Справа № 2-1060\2007 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2007 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Борисової О.В.
при секретарях: Ткаліч С.В., Зірук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Трест Київміськбуд-1", третя особа ТОВ Комерційний банк „Столиця" про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення пені в розмірі 925344 грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
20.09.2004 року між позивачкою в особі Насонова Д.А., який діяв на підставі Довіреності ВВМ №169625 від 16.09.04р., відповідачем -ЗАТ „Трест Київміськбуд-1" та третьою особою - ТОВ КБ „Столиця" був укладений договір інвестування у нерухомість та управління майном № 108113.
У відповідності до п.2.5. договору інвестування №108113 від 20.09.2004 р. об'єктом інвестування є квартира НОМЕР_1 загальною площею 73,44 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно п.2.1 договору інвестування №108113 від 20.09.2004 p., відповідач зобов'язався своїми силами і засобами збудувати, ввести в експлуатацію та передати об'єкт інвестування позивачці. Позивачка, в свою чергу, зобов'язалась сплатити відповідачу грошові кошти за закріплений об'єкт інвестування та передати на період будівництва придбане майно у довірчу власність третій особі.
Зазначеним пунктом договору інвестування №108113 від 20.09.2004 р. також був встановлений строк закінчення спорудження об'єкту інвестування - 30.09.2005р.
У зв'язку з укладенням 27.12.2005р. позивачкою, відповідачем та третьою особою додаткової угоди №1 до договору інвестування №108113 від 20.09.2004 р. строк закінчення спорудження об'єкту інвестування був змінений на 30.06.2006р.
Позивачкою повністю виконані всі умови договору інвестування №108113 від 20.09.2004р., а саме відповідно до графіку придбання вимірних одиниць об'єкту інвестування сплачені грошові кошти за закріплений об'єкт інвестування в повному обсязі, що підтверджується квитанціями: №5 від 24.09.04р., №1 від 22.12.04р., №3 від 22.03.05р., №1 від 15.06.05р., №1 від 23.08.05р.
В порушення п. 2.5 договору інвестування №108113 від 20.09.2004 p., а також додаткової угоди №1 від 27.12.2005р. до нього станом на 12.01.2007 р. відповідач не передав у власність позивачки об'єкт інвестування, тобто прострочення складає 105 днів у зв'язку з чим позивачка позбавлена можливості отримати у власність квартиру.
В своєму позові позивачка зазначає, що поведінка відповідача порушує її права передбачені Законом України „Про інвестиційну діяльність" та зазначає, що зобов'язання щодо завершення спорудження об'єкту інвестування, передбаченого п.2.5 договору №108113 від 20.09.2004р. відповідачем так і не виконані тому вона позбавлена можливості отримати у власність квартиру, згідно умов договору №108113 від 20.09.2004р. і тому позивачка вважає, що за прострочення виконання
зобов'язання відповідач має сплатити пеню у розмірі 3% за кожен день прострочення відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів", що складає 925 344,00 грн.
Крім того позивачка вважає, що неправомірною поведінкою відповідача їй було завдано моральні страждання та переживання в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на її користь 15 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги не визнав.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.
В судовому засіданні представник третьої особи проти позову заперечувала.
Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, представника третьої особи, давши оцінку доказам в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 20.09.2004р. між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (Забудовник) з однієї сторони, ТОВ КБ «Столиця» (Управитель) з другої сторони та ОСОБА_1 (Установник) з третьої сторони було укладено договір інвестування у нерухомість та управління майном №108113.
Відповідно до п.2.1 цього договору Забудовник зобов'язується своїми силами і засобами збудувати, ввести в експлуатацію та передати об'єкт інвестування Установнику. Установник зобов'язуються сплатити Забудовнику грошові кошти за закріплений об'єкт інвестування та передати на період будівництва придбане майно у довірчу власність Управителю. Управитель зобов'язується від свого імені та в інтересах Установника здійснювати управління майном, отриманим у довірчу власність, яке полягає у виконання своїх зобов'язань за цим договором, контролі за дотриманні Забудовником умов та зобов'язань за цим договором та попередженні ризикових ситуацій під час будівництва об'єкту інвестування.
