Справа № 2-1455/11

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 травня 2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  Міського Комунального закладу культури «Централізована система бібліотек для дітей»та директора Міського Комунального закладу культури «Централізована система бібліотек для дітей»ОСОБА_2  про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,   

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернулася до суду із  позовом до Міського комунального закладу культури «Централізована система бібліотек для дітей»та директора цього закладу ОСОБА_3 про зміну підстави припинення трудового договору та дату звільнення, та за судового розгляду, змінив підставу та предмет позову (а.с. 134) , просила поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера Міського комунального закладу культури «Централізована система бібліотек для дітей», стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, посилаючись в обґрунтування  поданого позову на те, що з 14.09.2006 р. вона працювала в Міському заклад культури «Централізована система бібліотек для дітей»на посаді головного бухгалтера, та наказом №212 від 05.08.209 р. її було звільнено з посади з 27.07.2009 р. за п. 4 ст. 40 КЗпП України.  Як зазначається позивачем при зверненні до суду її звільнення є незаконним оскільки вивільнення її із займаної посади головного бухгалтера від 12.05.2009 р. є безстроковим, згін наказу №-67 від 16.04.2009 р. п. 3 її не було ознайомлено із посадовою Інструкцією головного бухгалтера МКЗК «ЦСБД», у повідомленні пор вивільнення з займаної посади головного бухгалтера у зв’язку з реорганізацією структурних підрозділів порушена правова  форма його оформлення,  свідком недопуску до виконання обов’язків головного бухгалтера є ОСОБА_4, про факти недопуску до роботи  також свідчать документи АНД РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 23.06.2009 р., 02.07.2009 р., 06.07.2009 р., 28.07.2009 р. №44/с-29 і т.н.,  що й стало приводом для цього звернення до суду.

      За судового розгляду позивач надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві з урахуванням усіх уточнень та доповнень та просила суд повністю задовольнити поданий позов.

      Відповідач -1 в особі представника за довіреністю позов не визнав, скористався правом надання заперечень проти позову, та за розгляду справи просив суд врахувати порушення  боку позивача передбачених ч. 2 ст. 233 КЗпП України строків  звернення до суду, а також наголошував на законності звільнення з передбаченої п. 4 ст. 40 КЗпП України підстави.

      Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача -1 та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову повністю, виходячи з наступного.

      Відповідно до вимог п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Разом з тим, за роз’ясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6.11.1992 р.  N 9  при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Разом з тим відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці, не може вважатися прогулом, якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, він не може бути звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП України, хоча до нього і може бути застосовано інше дисциплінарне стягнення.        Судом було  встановлено, що наказом від 05 серпня 2009 року N 212 ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, а саме за прогул, здійснений 27.07.2009 р. з 10.20 до 17.00, 28.07.2009 р. з 09. до 17.00, 29.07.2009 р. з 09.00 до 17.00, 30.07.2009 р. з 09.00 до 17.00, 31.07.2009 р. з .09.00 до 16.00, 03.08.2009 р. з .09.00 до 17.00, 04.08.2009 р. з 09.00 до 17.00 в ЦДБ (пр. Воронцова,3) та в б/ф  24 (вул. Роторна, 2), та оскільки ОСОБА_1 не були надані документи про відсутність на роботі 27.07.2009 р., 28.07.2009 р., 29.07.2009 р., 30.07.2009 р., 31.07.2009 р., 03.08.2009 р., 04.08.2009 р.  Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1  зазначає, що прогулу з її боку не вчинялося, утім,  у зв'язку з недопущенням її  до виконання своїх обов'язків, фактично роботи не виконувала. Утім, дані твердження не відповідають встановленому судом у даній справі.  Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

      Приймаючи у даній справі рішення та відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції виходить з того, що факт здійснення ОСОБА_1  доведений відповідачем, у справі наявні  достовірні докази (складені акти), які підтверджують  факт відсутності ОСОБА_1  на роботі у зазначені вище дні та  більше трьох годин підряд, тому звільнення, на переконання суду, є законним.

      Разом з тим, щодо пояснень у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 (батька позивача ОСОБА_1, та який пояснив, що після закінчення відпустки у травні 2009 року ОСОБА_1 він разом із нею пішов на її місце роботи та був присутній при розмові заступника директора ОСОБА_5 із ОСОБА_1, коли останній повідомили, що її не допускають до роботи, вимагаючи написання  заяви на атестацію та повідомляючи про те, що місце ОСОБА_1 .І. не у бухгалтерії, оскільки Мирополець може її отруїти  ртуттю, а у залі бібліотеки та вона буде там до виходу директоар ОСОБА_3.  Він щоденно спілкувався із донькою, як особисто так й за телефоном, та від доньки йому стало відомо про те, що директор ОСОБА_3 вийшла із відпустки та вигнала ОСОБА_1 із зали бібліотеки, велів їй сидіти у коридорі на стільці, не допустив її до роботи),  то пояснення свідка не спростовують  встановлені судом та зазначені вище факти.

        Разом з тим, щодо посилання відповідача-1 в особі представника на порушенні з боку позивача передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України строку звернення до районного у місті  суду за вирішенням трудових спорів, то, на переконання суду, дані доводи є слушними. За ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду  у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Як було встановлено  судом, 13.09.2010 р. позивачем було подано до суду заяву із уточненням підстави поданого позову та вимогою до суду, у тому числі,  про поновлення на роботі; оскаржуючи наказ про звільнення від 05.08.2009 р. №212, строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України,  є пропущеним з боку позивача, навіть й беручи до уваги дату отримання вивільненим працівником трудової книжки (19.02.2010 р.), утім, позивач, не вважаючи строк пропущеним, не скористався правом заявлення  клопотання про його поновлення, не навів жодних причин, які би свідчили взагалі про причини (поважні/неповажні) його пропуску, поставившись, таким чином, зневажливо до питання про захист своїх прав, через що для суду вбачаються підстави для його застосування.       

        Керуючись ст.ст. 10, 11, ст.ст. 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

        В задоволенні   позову   ОСОБА_1  до  Міського Комунального закладу культури «Централізована система бібліотек для дітей»та директора Міського Комунального закладу культури «Централізована система бібліотек для дітей»ОСОБА_2  про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська  протягом десяти днів з дня його проголошення.         

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення суду надирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Суддя