Справа №  2-801/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року                                           Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у  складі: головуючого - судді Лихосенко  М.О.,

               при секретарі – Череп М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Сторони одружені з 17.04.2008р., шлюб зареєстрований Ленінським відділом РАЦС ЗМУЮ, актовий запис № 129.

Від шлюбу ОСОБА_1А, та ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, вказавши в заяві, що вони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства, він не надає матеріальну допомогу на утримання дитини.

Просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову та до повноліття дитини.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав, суду пояснив, що вони з позивачкою проживають окремо. Не заперечує проти стягнення з нього аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, тому що працює, має постійний заробіток, ніяких інших стягнень за виконавчими документами з нього не проводиться, інших утриманців він не має.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до повноліття. Утримання може бути як у грошовій, так і в натуральній формі.

Відповідач є батьком дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Однак з пояснень сторін видно, що вони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства, відповідач у добровільному порядку не надає позивачці матеріальну допомогу на утримання дитини.

Дитина сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір’ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.

Згідно ст.183 Сімейного Кодексу України аліменти з батьків на утримання дітей визначаються судом у частці від їхнього заробітку (доходу).

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання неповнолітнього сина, суд, у відповідності зі ст.182 Сімейного Кодексу України враховує матеріальне становище дитини, відсутності у неї інших доходів, а також матеріальне становище платника, відсутність у нього інших утриманців і вважає, що він має можливість надавати позивачці матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини заробітку, яка не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.11.2010 р. і до повноліття дитини.

Рішення в цій частині піддати негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави держмито в розмірі 51(п’ятдесят одної) грн., а також витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя:                                                                                          Лихосенко М. О.