Справа №2а-513/2011р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року                                          Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого - судді Ванівського О.М.

             при секретарі –Яриш О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ УМВСУ у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

 в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВДАІ УМВСУ у Тернопількій області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ВО1 № 014268 від 06.11.2010р.

Позов мотивує тим, що правил дорожнього руху він не порушував, а оскаржувана постанова є незаконною, оскільки не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив такий задоволити.

Представник відповідача –суб’єкта владних повноважень в судове засідання не з’явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому згідно ст.128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Оглянувши матеріали справи та з’ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить поновити пропущений строк на звернення до суду, оскільки він лише 26.02.2011р. отримав лист з Галицького ВДВС з викликом та постановою про відкриття виконавчого провадження, а тому десятиденний строк на оскарження постанови, позивачем пропущено з поважних причин.

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення»пропущення встановленого десятиденного строку оскарження постанови не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги.

Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання  винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.9 КпАП України, адміністративним  правопорушенням  (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія  чи  бездіяльність, яка посягає  на  громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом,  настає,  якщо  ці  порушення  за  своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно роз’яснень даних в п.7 ППВСУ №6 від 24.06.1988р. «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», суд повинен перевірити: чи накладено стягнення правомочним органом; чиє в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу(посадової особи), який виніс постанову про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом’якшуючі обставини, майновий стан винного.

Згідно ст.254 КпАП України при вчиненні правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення, за виключенням випадків, коли адміністративне стягнення накладається без складення протоколу.

В судовому засіданні встановлено, що постановою ВО1 № 014268 від 06.11.2011р. інспектора ДПС ОСОБА_2 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 260 грн.  

Як вбачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1 06.11.2010 року о 07.40 год. керуючи автомобілем марки «Вольво»н.з. ВС2043ВА в м.Тернопіль на вул. Руській не виконав вимоги дорожнього знаку «Рух заборонено», чим порушив ПДР України.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В даному випадку інспектор ДПС ОСОБА_2 не виконав вище згаданих вимог закону.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не надано жодних доказів які б спростовували пояснення позивача та наявні в справі докази, а тому із врахування встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 17,158,159,161,162,167 КАС України, ст.ст. 293,294 КпАП України, суд, -

п о с т а н о в и в :

     Адміністративний позов ОСОБА_1 –задоволити.

     Поновити строк на звернення до суду із адміністративним позовом.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВО1 № 014268 від 06.11.2010р. як незаконну.

          Провадження у справі закрити.

          Судові витрати компенсувати за рахунок Державного Бюджету України.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішення, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя                             О.М.Ванівський