Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-554/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        “29“ березня 2011 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді                              ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі                                        ТИМКОВИЧ С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету фізичної культури, третя особа ректор Львівського державного університету фізичної культури ОСОБА_2 про скасування наказів, зобов’язання вчинити дії, визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 10.11.2010р. звернувся в суд з позовом до Львівського державного університету фізичної культури, в якому просив скасувати наказ ректора Львівського державного університету фізичної культури №393-р від 28.10.2010р. «Про порушення посадовими особами відділу зовнішніх зв’язків правил внутрішнього трудового розпорядку», як незаконний, а також зобов’язати ректора Львівського державного університету фізичної культури неухильно дотримуватися конституції України, законодавства України про працю та інших нормативно-правових документів, якими регулюються правовідносини між керівництвом установ та організацій державної форми власності та підлеглими посадовими особами, зобов’язати ректора Львівського державного університету фізичної культури привести у відповідність до вимог чинного законодавства та положень висновку експертної комісії МОН України забезпечення паспортно-візової служби університету та гуртожитків з метою нормального забезпечення навчального процесу іноземних громадян. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що працює на посаді начальника відділу зовнішніх зв’язків Львівського державного університету фізичної культури з 22.01.2008р. 26.10.2010р. о 9,57год. начальник відділу кадрів ОСОБА_3 на виконання доручення ректора запропонувала надати пояснення щодо його відсутності та відсутності його підлеглих на робочому місці близько 10,00год., що і було ним зроблено. В поясненні зазначив, що його дії та дії працівників відділу попередньо погоджені з проректором ОСОБА_4 та ректором ОСОБА_2 28.10.2010р. йому запропонували ознайомитися з оскаржуваним наказом. Вважає, що систематичних порушень в роботі відділу зовнішніх зв’язків не було. Окремий графік виходу на роботу посадових осіб відділу зовнішніх зв’язків був встановлений проректором ОСОБА_4 Видача оскаржуваного наказу свідчить про упереджене ставлення до нього.

Крім того, 29.12.2010р. ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до Львівського державного університету фізичної культури, в якому просив поновити його на посаді начальника відділу зовнішніх зв’язків Львівського державного університету фізичної культури з 26.11.2010р., стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 20000грн. у позовній заяві зазначає, що 26.11.2010р. наказом ректора Львівського державного університету фізичної культури звільнений із займаної посади начальника відділу зовнішніх зв’язків згідно п.4 ст.40 КЗпП України. Вважає своє звільнення з роботи незаконним та безпідставним, оскільки його відсутність на роботі була зумовлена закордонними поїздками, пов’язаними з виконанням доручень ректора щодо встановлення необхідних для набору на навчання громадян Республіки Польщі контактів. Про закордонні поїздки питанні обговорювалося з проректором ОСОБА_4 Ці поїздки здійснювалися за рахунок власних коштів. Про кожну закордонну поїздку та її результати він доповідав на щотижневих зборах у кабінеті проректора ОСОБА_4 Його дії, пов’язані з виїздом закордон, були вчинені у відповідності до посадової інструкції. Факт відсутності на робочому місці у табелі обліку робочого часу не відображений. Його закордонні поїздки вирішили кваліфікувати як прогули лише після його конфлікту з ректором ЛДУФК та звернень з відповідними заявами до правоохоронних органів та центральних органів виконавчої влади. Дії відповідача по незаконному накладенню адміністративного стягнення та незаконному звільненню з роботи завдали йому моральних страждань, позбавили його прав на працю, неправдива інформація про його діяльність та діяльність підпорядкованого йому відділу зачіпала його честь, гідність, ділову репутацію, викликала негативну реакцію присутніх на зборах профспілкового комітету. Порушення його законних прав призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків, вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Ухвалою суду від 18.02.2011р. вказані позови об’єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав наведені позовні вимоги, покликаючись на обставини, зазначені у позовних заявах. Просить задовольнити ці позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заявленого позову не визнала, повністю підтримала письмові заперечення на позов. Просить у позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, подав заяв про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, покази свідків, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.

ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу зовнішніх зв’язків Львівського державного університету фізичної культури (ЛДУФК) з 22.01.2008р.

Наказом ректора ЛДУФК від 28.10.2010р. №393-р за незабезпечення дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку підлеглими ОСОБА_1 оголошено догану. Цим наказом також відмінено попередні рішення проректора з ЗЗіПР ОСОБА_4 щодо встановлення посадовим особам ВВЗ окремого графіку робочого часу, вказано на перевищення ним  своїх службових повноважень з питань організації службової діяльності ВВЗ. Фахівцям ВВЗ ОСОБА_7, ОСОБА_8 за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку суворо вказано. Зобов’язано ОСОБА_1, коменданта ОСОБА_9 вчинити ряд дій.

В подальшому, на підставі скарги ОСОБА_1 наказом ректора від 26.11.2010р. №468-р у наказ №393-р від 28.10.2010р. внесено зміни – пункти 1-2 цього наказу скасовані, про що позивач повідомлений письмово.

Незважаючи на скасування наказу в частині оголошення догани, позивач в судовому засіданні повністю підтримав свої вимоги про скасування даного наказу в цілому.

Суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки п.4 наказу, яким позивача зобов’язано невідкладно передати у відділ кадрів по акту паспорти, дипломи студентів-іноземців для їх надійного збереження, забезпечити щоденну здачу та отримання ключів від службового кабінету ВВЗ на посту охорони головного навчального корпусу та домогтися безумовного виконання підлеглими посадовими особами правил внутрішнього трудового розпорядку жодним чином не порушують його трудових прав. Пункти 3 та 5 оскаржуваного наказу №393-р від 28.10.2010р. стосуються не позивача, а інших осіб.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача, в яких він просить суд зобов’язати ректора ЛДУФК неухильно дотримуватися конституції України, законодавства України про працю та інших нормативно-правових документів, якими регулюються правовідносини між керівництвом установ та організацій державної форми власності та підлеглими посадовими особами, привести у відповідність до вимог чинного законодавства та положень висновку експертної комісії МОН України забезпечення паспортно-візової служби університету та гуртожитків з метою нормального забезпечення навчального процесу іноземних громадян.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Дана конституційна норма не потребує закріплення судовим рішенням.

Крім того, наказом ректора ЛДУФК від 26.11.2010р. №469-р позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 26.11.2010р. Дисциплінарне стягнення у виді звільнення з роботи накладено на позивача у зв’язку з прогулами, а саме його відсутністю на робочому місці з 02.08.2010р. по 06.08.2010р., з 06.10.2010р. по 08.10.2010р. включно, 18.01.2010р. та 15.11.2010р. без поважних причин, зумовлених самовільним виїздом за кордон без згоди, вказівок та відома керівництва університету.

В судовому засіданні позивач пояснював, що його виїзди за межі України були здійснені на виконання службових обов’язків, з метою залучення іноземних студентів до навчання у ЛДУФК, підготовки договорів на навчання студентів. Ці виїзди він погоджував з проректором ОСОБА_4, звітував перед ним про результати поїздок.

Свідки ОСОБА_7 ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснили, що працювали у ВВЗ ЛДУФК фактично по половині робочого дня, хоча у табелі їм ставили по 8 год. Такий графік роботи був погоджений з проректором ОСОБА_4 Також свідки вказали. Що про закордонні поїздки начальника відділу ОСОБА_1 його керівнику ОСОБА_4 було відомо. До жовтня 2010р. ніхто питання дотримання ними правил внутрішнього трудового розпорядку не перевіряв.

Покази цих свідків спростовуються показами свідка проректора ОСОБА_4, який вказав, що позивач згідно посадової інструкції безпосередньо підпорядкований йому. Позивач не повідомляв його про виїзди закордон в серпні та жовтні 2010р., не погоджував з ним ці виїзди. Про те, що позивач виїжджав закордон стало відомо лише в жовтні-листопаді 2010р. з інформації відділу кадрів. Також свідок повідомив, що жодного окремого графіку виходу на роботу працівникам ВВЗ він не встановлював, такого документу не існує. Працівники відділу на власний розсуд визначили собі режим роботи.

Про те, що позивач самовільно, без погодження з керівництвом університету та без відповідних наказів про відрядження виїжджав закордон в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_3, начальник відділу кадрів ЛДУФК. Свідок зазначила, що табелі обліку робочого часу заповнюють структурні підрозділи та подають у відділ кадрів. Про відсутність позивача на роботі у вказані дні стало відомо в ході перевірки, проведеної в кінці жовтня 2010р. за вказівкою ректора університету.

Судом встановлено, що в табелях обліку робочого часу по ВВЗ позивачу ОСОБА_1 з 02.08.2010р. по 06.08.2010р., з 06.10.2010р. по 08.10.2010р. включно, 18.01.2010р. та 15.11.2010р. проставлено виходи на роботу та відпрацювання 8 год. Ці табелі підписував сам позивач. Також судом встановлено, що у вказані дні позивач був відсутній на робочому місці, перебував за межами України. Наказів про відрядження позивача по ЛДУФК не приймалося.

Позивачем не представлено письмових доказів, які б свідчили про те, що ці закордонні поїздки були пов’язані з виконанням його службових обов’язків, проведення переговорів з іноземними партнерами, налагодженням співпраці з закордонними освітніми та іншими організаціями, та інших доказів про результати цих поїздок.

З проводу закордонних поїздок позивач давав письмові пояснення на ім’я проректора ОСОБА_4, ректора ОСОБА_2

26.11.2010р. первинною профспілковою організацією ЛДУФК було розглянуто та задоволено подання адміністрації про надання дозволу на звільнення позивача по п.4 ст.40 КЗпП України.

Судом в якості свідків були допитані голова профкому ОСОБА_12, члени профкому ОСОБА_13, ОСОБА_14, які пояснили, що жодного упередженого ставлення до позивача не було, рішення профкомом приймалося після повного з’ясування всіх обставин, заслуховування пояснень позивача та інших запрошених.

Оскільки судом достовірно встановлено відсутність позивача на робочому місці без поважних причин з 02.08.2010р. по 06.08.2010р., з 06.10.2010р. по 08.10.2010р. включно, 18.01.2010р. та 15.11.2010р., що згідно ст.40 КЗпП України кваліфікується як прогул, суд вважає, що до відповідача правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з роботи. Процедура накладення дисциплінарного стягнення та звільнення позивача з роботи не порушена.

          Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов не підлягає задоволенню.

          Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.40,139,147, 149,232,233,235,237-1 КЗпП України суд, -

В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського державного університету фізичної культури про скасування наказу №393-р від 28.10.2010р. «Про порушення посадовими особами відділу зовнішніх зв’язків правил внутрішнього трудового розпорядку», зобов’язання вчинити дії, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування 20000грн. моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя:Н. Л. Луців-Шумська