Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-57/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        “1“ березня 2011 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді                              ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі                                        ТИМКОВИЧ С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Третя Львівська державна нотаріальна контора, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, зобов’язання звільнити та передати квартиру,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_12 09.07.2008р. звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_5 про визнання недійсними : договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 18.03.1996р., укладеного між нею та ОСОБА_2, посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою, договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06.07.1996р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_13, посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою, договору міни квартири АДРЕСА_1 від 19.07.1996р., укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_5, посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою. Також просить суд зобов’язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» скасувати запис про реєстрацію прав власності ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_5 звільнити та передати їй вказану квартиру.

В обґрунтування позову покликається на те, що вона являлася власником квартири АДРЕСА_1. у зв’язку з її похилим віком та важким станом здоров’я розпорядженням Шевченківської районної адміністрації №1307 від 22.09.1995р. над нею встановлено піклування та призначено піклувальником ОСОБА_4, сусідку з АДРЕСА_2. 24.10.1995р. ОСОБА_4 разом зі своїм сином ОСОБА_14 з її згоди переселилися у вказану квартиру. 18.03.1996р. на пропозицію ОСОБА_4 вона підписала якийсь документ, який згодом виявився договором дарування, за яким вона подарувала свою квартиру матері ОСОБА_4 – ОСОБА_2 Вона не знала що підписує, оскільки є неграмотною, не могла прочитати текст договору, також вона є глухонімою. Даний договір укладений внаслідок зловживання піклувальником ОСОБА_4 своїми правами, в порушення вимог ст.ст.144,146 КпШС України, що був чинним на той час. Тому вважає, що цей договір слід визнати недійсним на підставі ст.48 ЦК України 1963р..Всі наступні договори щодо цієї квартири також повинні бути визнані недійсними з підстав ст.ст.86,225 ЦК України 1963р., оскільки особи, які відчужували цю квартиру не набули права власності на неї.

Зрозумівши, що ОСОБА_4 її обманула, далі проживати з нею позивачка не могла, попросила перевезти її до родичів в с.Сороки-Львівські, де і проживала. За її заявою розпорядженням Шевченківської районної адміністрації №214 від 04.03.1997р. відмінено розпорядження №1307 від 22.09.1995р. і звільнено ОСОБА_4 від покладених на неї обов’язків піклувальника.

ІНФОРМАЦІЯ_1. позивачка ОСОБА_12 померла. Провадження по справі було зупинено.

Після залучення до участі у справі в порядку правонаступництва спадкоємця позивачки ОСОБА_12 - ОСОБА_1 позовні вимоги були уточнені. Позивачка ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 18.03.1996р., укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_2, посвідчений Третьою Львівською державною нотаріальною конторою. Визнати за нею в порядку спадкування право власності на квартиру АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_3, нинішнього власника квартири, звільнити та передати їй цю квартиру.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_15 позовні заяву з уточненнями підтримали повністю, просять її задовольнити. Вважають, що позовна давність пропущена з поважних причин, оскільки ОСОБА_12 була інвалідом 1-ї групи, важко хворіла, вона раніше зверталася з позовами про визнання недійсним договору дарування від 18.03.1996р., які судом були залишені без розгляду. Просять задовольнити позов.

Представник відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_16, в судовому засіданні проти позову заперечив, подав заяву про застосування позовної давності, оскільки з часу укладення оскаржуваного договору дарування до пред’явлення даного позову пройшло більш як вісім років. Позивачами не надано будь-яких даних, які б обґрунтовували поважність причин пропуску позовної давності. З цих підстав просить у позові відмовити.

Представник Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_17 в судовому засіданні вирішення спору залишила на розсуд суду, пояснила, що розпорядженням районної адміністрації над ОСОБА_12 в 1995р. було встановлено піклування та призначено піклувальником ОСОБА_4 В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_12 у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх обов’язків піклувальника, її розпорядженням адміністрації було звільнено від покладених на неї обов’язків піклувальника ОСОБА_12

Інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Суд вважає за можливе вирішити справу у їх відсутності на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача і третьої особи, показання свідка, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_12 була власником квартири АДРЕСА_1, що стверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру від 05.06.1995р. та Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.03.1996р.

ОСОБА_12, 1921р.н., була особою похилого віку, інвалідом з дитинства, одинокою, у неї погіршилося здоров’я. у зв’язку з цими обставинами розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22.09.1995р. за №1307 на нею встановлено піклування та призначено ОСОБА_4 піклувальником ОСОБА_12

Також судом встановлено, що 18.03.1996р. між ОСОБА_12 та матір’ю піклувальниці ОСОБА_4 - ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який посвідчений Третьою Львівською державною нотаріальною конторою.

В подальшому було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06.07.1996р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_13, посвідчений Третьою Львівською державною нотаріальною конторою, договір міни квартири АДРЕСА_1 від 19.07.1996р. між ОСОБА_13 та ОСОБА_5, посвідчений Третьою Львівською державною нотаріальною конторою, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11.02.1999р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_18, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 09.11.2004р. між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_21, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.10.2008р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_22

Отже власником спірної квартири на даний час є ОСОБА_3

Відповідно до ст.146 КпШС України, який був чинним на час укладення договору дарування квартири між ОСОБА_12 та ОСОБА_2, опікун і піклувальник, їх дружини і близькі родичі не вправі укладати угоди з підопічними, а також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладенні угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами. Опікун і піклувальник не вправі здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Отже, виходячи з вимог даної статті, ОСОБА_2, являючись матір’ю ОСОБА_4, піклувальниці ОСОБА_12, на вправі була укладати з останньою договір дарування квартири.

Проте, відповідно до ст.71 ЦК УРСР 1963р. загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.

За ст.76 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст.79 цього Кодексу перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку. Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності.

Судом достовірно встановлено, що про порушення свого права та про укладення договору дарування ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_12 стало відомо 11.02.1997р., коли вона подала заяву голові опікунської ради Шевченківської районної адміністрації про звільнення ОСОБА_4 від виконання обов’язків її піклувальника.

Крім того, 09.09.1997р. ОСОБА_12 звернулася до Шевченківського районного суду м.Львова з позовом до ОСОБА_23 про визнання недійсним цього договору дарування квартири. Ухвалою судового засідання від 02.10.1998р. у зв’язку з неявкою позивачки позов залишено без розгляду. Отже перебіг строку позовної давності не переривався.

Уже після закінчення позовної давності 10.09.2007р. ОСОБА_12 повторно пред’явила в Шевченківський районний суд м.Львова аналогічний позов. Ухвалою судового засідання від 21.01.2008р. він також був залишений без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивачки.

Покликання представника позивача на те, що ОСОБА_12 не було відомо про залишення без розгляду її позовних заяв не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах зазначених справ містяться супровідні листи про направлення позивачці копій ухвал про залишення її позовів без розгляду. Суду не надано жодних доказів того, що ОСОБА_12 чи її повноважний представник ОСОБА_24, доручення на яку є в матеріалах справи №2-42/98 1998р. цікавилися пред’явленим в 1997р. позовом.

Не підтвердилися покликання представника позивача на те, що у ОСОБА_12 після пред’явлення позову в 1997р. різко погіршилося здоров’я і вона перебувала на стаціонарному лікуванні у КМКЛШМД. Згідно відповіді КМКЛШМД на запит суду ОСОБА_12 на стаціонарному лікуванні у цій медичні установі з 1997р. по 2000р. не перебувала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_25 дала показання про те, що ОСОБА_12 була сестрою її чоловіка. З 1996р. ОСОБА_12 жила в с.Сороки-Львівські, нею опікувалися родичі, лікували її. ОСОБА_12 була глухонімою, однак на побутовому рівні свідок спілкувалася з ОСОБА_12 та розуміла її.

В заперечення заяви про застосування позовної давності позивач та її представник покликаються на те, що ОСОБА_12 була особою з низьким рівнем соціальної адаптованості, похилого віку, тяжко хворіла, була глухонімою та неписьменною, інвалідом 3-ї групи з дитинства. Суд вважає, що вказані обставини не позбавляли ОСОБА_12 можливості доручити захист своїх інтересів родичам, з якими вона проживала, чи іншим особам, і не можуть вважатися поважними та бути підставою для поновлення строку позовної давності, який пропущений більше як на вісім років.

Відповідно до ст.80 ЦК УРСР 1963р. закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови у позові.

Отже, вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 18.03.1996р. і посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою за №4-1059 не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском позовної давності.

Відтак вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12, зобов’язання звільнити та передати квартиру АДРЕСА_1 також задоволенню не підлягають.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов не підлягає задоволенню у зв’язку з пропуском позовної давності.

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.71,74,76,79, 80 ЦК УРСР 1963р., ст.265,267 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 18.03.1996р. і посвідченого Третьою Львівською державною нотаріальною конторою за №4-1059, про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12, зобов’язання звільнити та передати квартиру АДРЕСА_1 – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя:Н. Л. Луців-Шумська