УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20075/11
Справа № 22ц-20075/2011 Головуючий в суді першої
Категорія № 26(4) інстанції – Тарасенко О.В
Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі – Бадалян Н.О.,
за участю - представника відповідача Лутоніної Надії
Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Криворізький домобудівельник» про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працюючи машиністом баштового крану в ПВБО тресту «Криворіжбудмеханізація» (пізніше - Відкрите акціонерне товариство «Криворізький домобудівельник»), отримала виробничу травму, у зв’язку із чим їй було встановлено 25 % втрати професійної працездатності. При перерахунку виплат у відшкодування шкоди, адміністрацією ВАТ «Криворізький домобудівельник» були застосовані не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів, в результаті чого вона отримувала занижені суми відшкодування шкоди, внаслідок чого утворилась заборгованість по страховим виплатам. Тому, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача недоплату сум щомісячних страхових виплат за період з 01 серпня 2006 року по 01 серпня 2009 року у розмірі 21038 грн. 51 коп. та щомісячно, починаючи з 01 серпня 2009 року по 755 грн. 09 коп.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2010 року з Відділення Фонду на користь ОСОБА_3 стягнуто недоплату сум щомісячних страхових виплат у зв’язку з відшкодуванням шкоди за період з 01 серпня 2006 року по 01 серпня 2009 року у розмірі 20954 грн. 87 коп. та щомісячно, починаючи з 01 серпня 2009 року, по 741 грн. 15 коп.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, на його думку, суд першої інстанції не звернув уваги на пропуск позивачем строку позовної давності; не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству за оспорюваний період, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача. Крім того, судом не взято до уваги, що, оскільки відповідальність за неправильність і несвоєчасність проведення перерахунків відшкодування шкоди несе підприємство, то Відділення Фонду є неналежним відповідачем у даній справі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала машиністом баштового крану в ПВБО «Криворіжбудмеханізація» (пізніше – ВАТ «Криворізький домобудівельник»). 12 серпня 1976 року з нею стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 22.10.1981 року ОСОБА_3 вперше встановлено 25 % втрати професійної працездатності,а з 01.10.1999 року встановлено 25 % втрати професійної працездатності на безстроковий термін.
Станом на 01 квітня 2001 року позивач отримувала страхові виплати у розмірі 22 грн. 49 коп.
Позивачем поставлено питання про неправильне обчислення базової середньої зарплати для визначення сум відшкодування шкоди, неправильне коригування сум відшкодування втраченого заробітку та стягнення недоплачених коштів.
Задовольняючи позов про стягнення з Відділення Фонду недоплачених сум щомісячних страхових виплат та зобов’язання здійснювати щомісячні страхові виплати у новому розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що адміністрацією ВАТ «Криворізький домобудівельник» невірно обчислено базову середньомісячну заробітну плату для визначення сум відшкодування шкоди та невірно відкореговані суми відшкодування шкоди, у зв’язку з чим після передачі підприємством особової справи позивача до Відділення Фонду, останнє продовжило виплачувати ОСОБА_3 страхові виплати у невірному розмірі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції погодився із доводами позивача та дійшов до висновку про те, що для обчислення сум відшкодування шкоди необхідно брати середній заробіток по професії позивача за 1992 рік, який складає 0,69995 грн.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки для потерпілих, яким утрату професійної працездатності встановлено до 1992 року, при перерахунку раніше визначених сум відшкодування шкоди черговий перерахунок з 01 травня 1992 року здійснювався за Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 1992 року № 276, виходячи із середньомісячного заробітку відповідних працівників за січень-квітень 1992 року, відкорегованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів. З обчисленого середньомісячного заробітку за січень-квітень 1992 року визначався базовий розмір відшкодування шкоди.
Тому суд першої інстанції безпідставно обчислив базовий середній заробіток, виходячи із заробітку позивача за 12 місяців 1992 року.
Застосовуючи коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до суми відшкодування шкоди, суд не звернув уваги на доводи представника відповідача про те, що після введення договірної заробітної плати ідеального підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві фактично не відбулось у зв’язку зі зміною структури заробітної плати.
Відповідно до п. 28 Правил в редакції від 18.07.1994 року, що діяла до 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім’ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, заробітної плати відповідно до колективного договору.
При зростанні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати без зміни її загального розміру), не передбачено підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок, що витікає з положень нормативно-правових актів, діючих на час виникнення спірних правовідносин, якими визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв’язку із ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Отже, госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, самостійно визначали зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження.
Як убачається із матеріалів справи з 01 січня 1993 року на підставі наказу № 7 по ВАТ «Кріворізький домобудівельник» від 01.01.1993 року тарифні ставки на підприємстві були збільшені в 1,7 рази.
З 01 серпня 1993 року на підставі наказу № 1017 по ВАТ «Кріворізький домобудівельник» від 01.09.1993 року тарифні ставки на підприємстві були збільшені в 3,84 рази.
З 01 вересня 1993 року на підставі наказу № 1147 по ВАТ «Кріворізький домобудівельник» від 08.10.1993 року тарифні ставки на підприємстві були збільшені в 2,9 рази.
З 01 грудня 1993 року на підставі наказу № 1876 по ВАТ «Кріворізький домобудівельник» від 15.12.1993 року тарифні ставки на підприємстві були збільшені в 3,0 рази.
З 01 червня 1994 року на підставі наказу № 766 по ВАТ «Кріворізький домобудівельник» від 27.07.1994 року тарифні ставки на підприємстві були збільшені в 4,0 рази.
З 01 березня 1995 року на підставі наказу № 330 по ВАТ «Кріворізький домобудівельник» від 04.04.1995 року тарифні ставки на підприємстві були збільшені в 1,8 рази.
З 01 березня 1996 року на підставі наказу № 222 по ВАТ «Кріворізький домобудівельник» від 29.03.1996 року тарифні ставки на підприємстві були збільшені в 1,8 рази.
З 01 липня 1996 року на підставі наказу № 313 по ВАТ «Кріворізький домобудівельник» від 14.05.1996 року тарифні ставки на підприємстві були збільшені в 1,25 рази.
З 01 січня 1999 року на підставі наказу № 76 по ВАТ «Кріворізький домобудівельник» від 17.11.1999 року тарифні ставки на підприємстві були збільшені в 1,345 рази.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період, оскільки у справі відсутні дані про призначення та перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу підприємством, і такі дані відсутні в Архівному відділі Виконкому Криворізької міської ради, до якого передані всі документи у зв’язку з ліквідацією АТВТ «Криворізький домобудівельник».
Беручи до уваги, що після передачі особової справи до Відділення Фонду останнє правильно коригувало суму страхових виплат відповідно до постанов правління Фонду: з 01 березня 2002 року на коефіцієнт 1,193; з 01 березня 2003 року на коефіцієнт 1,182; з 01 березня 2004 року на коефіцієнт 1,152; з 01 березня 2005 року на коефіцієнт 1,238; з 01 березня 2006 року на коефіцієнт 1,203; з 01 березня 2007 року на коефіцієнт 1,183; з 01 березня 2008 року на коефіцієнт 1,125; з 01 березня 2009 року на коефіцієнт 1,063, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.
За таких обставин апеляційну скаргу Відділення Фонду необхідно задовольнити, рішення суду – скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3 , 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 серпня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.В.Карнаух