20 червня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Джанкойського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від 28 березня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом  до ОСОБА_2 про визнання договору міни недійсним.

Зазначала, що 5 червня 1998 року вона уклала з відповідачкою договір міни належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 на жилий будинок № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що при укладанні договору відповідачка обманула її, приховала недоліки будинку та відповідні дефекти в надвірних прибудовах, та не повідомила про дійсні розміри земельної ділянки, просила поновити їй строк позовної давності для звернення до суду, визнати укладений договір міни недійсним, з підстав, передбачених ст. 57 ЦК України (1963 року) та відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2005 року  в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

         Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Джанкойського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2005 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили  з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.