Відповідно до п.2.5 договору об'єктом інвестування є двокімнатна квартира в будинку за адресою: АДРЕСА_1 (будів.), секція 1 (будів.), пов.5, кв.НОМЕР_1 (будів.), ж/к. Оазис.
Як вбачається з додаткової угоди №1 до Договору інвестування №108113 від 20.09.2004р. - строк закінчення спорудження об'єкту інвестування 30.06.2006р. Забудовник має право без погодження з Установником та Управителем переносити строк закінчення будівництва, але не більше ніж на 90 днів.
Суд вважає, що посилання позивачки на Закон України "Про захист прав споживачів" в даному випадку є недоречним, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.І ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні, цінності, що вкладаються в об' єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку від цієї діяльності або досягнення соціальної вигоди.
Інвестор - юридична (фізична) особа, яка приймає рішення про вкладення власних, позичкових або залучених коштів у формі капітальних вкладень у об'єкти будівництва.
Статтею 1 Закону України „Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягнеться соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та
нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності): майнові права інтелектуальної власності.
Тобто основною метою та предметом здійснення інвестиційної діяльності є вкладення цінностей з метою отримання прибутку від цієї діяльності або досягнення соціальної вигоди.
Суд вважає, що позивач та відповідач за опосередкуванням третьої особи, в договірному порядку визначили принцип спільної інвестиційної діяльності, а саме порядок об'єднання своїх зусиль з метою отримання прибутку у вигляді завершеного будівництвом об'єкту.
Закон України „Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів і не поширюється на спірні правовідносини, пов'язані з інвестуванням у нерухомість, які врегульовані спеціальним законодавством України.
У відповідності до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачем визначається - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно абзацу 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", споживачем, права якого захищаються на підставі Закону "Про захист прав споживачів", є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари . (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
Тобто в Законі України „Про захист прав споживачів" мова йде саме про власні, особисті, побутові потреби.
Суд вважає, що позивач, як інвестор, укладаючи з відповідачем -ЗАТ „Трест Київміськбуд-1" договір інвестування у нерухомість та управління майном №108113 від 20.09.2004р., вкладав власні кошти у об'єкт будівництва для отримання в майбутньому доходу або соціальної вигоди. Тобто позивач у відповідача не придбав ніяких товарів, не замовляв робіт та послуг для задоволення саме своїх власних або побутових потреб, а вкладав власні кошти для отримання в майбутньому доходу, яким зокрема може бути і нерухоме майно, в тому числі і вищевказана квартира.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження пояснення позивачки, що саме з вини відповідача відбулася затримка передачі їй об'єкту інвестування, посилання позивачки на те, що порушено відповідачем зобов'язання щодо завершення об'єкту інвестування передбаченого п.2.5. договору №108113 від 20.09.2004р. позбавили можливості отримати у власність квартиру та передачі їй об'єкту інвестування є безпідставними, оскільки згідно з ч.2 ст.331 ЦК України Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п.2.5 договору №108113 від 20.09.2004р. передбачено строк закінчення спорудження об'єкту інвестування, а не строк передачі його позивачці.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що вимоги позивачки про стягнення на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів" з відповідача на користь позивачки пені за прострочення передачі їй об'єкту інвестування за договором задоволенню не підлягають.
Суд вважає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. не підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що вказані правовідносини не підпадають під дію Закону України „Про захист прав споживачів", а договором інвестування у нерухомість та управління майном та Законом України „Про інвестиційну діяльність" не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 1, 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів", Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", ст.ст. 331, 509, 510, 611, 626, 628 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Трест Київміськбуд-1", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „Столиця" про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про Апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва.