Справа № 22Ц-927/11Головуючий в суді першої інстанції:МАЗУРЧАК А.Г.
Категорія: 46 Доповідач: Чорний В. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Чорного В.І.,
суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності,
в с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме автомобіль ВАЗ 21214 та легковий причіп які знаходяться на зберіганні у відповідача.
ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому вказує, що спірним транспортним засобом він володіє на законних підставах, так як вони були придбані ним та ОСОБА_3 в період спільного проживання. Оскільки, спірне майно є спільною сумісною власністю, тому ОСОБА_2 просив розділити спірне майно, визнати за ним та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини автомобіля марки ВАЗ 21214 та на 1/2 частини причіпа легкового.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 січня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.
Зобов’язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 21214, державний номерний знак НОМЕР_1 та причіп ПР ПА 004, державний номерний знак НОМЕР_2.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати 320 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, поділ спільного майна подружжя відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Постановляючи рішення суд першої інстанції вважав, що первісний позов слід задоволити, в задоволенні зустрічного позову відмовити, виходячи із того, що доказів спільного проживання сторін в період придбання спірного майна суду не надано, а сам по собі запис в реєстраційних документах про право ОСОБА_2 на керування спірним майном даних обставин не стверджує. Також судом прийнято до уваги те, що ОСОБА_2 не ставить питання про встановлення факту проживання однією сім’єю на момент придбання транспортних засобів.
З таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.
Встановлено, що 22.12.1999 року відділом РАЦС Тиврівського районного управління юстиції зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 актовий запис № 160, що стверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 20).
31.08.2007 року ОСОБА_3 на ТОВ «Джерман – Центр» придбала автомобіль Лада – 21214, загальною вартістю 43700 грн.,, що стверджується довідкою ТОВ «Джерман – Центр» та Довідки – рахунку № 597069 від 31.08.2007 року (а.с. 21-22).
08.04.2008 року Немирівським МРЕВ ДАІ на ім’я ОСОБА_3 видано свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки ВАЗ 21214, державний номерний знак НОМЕР_1 та причіп ПР ПА 004, державний номерний знак НОМЕР_2. Під час оформлення реєстраційних документів на вказані транспортні засоби, ОСОБА_2 був записаний, як особа, що має право керувати даним автомобілем та причепом легковим.
За правилами ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі,
майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У супереч цим положенням Закону суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність встановлення факту проживання однією сім’єю на момент придбання транспортних засобів.
Матеріалами справи доведено, що після розірвання шлюбу сторони продовжували разом жити і працювати за кордоном.
Факт проживання однією сім’єю свідчить пояснення сторін та сина ОСОБА_4, який проживав за кордоном з батьками тривалий час.
Про спільне проживання сторін свідчать покази свідків ОСОБА_5 про те, що право розпорядження коштами мала також ОСОБА_3, оскільки на її вимогу вона передавала 6400 Євро їх синові ОСОБА_4 для купівлі автомобіля Ауді. Зазначені кошти були передані із – за кордону ОСОБА_2 на зберігання для купівлі трактора.
Про намір ОСОБА_3 купити автомобіль ВАЗ 21214 після продажу нею за дорученням автомобіля Ауді свідчать покази ОСОБА_6
Проте, що спірні транспортні засоби були куплені за спільні кошти, свідчить зміст позовної заяви, яка знаходиться на розгляді в суді де ОСОБА_3 просила розділити спільне майно подружжя за правилами положення глави 8 СК України та визнати за нею право власності, окрім іншого майна на транспортні засоби.
Наведене свідчить, що ОСОБА_2 володіє транспортними засобами на законних підставах, так як вони були придбані сторонами в період спільного проживання, тому розмір часток при поділі майна повинен бути рівним у відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 СК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення підлягає скасуванню й ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задоволенні вимог ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати і документально підтвердженні судові витрати.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 січня 2011 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Визнати автомобіль марки ВАЗ 21214 державний номерний знак НОМЕР_1 та причіп легковий ПР ПА 004 державний номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21214 державний номерний знак НОМЕР_1 та 1/2 частину причіпа легкового ПР ПА 004 державний номерний знак НОМЕР_2.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21214 державний номерний знак НОМЕР_1 та 1/2 частину причіпа легкового ПР ПА 004 державний номерний знак НОМЕР_2.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір 487 грн. 95 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення 240 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді :
З оригіналом вірно :