29.03.2011

Справа № 2-282/2011

Р і ш е н н я

І м е н е м  У к р а ї н и

29 березня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алтуніна О.В.,

при секретарі Савчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції про виключення майна з акту опису й арешту та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду із вищевказаним уточненим позовом, зазначивши, що з січня 1984 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем ОСОБА_2 У 1985 році за отримані у неї грошові кошти ОСОБА_2 придбав будинок по вул.Дніпровій, 28а у сел.Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області готовністю 70%.  У квітні 1986 року вони зареєстрували шлюб та продовжили будівництво даного будинку. Однак, у 2004 році будинок був описаний відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції за зобов’язаннями ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 Просила виключити дане нерухоме майно з акту опису й арешту та визнати за нею право власності на куплені за її особисті кошти 70% вказаного будинку, а також на його 30%, стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 у якості компенсації вартість 15% будинку у сумі 20 067 грн. Правовою підставою визначила ст.ст.69, 70 СК України.

Позивачка та третя особа в судове засідання не з?явились, надавши заяви про відкладення розгляду справи та розгляд справи у відсутність третьої особи відповідно, а відповідач ОСОБА_3 - не повідомив про причини неявки,

Відповідач ОСОБА_2 підтвердив вищенаведені обставини та визнав пред?явлений до нього позов.

Враховуючи, що справа тривалий час не може знайти свого вирішення, з огляду на положення ст.169 ЦПК України щодо наслідків повторної неявки сторін, суд вважає можливим розглянути справу  у відсутність позивачки із врахуванням її позицій, що містяться у матеріалах справи.

Вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що за договором купівлі-продажу від 27.08.1985 року відповідач ОСОБА_2 набув права власності на незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 70%  по вул.Дніпровій, 28а (24а до пере нумерації) у сел.Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а.с.12).

За текстом складеної ОСОБА_2 розписки від 13.07.1985 року (а.с.32), він отримав у позивачки 6 000 рублів позики на купівлю будинку в сел.Кіровське Дніпропетровського району.

30.04.1986 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (свідоцтво про укладення шлюбу серії ІІІ-КИ №442679, видане 30.04.1986 року Павлоградським міським ЗАГС).

З 1986 по 2003 роки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було закінчено будівництво вказаного будинку, однак до теперішнього часу його в експлуатацію не введено, що вбачається копії технічного паспорту КП Дніпропетровського району «БТІ»від 24.02.2004 року (а.с.15-20). Крім цього, за тією ж адресою ними самовільно побудовані інші будівлі та господарські споруди, що підтверджується відповідними відмітками в технічному паспорті.

20.10.2004 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції на виконання виконавчого листа №2-08 від 19.05.2004 року про стягнення суми з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було проведено опис й арешт нерухомого майна по вул.Дніпровій, 28а (24а до пере нумерації) у сел.Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про що складено відповідний акт (а.с.9-10).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинного на момент придбання відповідачем спірного будинку , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них (ст.24 Кодексу про шлюб та сім'ю України).

Отже, придбаний відповідачем ОСОБА_2 до шлюбу незакінчений будівництвом житловий будинок не є об?єктом спільної сумісної власності подружжя.

Отримання відповідачем ОСОБА_2 позики на придбання такого будинку тягне зобов’язання останнього повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (ст.374 ЦК УРСР) і не може бути підставою для виникнення спільної сумісної власності подружжя на роздільне майно.

Як наслідок, не підлягають задоволенню вимоги позивачки про припинення права відповідача ОСОБА_2 на частку у спільному майні (ст. 365 ЦК України).

Крім цього, спірний будинок у встановленому законом порядку в експлуатацію не введено і право власності на нього не зареєстровано.

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»№7 від 4 жовтня 1991 року).

Таким чином, позивачка та відповідач ОСОБА_2 до завершення будівництва (створення майна) є власниками матеріалів та обладнання, що використовувалося для створення спірного будинку під час перебування ними у зареєстрованому шлюбі. Відповідних вимог позивачкою не заявлено.

За таких обставин, пред?явлений позов не підлягає задоволенню.  

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 169, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст.22, 28  Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.ст.57, 64, 69, 70 СК України, ст.ст.16, 365 ЦК України, ст.374 ЦК УРСР,  суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції про виключення майна з акту опису й арешту та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                               О.В.Алтунін