справа №  2-а-1550/11

П О С Т А Н О В А

23.04.2011Кіровський районний суд

м. Дніпропетровськ

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

  Головуючого:  судді                   - Леонова А.А.

                  при секретарі              - Рябенькій А.О.

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання нарахувати та здійснити виплату соціальної допомоги, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено в редакції, якою право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Рішеннями  Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22.05.2008 року  положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»розмір соціальної допомоги, яка повинна виплачуватись позивачеві становить 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем ця допомога в зазначеному вище розмірі не виплачувалась. В зв’язку з цим, просив визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо невиконання приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити соціальну допомогу за період з 01 вересня 2010 року по 28 лютого 2011 року згідно приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та нараховувати в такому розмірі і надалі, стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачених судових витрат.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська в наданих письмових запереченнях позов не визнали у повному обсязі та просили відмовити в задоволенні позову посилаючись на пропуск позивачем строку для звернення до суду. Також в письмових запереченнях зазначили, що були внесені відповідні зміни до Законів України, якими регулювалися спірні правовідносини, позивачу нараховується та виплачується надбавка до пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету міністрів України №530 від 28.05.2008 року. Крім того посилались на неврегульованість законодавства в частині виплат дітям війни, передбачених в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в  пенсійному посвідченні №НОМЕР_1, виданому 01.05.2001 року (а.с.6).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо призупинення дій ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.

             Частина друга ст.152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

             Тобто, за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

             Відповідно до п.3 рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визначено, що положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Норми Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність з 9 липня 2007 року. Відповідно, категоріям осіб які підпадають під поняття "діти війни" згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з цього моменту поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, та підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Тому відповідач нараховував та виплачував позивачці з 2008 року надбавки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, що вбачається з письмових заперечень відповідача.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлено в первісній редакції щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Тому при визначенні розміру надбавки до пенсії дітям війни повинні застосовуватись саме положення ст.6 зазначеного Закону, яки мають вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України №530.

А у відповідності до п.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом, Закон України  «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.3 та  ч. 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

             Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивач в своєму позові ставить питання про визнання протиправною бездіяльності УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити соціальну допомогу відповідно до приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за період з 01 вересня 2010 року по 28 лютого 2011 року та нараховувати її надалі.

Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 було опубліковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 було опубліковано в Офіційному віснику України 06.06.2008 року, а з позовом до суду згідно штемпелю вхідної кореспонденції, позивач звернувся 31.03.2011 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку.

Доказів щодо поважності причин пропуску строку для звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд, за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

             Згідно п.п. 1, 2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська в період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року.

        З урахуванням зазначених вище обставин, встановлених судом та положень закону, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та, в межах строку позовної давності, слід визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо не проведення нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 31.09.2010 року по 31.03.2011 року, зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок та здійснити виплати пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 31.09.2010 року по 28.02.2011 року, з урахуванням виплаченої за цей період надбавки.

Керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.8,9,11,99,100,128,160-163,183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання перерахувати та здійснити виплату соціальної допомоги –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо не проведення нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 31 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 31 вересня 2010 року по 28 лютого 2011 року, з урахуванням виплаченої за цей період надбавки.

Позовні вимоги, пред’явлені за період до 31 вересня 2010 року  –залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

   Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

             Постанова суду, прийнята у скороченому провадженні може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії.

             Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.