УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22776/11
Справа № 22ц-22776/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (Ш) Тарасенко О.В.
Доповідач – Остапенко В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Зубакової В.П., Неклеси В.І.
при секретарі - Чубіній А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.
Сторони в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені. Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалось
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Кривому Розі дніпропетровської області (далі – Фонд), третя особа Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» ( далі ВАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що він, працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 12.03.2009 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% та встановлено третю групу інвалідності.
Вважає, що у зв’язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 125 тис. грн. та просив суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь, та стягнути з відповідача витрати по справі – послуги юридичної консультації – 1 000 грн.
Ухвалою суду від 28 квітня 2010 року задоволено заяву позивача, прийнято відмову від частини позову і закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду. Притягнуто ВАТ «Кривбасзалізрудком» до участі у справі у якості відповідача.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 40 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15,00 грн. та судовий збір в сумі 8,50 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом помилково до врегулювання спірних правовідносин застосовано положення ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України; відсутній обов’язок ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу оскільки він є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем; судом не з’ясовано причини пропуску позивачем тримісячного строку для звернення з позовом.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1978 року по 2008 рік працював на ВАТ «Кривбасзалізрудком» на різних посадах. 28.11.2008 року звільнений за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України. (а.с. 10-12)
Працюючи протягом тривалого часу, впродовж 30 року 10 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, позивач отримав професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої – другої ст. (пиловий бронхіт першої - другої ст., емфізема легень першої другої ст.). ЛН другого ст.
Висновком МСЕК від 12.03.2009 року (а.с. 7) позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності починаючи з 02 березня 2009 року з наступним переоглядом 01.03.2010 року. При наступних переоглядах ступінь втрати професійної працездатності залишився незмінним.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 12 лютого 2009 року (а.с. 13-15) причиною професійного захворювання ОСОБА_3 є тривалий час роботи в умовах запиленість повітря робочої зони, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якою передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2007 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Доводи представника відповідача про те, що суд, поновлюючи позивачу строк для звернення до суду з позовною заявою, не перевірив поважності причин його пропуску, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необгрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 40 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 40 000 гривень до 15 000 гривень.
Разом з тим, визначивши, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язано з виробництвом, суд першої інстанції помилково врегулював ці відносини не тільки на підставі норм КЗпП України, але й ст. 1167 ЦК України, про що зазначив в мотивувальній частині рішення, не врахувавши, що ст. 1167 ЦК України не регулюють спірні правовідносини. У зв'язку з чим підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення посилання на матеріальний закон - ст. 1167 ЦК України, який не регулює правовідносини про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2011 року в частині розміру стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди змінити, зменшивши цей розмір з 40 000 (сорока тисяч) гривень до 15 000 гривень.
Виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на матеріальний закон - ст. 1167 ЦК України, який не регулює ці правовідносини.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: