УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-22260/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 27 (1) інстанції – Леонідова О.В.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – представника позивача Мотуза О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитним договором, зобов’язання здійснити перерахунок та визнання частково недійсним кредитного договору, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитним договором, зобов’язання здійснити перерахунок та визнання частково недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що 26 березня 2008 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № KRР0GА00151073, згідно якого відповідачем було надано кредит у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 59293,00 грн., процентна ставка за користування якого складає 1,34 % на місяць (16,08 річних). Взяті на себе зобов’язання він виконував належним чином, проте в січні 2009 року отримав лист від відповідача, згідно якого останній його повідомив про підвищення процентної ставки з 01.02.2009 року з 16,08 % до 29,52 % річних. Оскільки відповідач в односторонньому порядку підвищив процентну ставку змінивши позовні вимоги просив суд визнати недійсним підвищення процентної ставки від 01.02.2009 року до рівня 29,52 % на рік за кредитним договором № KRР0GА00151073 укладеним 26.03.2008 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», зобов’язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, розрахувавши таку заборгованість за процентною ставкою у розмірі 16,08 % річних та повернути суму зайво сплачених відсотків та визнати недійсним п. 2.3.1 Кредитного договору № KRР0GА00151073 укладеного 26.03.2008 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, визнано недійсним підвищення ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку процентної ставки з 01 лютого 2009 року до рівня 29,52% за рік за кредитним договором № KRP0GA00151073 від 26 березня 2008 року укладеним між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором з 01 лютого 2009 року за процентною ставкою 16,08 % річних. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд залишив поза увагою, що зміна облікової ставки відбулася не внаслідок волевиявлення однієї із сторін договору, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміни курсу долару США до гривні. Суд також не звернув уваги на те, що дії банку відповідали чинному законодавству, в час дії якого вони здійснювалися. Крім того, на думку відповідача, справу розглянуто з порушенням підсудності, оскільки договір укладено з юридичною особою, а не з її філією, саме від юридичної особи позивач отримав повідомлення щодо підвищення процентної ставки, тому у суду не було підстав розглядати справу в м. Кривому Розі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 березня 2008 року між позивачем ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є відповідач, укладено кредитний договір № KRР0GА00151073, згідно якого відповідачем було надано позивачу кредит у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 59293,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом, згідно додаткової угоди від 06.11.2008 року, складає 1,34 % на місяць (16,08 річних). Виконувати зобов’язання позивач повинен був шляхом сплати відповідачу грошових коштів щомісяця рівними частинами, кожна з яких складає 834,45 грн. на місяць.
У січні 2009 року позивач отримав від відповідача лист, в якому останній повідомив, що з 01.02.2009 року процентна ставка за кредитним договором, виходячи з якої позивач сплачує проценти на користь відповідача за користування кредитом, підвищується з рівня 16,08 % річних до 29,52 % річних.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання недійсним підвищення відповідачем процентної ставки з 01.02.2009 року до рівня 29,52 % на рік за кредитним договором від 26.03.2008 року та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором з 01.02.2009 року з розрахунку за процентною ставкою у розмірі 16,08 % річних, суд першої інстанції обґрунтовано керувався Законом України № 661-VI від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 10 січня 2009 року.
Указаним Законом доповнено Цивільний Кодекс України статтею 1056-1, відповідно до частин 2 та 3 якої встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Як убачається із матеріалів справи, відповідачем надіслано позивачу повідомлення про підвищення відсотків за кредитним договором з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності Законом України № 666 від 12.12.2008 року.
Врахувавши те, що п. 2.3.1 Кредитного договору не містить конкретного механізму збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні позивачем не було прийнято пропозицію відповідача у листі від 25.12.2008 року про підвищення з 01.02.2009 року процентної ставки за кредитним договором, оскільки він продовжує сплачувати щомісячні платежі по кредиту в розмірі 835,45 грн. відповідно до додаткової угоди від 06.11.2008 року в розмірі 1,34 % щомісяця, тобто 16,08 % річних, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності підвищення після 10 січня 2009 року процентної ставки відповідачем в односторонньому порядку.
Доводи відповідача щодо законності права банку змінити умови договору в частині розміру відсоткової ставки, оскільки це було передбачено договором (п. 2.3.1), зміна ж облікової ставки відбулася не внаслідок волевиявлення однієї із сторін по договору, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміну курсу долара США до гривні, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони суперечать положенням ст.. 652 ЦК України та Правилам надання банками України інформації позивачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168, так як незважаючи на згоду позичальника на наявність домовленості сторін про зміну процентної ставки в односторонньому порядку, банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку та банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом в зв’язку з волевиявленням однієї із сторін. Тобто зміна процентної ставки, виходячи з цього, можлива лише у разі істотної зміни обставин, проте не кожна обставина, передбачена договором може вважатися такою, оскільки сама по собі істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Як убачається з матеріалів справи ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 квітня 2010 року справу було направлено на розгляд до Широківського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю.
Ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 квітня 2010 року сторонами оскаржена не була.
Відповідно до положень ст.. 117 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно з ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких підстав колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін в оскаржуваній частині.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним п. 2.3.1 Кредитного договору, повернення суми зайво сплачених процентів не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева