвіт» ще 04.10.2004р. відповідною заявою проінформувало ВАТ АСК «Скарбниця» про факт ДТП, в якій зазначало про отримані ОСОБА_1 ушкодження та просило здійснити виплату їй страхового відшкодування. Твердження ОСОБА_1 що ПП «Гал-Всесвіт» перешкоджало отриманню інформації про страховика та не надало акту про нещасний випадок на транспорті не відповідає дійсності, оскільки після звернення ОСОБА_1 листом від 28.11.2005р. до підприємства із відповідною вимогою, така інформація, зокрема і акт про нещасний випадок був скерований ОСОБА_1

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Судом встановлено, що у зв’язку з отримана в результаті ДТП 03.10.2004р. травма позивачки ОСОБА_1 викликала стійку втрату працездатності і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності. З наданих копій медичних документів вбачається, що позивачка неодноразово лікувалася стаціонарно, перенесла хірургічні операції, на обличчі залишилися невиправні рубці. Внаслідок отриманих травм та тривалого лікування погіршився загальний ста її здоров’я. Крім фізичного болю та страждань позивачка зазнала і душевних страждань, порушився її звичний спосіб життя. Дані обставини свідчать і про заподіяння позивачці внаслідок ДТП і моральної шкоди. Однак суд вважає, що розмір моральної шкоди 500000грн., яку просить стягнути позивачка, є завищеним, не відповідає розміру фактично заподіяної шкоди. При визначенні розміру даної шкоди суд виходить із засад справедливості, добросовісності та розумності. Відшкодування позивачці 25000грн. буде достатньою компенсацією понесеної нею моральної шкоди.

Щодо визначення осіб, на яких покладається відповідальність за заподіяну позивачці матеріальну та моральну шкоду суд виходить з наступного.

За загальним правилом ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак, згідно з ч.2 ст.1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже володільці джерела підвищеної небезпеки відповідають перед третіми особами, яким у даному випадку є пасажир, незалежно від вини, якщо не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини, зокрема перед пасажиркою автомобіля "Мерседес-Бенц" ОСОБА_1, незалежно від того, що володілець одного із джерел підвищеної небезпеки, з вини водія якого трапилася ДТП, загинув, а інший є невинуватим. Після виплати належних потерпілим сум, власники (володільці) джерел підвищеної небезпеки згідно положень ст.1191 ЦК України між собою несуть відповідальність в залежності від ступеня вини кожного із них.

Відсутність вини одного з учасників ДТП не може свідчити про наявність непереборної сили і бути підставою для його звільнення від відповідальності за заподіяну в результаті ДТП шкоду третій особі.

Дана ДТП сталася в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки автомобіля «Сеат-Ібіза» д.н.з.НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 та мікроавтобуса «Мерседес-Бенц-209» д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5

Власником автомобіля «Сеат-Ібіза» д.н.з.НОМЕР_2 є ОСОБА_2 ОСОБА_7 правомірно на підставі доручення володів і користувався вказаним автомобілем. Отже він мав би нести відповідальність за заподіяну шкоду. Однак він загинув на місці ДТП.

Згідно ч.1 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов’язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Згідно ч.2 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов’язок відшкодування моральної шкоди завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за життя спадкодавця.

За ч.4 ст.1231 ЦК України майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

На підставі наведених норм закону суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 матеріальної шкоди, а також вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 моральної шкоди.

Оскільки після смерті ОСОБА_7 прийняли спадщину діти покійного - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відтак вони несуть обов’язок по відшкодуванню заподіяної їх батьком матеріальної шкоди в межах спадкового майна.

ОСОБА_4, 1997р.н., є неповнолітньою, тому відшкодування шкоди покладається на її мати ОСОБА_2, яка є законним представником неповнолітньої дитини.

Щодо автомобіля «Мерседес-Бенц-209» д.н.з.НОМЕР_1 судом встановлено, що власником цього автомобіля був ОСОБА_6, право керування автомобілем мав його брат ОСОБА_15, який був приватним підприємцем, мав ліцензію на надання послуг з внутрішніх перевезень. Згідно договору оренди від 1 грудня 2003 року автомобіль був переданий в оренду ПП "Гал-Всесвіт" для використання на маршруті № 118. В 2004 році передали його ОСОБА_5 та ОСОБА_11 за довіреністю.

Згідно наданого МРЕВ журналу карток реєстрації транспортних засобів, автомобіль "Мерседес-Бенц" державний номер НОМЕР_2 та автомобіль державний номер НОМЕР_1 - це один і той самий автомобіль, який було перереєстровано з видачею 5.04.2004 року нового свідоцтва про реєстрацію. Згідно генеральної довіреності від 16 липня 2004 року, ОСОБА_6 передав усі права на володіння, користування та розпорядження автомобілем "Мерседес-Бенц" д.н.з.НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_11

В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що ПП «Гал-Всесвіт» фактично допустило його до здійснення перевезень на маршруті №118 автомобілем «Мерседес-Бенц-209» д.н.з.НОМЕР_1, хоча офіційно на роботу водієм його не приймало. ПП «Гал-Всесвіт» видавало йому шляхові листи, там він проходив медогляд, частину виручки здавав у ПП «Гал-Всесвіт». До липня 2004р. цим автомобілем на маршруті №118 їздив ОСОБА_15 Такі ж пояснення в судовому засіданні дав ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_15 З листа Управління транспорту та зв’язку Львівської ОДА вбачається, що маршрути 118А та 118Б обслуговувало ПП «Гал-Всесвіт», яке має ліцензію на здійснення пасажирських перевезень. Здійснення мікроавтобусом «Мерседес-Бенц-209» д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 03.10.2004р. пасажирського перевезення за маршрутом №118 підтверджено актом службового розслідування ДТП від 04.10.2004р., складеним комісією ПП «Гал-Всесвіт». З цього акту вбачається, що ОСОБА_5 пройшов медичний огляд у лікаря ПП «Гал-Всесвіт», фактично працював на маршруті №118, йому виписувалися подорожні листи, проводився інструктаж механіком ПП «Гал-Всесвіт», зауважень щодо роботи водія ОСОБА_5 не було.

Дані обставини повністю підтверджують факт використання ПП «Гал-Всесвіт» мікроавтобуса «Мерседес-Бенц-209» д.н.з.НОМЕР_1 для здійснення пасажирських перевезень та наявність фактичних трудових відносин з ОСОБА_5

Відтак ПП «Гал-Всесвіт» несе солідарний обов’язок по відшкодуванню заподіяної позивачці матеріальної шкоди. Також на ПП «Гал-Всесвіт» суд покладає обов’язок по відшкодуванню позивачці моральної шкоди.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про стягнення з Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 солідарно в користь ОСОБА_1 5274грн.87коп. витрат на лікування, 1500,00грн. вартості пошкодженого майна, 110166,00грн. втраченого заробітку.

За клопотанням представника ПП «Гал-Всесвіт» суд вважає за можливе, виходячи з розміру відшкодування та матеріального становища відповідачів, розстрочити виконання рішення в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.

У зв’язку з частковим задоволенням позову стягнути з Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 солідарно в доход держави 1177грн.90коп. судового збору, в користь ТУ ДСА України у Львівській області 120грн. витрат з ІТЗ.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215,217,367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 солідарно в користь ОСОБА_1 5274грн.87коп. витрат на лікування, 1500,00грн. вартості пошкодженого майна, 110166,00грн. втраченого заробітку, а всього 116940грн.87коп. матеріальної шкоди.

Стягувати з Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 солідарно в користь ОСОБА_1 2766,00грн. втраченого заробітку щомісячно, починаючи з 01.12.2010р.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення втраченого заробітку за один місяць – 2766,00грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Гал-Всесвіт» в користь ОСОБА_1 25000,00грн. у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути з Приватного підприємства «Гал-Всесвіт», ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 солідарно в доход держави 1177грн.90коп. судового збору, в користь ТУ ДСА України у Львівській області 120грн. витрат з ІТЗ.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя:Н. Л. Луців-Шумська