Постанова

Іменем України

Справа № 2-а-1657/11

16 травня 2011 року          Шаргородський районний суд Вінницької області

    Суддя Славінська Н.  Л.

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

в с т а н о в и в:

          28.04.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначила, що вона   проживає в с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області, на території радіоактивного забруднення, має посвідчення категорії 4 громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.   Відповідно до ч.2 ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, повинна проводитися доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

          Крім того, відповідно до ч.3 ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їй повинна виплачуватися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії 4, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.             

          Проте, відповідач не виконує норми ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і виплачує їй додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, та підвищення до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю не відповідно до вказаного Закону, а   у значно менших розмірах.

          Відповідач відмовив їй у проведенні перерахунку  та виплати доплат до пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що потягло порушення її охоронюваних законом прав, які підлягають  відновленню.  

Просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів по перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;   зобов’язати відповідача зробити перерахунок доплати, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає постійно в зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії, як постраждалій від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, відповідно до вимог ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати та 15 % мінімальної пенсії, починаючи з 22 травня 2008 року та виплатити їй різницю між перерахованими та фактично виплаченими доплатами та додатковою пенсією.  

Ухвалою від 29.04.2011 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  в частині  зобов’язання відповідача зробити перерахунок доплати, як непрацюючому пенсіонеру, що постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії, як постраждалій від Чорнобильської катастрофи 4 категорії із розрахунку однієї мінімальної  заробітної плати та 15% мінімальної пенсії,  та  виплатити різницю між перерахованими та фактично виплаченими доплатою та додатковою пенсією, починаючи з 22.05.2008 року  по 9.09.2010 року і відкрито скорочене провадження  в частині позовних вимог про  зобов’язання відповідача зробити перерахунок доплати, як непрацюючому пенсіонеру, що постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії, як постраждалій від Чорнобильської катастрофи 4 категорії із розрахунку однієї мінімальної  заробітної плати та 15% мінімальної пенсії, що становить 15% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, та  виплатити різницю між перерахованими та фактично виплаченими доплатою та додатковою пенсією, починаючи з  10.09.2010 року.

На виконання ухвали від 29.04.2011 року відповідачем – УПФУ у Шаргородському районі 12.05.2011 року подано заперечення  проти позову.  

Згідно поданих до суду заперечень, відповідач позов не визнав і просить залишити його без задоволення як безпідставний,  посилаючись на те, що фінансування виплат, пов’язаних з реалізацією ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і саме Законом про Державний бюджет на відповідний рік визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пенсійному фонду заборонено, відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», використовувати кошти на цілі, не передбачені в Законі про Державний бюджет.  Фінансування виплат, передбачених ст.ст.39,51 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було врегульовано постановами Кабміну, які роз’яснювали порядок застосування вказаного Закону та законами про Державний бюджет на відповідний рік. Починаючи з 28.05.2008 року постановою Кабміну №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену ч.3 ст.51 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі 5% від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а постановою №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» врегульовано виплати доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, що проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої ч.2 ст.39 вище вказаного Закону, в розмірі 5,20 грн. Ці постанови Кабміну – єдині нормативно-правові акти, що регулюють виплати, передбачені в ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вони не скасовані і не визнані неконституційними. Позивачка отримує виплати, передбачені ч.2 ст.39 та ч.3 ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зазначених вище розмірах.  Також, відповідач вважає хибним твердження позивачки про те, що Управління повинно нарахувати і виплатити їй передбачені ч.3 ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої в ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 цього Закону встановлено, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ч.1 ст.28 цього Закону, не може застосуватися для розрахунку підвищень до пенсії. Так як фінансування виплат особам даної категорії здійснюється з Держбюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, і УПФУ у Шаргородському районі ніяким чином не порушило права позивачки, як особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, оскільки проводило виплати в розмірах, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідний рік та постановами  Кабміну №530 від 28.05.2008 року і №836 від 26.07.1996 року, та в межах тих асигнувань, які надходили з Державного бюджету, то вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Оцінивши повідомлені позивачкою та відповідачем обставини, встановлено, що є достатні підстави для  прийняття судового рішення у даній адміністративній справі в порядку скороченого провадження, в частині, в якій відкрито скорочене провадження.

При розгляді повідомлених позивачкою обставин та поданого відповідачем заперечення проти позову, а також доданих до позовної заяви і до заперечення документів, встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, народилася і постійно проживає в  с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області (а.с.5-6), яке, згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року за №106 (додаток №1, розділ 4), віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.  

