Справа № 22Ц-1201/11Головуючий в суді першої інстанції:ЛІЩИШИН М.Ю.
Категорія: 27 Доповідач: Оніщук В. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Медвецького С.К., Чорного В.І.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
за участю представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на ухвалу судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.02.2011 року про забезпечення позову за матеріалами позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2011 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом.
Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.02.2011 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову і тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон України.
Не погодившись із даною ухвалою судді, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.
Відповідно до вимог ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Зі змісту заяви про забезпечення позову видно, що остання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України, оскільки в ній відсутнє обґрунтування необхідності забезпечення позову і заявником не надано доказів на підтвердження наміру ОСОБА_2 виїхати за межі України.
Крім того, зі змісту ухвали видно, що суд першої інстанції винісши оскаржувану ухвалу про забезпечення позову та тимчасово обмеживши ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон України, не пересвідчився в тому чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також, в порушення вимог ч.5 ст.153 ЦПК України, взагалі не навів підстав для обрання такого заходу забезпечення позову.
Також, судова колегія звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Посилання на п.8 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» як на підставу забезпечення позову, не може вважатися беззаперечною підставою для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон України, оскільки дана норма закону лише передбачає можливість такого обмеження при наявності підстав, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон України, а тому ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову підлягає скасуванню з винесенням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – задовольнити.
Ухвалу судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.02.2011 року – скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: