№ 2-445/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

/заочне/

16 лютого 2011 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді                              Дмитрюк О.В.,

при секретарі                                        Петрові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Шевченківський районний центр зайнятості) про розірвання трудового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2010 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, уточненим в процесі розгляду справи, до ОСОБА_2, в якому зазначає, що 26.05.2008 р. між нею та відповідачем був укладений безстроковий трудовий договір, яким позивача прийнято на посаду бухгалтера, про що зроблено запис в трудовій книжці за № 11, договір зареєстрований Шевченківським районним центром зайнятості за № 420.

За умовами трудового договору розмір заробітної плати позивача становив 900 грн. на місяць, яку вона отримувала 5 числа кожного місяця.

В липні 2010 р. відповідач повідомив, що не має наміру виплачувати заробітну плату за липень 2010 р., а тому вона прийняла рішення розірвати трудовий договір з підстав, передбачених ст.38 ч.3 КЗпП України, про що повідомила відповідача та Шевченківський районний центр зайнятості шляхом направлення відповідних заяв.

Відповідач відмовився припинити трудовий договір з позивачем з підстав, передбачених ст.38 ч.3 КЗпП України, не виплатив заробітну плату за липень та частину серпня 2010 р. в сумі 931 грн. 20 коп., компенсацію за невикористану відпустку 1047 грн. 20 коп., вихідну допомогу 2 295 грн., чим порушив право позивача на працю та її оплату.

В процесі розгляду справи позивач зменшила заявлені вимоги в частині стягнення невиплаченої заробітної плати та вказала, що оскільки в  період з 12.07.2010 р. по 03.08.2010 р. відбувся простій не з вини працівника, який оплачується з розрахунку 2\3 частин окладу, відповідачем заборгована заробітна плата з урахуванням відрахувань до бюджету складає 679 грн. 93 коп.

ОСОБА_1 просить суд припинити безстроковий трудовий договір від 26.05.2008 р.; зобов»язати відповідача внести запис до трудової книжки про звільнення позивача у відповідності до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 679 грн. 93 коп.; компенсацію за невикористану відпустку 1047 грн. 08 коп.; вихідну допомогу 2 295 грн. та зобов»язати Шевченківський районний центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір від 26.05.2008 р., зареєстрований за № 420.

В судовому засіданні представник позивача позов ОСОБА_1 підтримала та наполягала на його задоволенні з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник, яка отримала судову повістку при ознайомленні з матеріалами справи, в судове засідання не з»явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, заперечень не надали. У відповідності до ст..224 ЦПК України суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник третьої особи - Шевченківського районного центру зайнятості в судовому засіданні відніс рішення по справі в частині пред»явленого позову до ОСОБА_2 на розсуд суду, заперечував проти задоволення позовних вимог про зобов»язання третьої особи зняти з реєстрації трудовий договір, оскільки на час розгляду справи центр зайнятості ніяким чином не порушує прав позивача, а у разі задоволення позовних вимог про розірвання договору між сторонами, центр зайнятості зніме з реєстрації даний договір в добровільному порядку.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, допитавши свідків, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано,  підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин, виходячи з наступного.

          Як встановлено в судовому засіданні, 26.05.2008 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений безстроковий трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 як працівник зобов»язалась виконувати роботу торгівельного напрямку з 9.00 до 18.00 годин (перерва з 13.00 до 14.00 год.), з вихідними днями - субота, неділя, а роботодавець ОСОБА_2 зобов»язався оплачувати заробітну плату працівнику у розмірі 570 гр. на місяць, забезпечити безпечні  і нешкідливі умови праці для виконання прийнятих працівником зобов»язань, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці, надавати необхідний інвентар, надавати щорічну оплачувану відпустку 24 календарні дні.

Трудовий договір набрав чинності з моменту його підписання, був зареєстрований Шевченківським районним центром зайнятості за № 420, про що зроблено запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за № 11.

Таким чином судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли трудові відносини з дотриманням вимог ст.24, 241 КзпП України.

Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст.110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою по видам виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Зі змісту позову та пояснень представника позивача в судовому засіданні суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 обов»язок щодо повідомлення працівника ОСОБА_1 про розміри оплати праці за липень 2010 р. не виконав та заробітну плату позивачеві взагалі не виплатив.

Як пояснили суду свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, які також перебували в трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_2, 04.08.2010 р. на їх вимогу виплатити заробітну за липень –серпень 2010 р. відповідач відмовив, як і не прийняв відповідні заяви, через що вони були змушені відправити ці заяви поштою.

Крім того, суд встановив, що робоче місце позивача було розташоване в приміщенні по вул.Яценка 6 в м.Запоріжжі, орендованому відповідачем ОСОБА_2

З пояснень представника позивача та підтверджуючих їх матеріалів справи, судом встановлено, що 11.07.2010 р. вказане приміщення було опечатано працівниками Орджонікідзевського РВ, передано під охорону ЗФ «Левіт-Січ»ЧП «Левіт-Комплекс»і до 14.07.2010 р. позивач та інші працівники не мали доступу до своїх робочих місць в зв»язку з опечатуванням приміщення.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що він був одним з орендарів приміщення по вул.Яценка 6 в м.Запоріжжі, в зв»язку з виїздом з приміщення іншого орендаря виник конфлікт і приміщення було опечатано протягом кількох днів. В цей період працівників ОСОБА_2 він бачив біля вказаного приміщення.

Як передбачено ст.38 ч.1,3 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного и трудового договору з цих питань.

          04.08.2010 р. цінним листом з описом позивач направив на адресу відповідача заяву про розірвання з 04.08.2010 р. трудового договору від 26.05.2008 р. з підстав, передбачених ст.38 ч.3 КЗпП України, повідомивши про це також Шевченківський районний центр зайнятості шляхом направлення відповідної заяви.

Таким чином,факт невиконання відповідачем законодавства про оплату праці і умов трудового договору з цих питань зайшов своє підтвердження доказами і позивач обґрунтовано звернувся з вимогами про звільнення з цих підстав.

Згідно вимог ст..ст.44, 115, 116, 117 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником законодавства про працю (ст.38), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки розірвання працівником трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України внаслідок порушення законодавства про працю дає працівникові право на одержання вихідної допомоги, суд вважає, що в наказі про звільнення позивача та в трудовій книжці повинні  бути зазначені причини звільнення, а тому вимоги позивача в цієї частині підлягають задоволенню.

Перевіряючи заявлену до стягнення суму заборгованості по заробітній платі суд встановив, що в період з 01.07.2010 р. по 11.07.2010 р. позивачем було відпрацьовано 7 робочих днів за повною ставкою  і за цей період оплата його праці становить 286 грн. 36 коп. (з розрахунку 900\22*7). В період з 12.07.2010 р. діяльність ФОП ОСОБА_2 була фактично припинена і мав місце простій всього підприємства не з вини працівника, на підставі частини 1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки  встановленого  працівникові розряду (окладу).

Таким чином, за період з 12.07.2010 р. до 31.07.2010 р. виходячи з 2\3 окладу позивача 695,45 грн. за 15 днів в липні та за 3 дні в серпні його заробітна плата становить 85,71 грн.

Відповідачем з заробітної плати позивача були вирахувані та сплачені до бюджету кошти в сумі 101 грн. 23 коп., таким чином заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню в сумі 679 грн. 93 коп.

Крім того при звільненні з підстав ч.3 ст.38 КЗпП України  у позивача виникло право  на отримання вихідної допомоги відповідно до вимог ст.44 КЗпП України, а тому його вимога про стягнення з ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 2 295 грн., який відповідачем не спростований, підлягає задоволенню.

Як передбачено ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника  йому  виплачується  грошова компенсація за всі не використані ним дні  щорічної  відпустки,  а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Позивач просить припинити безстроковий трудовий договір з 04.08.2010р., з матеріалів справи суд встановив, що позивач має невикористану щорічну відпустку в кількості 50 календарних днів-, позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку є законними, підлягають задоволенню, виходячи з  кількості днів невикористаної відпустки, в сумі 1047 грн. 20 коп.

В своїх розрахунках суд, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України виходить з окладу позивача 900 грн., відповідно до меж заявлених вимог.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що на час розгляду справи будь-яких порушень прав чи законних інтересів ОСОБА_1 з боку Шевченківського районного центру зайнятості, судом не встановлено, а тому позовні вимоги в частині зобов»язання третьої особи вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі  51 грн. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу 37 грн.

На підставі ст. 38, 40, 44, 83, 113, 115, 116 КЗпП України, ст.3,10,11,57-60,88, 208- 209, 212-215  ,218 ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш ИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Шевченківський районний центр зайнятості) про розірвання трудового договору, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку –задовольнити частково.

Припинити безстроковий трудовий договір від 26.05.2008 року між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований в Шевченківському районному центрі зайнятості м. Запоріжжя за № 420  на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Зобов’язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про  звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованої по заробітній платі у розмірі  679 грн. 93 коп., суму компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1047 грн. 20 коп., суму вихідної допомоги у розмірі 2295 грн., а всього стягнути 4022 грн. 13 коп.

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з частині зобов»язання Шевченківського районного центру зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір № 420 від 26.05.2008 р. –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі  51 грн. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу 37 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          З повним текстом рішення особи, які приймають участь у справі, зможуть ознайомитись 21 лютого 2011 року.

          Суддя                                                                                О.В.Дмитрюк