Відповідно до посвідчення серії В-І №НОМЕР_1, виданого 25.04.2002  року Вінницькою облдержадміністрацією, позивачка є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю зі щільністю забруднення ґрунту цезієм від 1,0 до 5,0 Кі/км.кв., категорія 4 (а.с.1). Тобто, повідомлена позивачкою в адміністративному позові  обставина про те, що вона має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, як його визначено в ст.2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підтверджена.  

Крім того, знайшла своє підтвердження повідомлена позивачкою обставина про те, що вона  отримує пенсію за віком, що підтверджується її пенсійним посвідченням   (а.с.7).

Встановлені обставини, зокрема, що позивачка є  пенсіонером за віком, непрацюючою та громадянкою України, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнаються відповідачем, що вбачається із його письмових заперечень.

Таким чином, встановлено, що позивачка, як непрацюючий пенсіонер, що постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на підвищення (доплату) пенсії у розмірі, встановленому ч.1 ст. 39 цього Закону, тобто на одну мінімальну заробітну плату.  Також, позивачці, як особі, віднесеній до категорії 4 осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, додаткова пенсія, за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ч.3 ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинна призначатися у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Позивачкою та відповідачем визнається і не оспорюється та обставина, що   на органи Пенсійного фонду в Україні покладено повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, в тому числі, і виплат, передбачених ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

В результаті розгляду письмового заперечення відповідача, встановлено, що УПФУ у Шаргородському районі  отримувало з Державного бюджету кошти, призначені для виплат особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, і розподіляло їх в межах, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, а в 2010 році та на даний час –  постановою Кабміну від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та постановою Кабміну №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому позивачка отримує від відповідача підвищення пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, – в розмірі 5,20 грн., але не в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, як визначено ч.2 ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також позивачка отримує від відповідача додаткову пенсію, як особа, віднесена до категорії 4, у розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але не в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, як визначено ч.3 ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказані обставини визнані відповідачем, що вбачається із його письмових заперечень.

ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема положення ст.ст.39,51 цього Закону є чинними і підлягають застосуванню, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення, яким обмежувалися права громадян, постраждалих від аварії на ЧАЕС, тому вони втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України і є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. А Законами України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про Державний бюджет України на 2011 рік» чи іншими Законами України не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Відтак, ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема положення ст.ст.39,51 цього Закону, є чинним і підлягає застосуванню в попередній редакції.  

Таким чином, при вирішенні спору щодо розміру виплат позивачці, як особі, постраждалій від аварії на ЧАЕС,  слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік і не постановами КМУ за №530 від 28.05.2008 року та за №654 від 16.07.2008 року, а Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над Законами про Державний бюджет України на відповідний рік та над вказаними постановами КМУ.

Тобто, розглянувши обставини, повідомлені позивачкою, та письмові заперечення відповідача, встановлено, що відповідачем не в повному обсязі проведено виплати позивачці, передбачені ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткову пенсію, як особі, віднесеній до категорії 4,   оскільки дані виплати позивачці у вказаний період щомісячно проводилася у розмірі відповідно: 5,20 грн., на підставі п.2 постанови Кабміну від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі п.п.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Тому, при вирішенні спору щодо розміру виплат позивачці, як громадянці України, що постраждала від Чорнобильської катастрофи,  слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік та не постановами КМУ від 28.05.2008 року за №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над Законами про Державний бюджет України на відповідний рік і над постановами КМУ від 28.05.2008 року за №530 та №836 від 26.07.1996 року, що мають обмежений термін дії.  

Крім того,  при розрахунку виплат позивачці, передбачених ч.3 ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   відповідачу слід виходити з положення ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім передбаченого ст.28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, при розгляді і оцінці повідомлених позивачкою та відповідачем обставин, встановлено, що позивачка має право на додаткову пенсію, як особі, віднесеній до категорії 4, згідно ч.3 ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, та підвищення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, згідно ч.2 ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати,  за період часу з 10.09.2010 року і до ухвалення рішення в даній справі, тобто в межах шестимісячного строку позовної давності, встановленого ст.99 КАС України, оскільки про відмову в здійсненні перерахунку і доплати пенсії позивачка дізналася із листа відповідача від 10.03.2011 року. Тому дії відповідача, що полягають у відмові позивачці  у нарахуванні і сплаті недоплачених їй виплат, як особі, постраждалій від Чорнобильської катастрофи, у розмірах. передбачених ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  (а.с.8-9),  на її звернення, за період з: 10.09.2010 року – є неправомірними.   

         При вирішенні спірних адміністративно-правових відносин, що виникають з приводу захисту прав фізичної особи у сфері публічно-правових відносин від порушень органу державної влади, слід керуватися Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України,   Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, згідно ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, в Україні  визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій  чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 183-2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ і кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку із здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій.  

Пунктом 4 частини першої статті 18 КАС України   встановлено, що місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.  

Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про  протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання постанови. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

Ст.183-2 КАС України встановлено, що у адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг – застосовується скорочене провадження.

Згідно ст.1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

4 зона посиленого радіоекологічного контролю – це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км.кв. (п.4 ч.2 ст.2 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють  чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1.01.1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися  у цій зоні не менше чотирьох років (п.4 ч.1 ст.11 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Згідно ч.2 ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, як проживають на територіях радіоактивного забруднення, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а, відповідно до ч.1 ст.39 цього Закону громадянам. Які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов’язкового) відселення – три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Відповідно до ст.49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4,  встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком (ч.3 ст.51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету (ст.63 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (п.3 ст. 65 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року за №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (додаток №1 – Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розділ 4 – Зона посиленого радіоекологічного контролю), населений пункт – с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області,  віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю.  

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.   

На Пенсійний фонд України, відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011 року за №384/2011 «Про  Положення про Пенсійний фонд України», покладено завдання участі у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.  

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної заробітної плати, яка є вихідним критерієм для визначення розміру виплат, передбачених ч.2 ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлений ст.53 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік», з періодичністю на 1 січня, 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня, 1 грудня.

 Безпідставним є посилання відповідача – УПФУ у Шаргородському районі в письмових запереченнях на позовну заяву, про те, що при вказаних спірних правовідносинах не можна застосовувати при нарахуванні позивачці недоплаченої додаткової пенсії, як особі, віднесеній до категорії 4, вимоги ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімальної пенсії, яка застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки положення частини 1 даної статті не є перешкодою для застосування визначеної в ній величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних із мінімальною пенсією за віком. До того ж, на час виникнення спірних правовідносин між позивачкою та відповідачем,  чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст.28 цього Закону, розміру мінімальної пенсії за віком, і, згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.   

Таким чином, при визначенні розміру додаткової пенсії відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Також, безпідставними є доводи  відповідача, викладенні в письмових запереченнях на позовну заяву, щодо правомірності нарахувань та виплати позивачці підвищення до пенсії, як особі, що постраждала від Чорнобильської катастрофи, з посиланням на відсутність фінансування з бюджету для виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які вказані позивачкою,   оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору і питання надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах даної категорії виходять за межі заявлених вимог і не розглядаються.

Крім того, відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії та додаткової пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України  зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане із отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Проте, з письмових заперечень відповідача вбачається, що виплати відповідачем підвищення до пенсії дітям війни з Держбюджету  фінансувалися протягом 2010 року та фінансуються на даний час.             

          Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено право позивачки   отримувати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, віднесеній до категорії 4, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної у ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у період з 10.09.2010 року по день ухвалення судового рішення у даній справі, тому воно підлягає судовому захисту, а позов є обґрунтованим  і підлягає  задоволенню.          

          Відповідно до абз.2 ч.1 ст.256 КАС України, постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96  Конституції України, ст.ст. 2,4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 183-2, 254, 256 КАС України, ст.ст.1, 2, 11, ч.ч.1,2 ст.39, ст.49, ч.3 ст.51, ст.63, п.3 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.6,28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,

п о с т а н о в и в :

          Позовну заяву  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині позовних вимог про  зобов’язання відповідача зробити перерахунок доплати, як непрацюючому пенсіонеру, що постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткової пенсії, як постраждалій від Чорнобильської катастрофи 4 категорії із розрахунку однієї мінімальної  заробітної плати та 15% мінімальної пенсії, та  виплатити різницю між перерахованими та фактично виплаченими доплатою та додатковою пенсією, починаючи з  10.09.2010 року –   задовольнити.

      Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеній до категорії 4,    за період з 10.09.2010 року по день ухвалення судового рішення у даній справі – 16.05.2011 року включно, відповідно до ч.3 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених їй виплат за вказаний період.

     Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення (доплату) до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення – в зоні посиленого радіоекологічного контролю, за період з 10.09.2010 року по день ухвалення судового рішення у даній справі –   16.05.2011 року включно, відповідно до ч.ч.2,1ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначивши вказане підвищення (доплату) в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з врахуванням проведених їй виплат.

        Постанова суду підлягає до негайного виконання відповідачем.

          На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: