Справа №  1-14/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    16 травня 2011 року                                                                 м. Монастирище

          Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

          головуючого-судді:                                                           Ротаєнко Д.С.

           при секретарі:                                                                       Пугач В.І.,

          з участю прокурора:                                                                      Бебешка М.М.

          потерпілого:                                                                               ОСОБА_1В

           законного представника неповнолітнього потерпілого:           ОСОБА_2

           соціального педагога:                                                                   ОСОБА_3

          підсудного:                                                                            ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу про обвинувачення: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, раніше судимого 23.03.2010 року Рівненським міським судом за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 850 грн. штрафу, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена,  жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_5,  

за ч.2 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4,  будучи раніше судимим 23.03.2010 року Рівненським міським судом за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 850 грн. штрафу, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, знову вчинив злочин. Так, він 18.11.2010 року о 08 год. 20 хв.,  знаходячись в приміщені Монастирищенської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5, що по вул. Гагаріна, 37, в м. Монастирище Черкаської області, в порушення ст. 52 Конституції України, якою передбачено, що будь –яке насильство над дитиною переслідується за законом, ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено захист дитини від усіх форм фізичного насильства, жорстокого поводження з ним, на грунті особистих неприязних  відносин, умисно наніс один удар правою ногою в область лівої нирки малолітньому ОСОБА_1, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження у вигляді синюшного синця лівої здухвинної ділянки, забій лівої нирки.

      Підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині не  визнав повністю, так як показав, що 18.11.2010 року він вирішив з сином дружини від першого шлюбу ОСОБА_5 піти до школи і вияснити з яких причин його побили та вимагали в нього гроші. О 08 год. 20 хв. він зайшов в приміщення школи № 5 і подивився на розклад занять 7 –А класу та переконався, що має бути урок української мови. В цей час ОСОБА_5 знаходився біля вікна між першим та другим поверхом. Він піднявся на другий поверх, де мав би проходити урок, але двері в клас були зачинені. Коли спускався зі сходів, зустрів учнів 7 –Б класу, які пройшли біля нього і він помітив, що один із учнів штовхнув в живіт його сина ОСОБА_6. Він покликав незнайомого йому хлопця, щоб з’ясувати з ним відносини, проте останній не відреагував на його прохання і почав підніматися на другий поверх. Наздогнавши його, він запитав в чому справа, на що він йому відповів, що це був жарт. Він наніс один удар долонею руки по шиї даному малолітньому учневі. Після даного удару потерпілий присів і почав кричати. Більше він ніяких ударів останньому не наносив. Вважає, що даний удар не міг потягнути наявних, згідно висновку експерта, у потерпілого тілесних ушкоджень. Вважає, що такі тілесні ушкодження сфабриковані, так як батько потерпілого працює на швидкій допомозі в Монастирищенській ЦРЛ.  Вказаний удар він наносив виключно на грунті раптово виниклих неприязних відносин, так як помітив, що вказаний малолітній учень штовхнув його сина ОСОБА_6 рукою в живіт і його це обурило. На обличчі синців чи подряпин у потерпілого в момент конфлікту не бачив.  Він не шкодує за вчинені ним дії, вважає, що якби ситуація повторрилася, він би вчинив так само.

          Не дивлячись на невизнання вини підсудним, його вина у вчиненні злочину  підтверджується доказами, добутими в установленому законом порядку в ході досудового слідства та дослідженими під час судового слідства,  а саме:   

          - показаннями підсудного, даними під час досудового слідства та дослідженими під час судового слідства, згідно яких він показував, що наносив потерпілому удар ногою в область нирки ( а.с.31, 70);

    - показаннями потерпілого ОСОБА_1, який показав, що 18.11.2010 року о 08 год. він прийшов до школи і в середині приміщення школи чекав на однокласників з якими вони мали йти на урок англійської мови. Через деякий час до нього підійшли його однокласники ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Після чого, вони разом піднімались на другий поверх для того, щоб іти в клас англійської мови. Коли він піднімався по східцях,  до нього підійшов незнайомий йому чоловік і безпричинно вдарив його правою рукою зверху по голові, при цьому нічого не пояснив. Від даного поштовху він вдарився головою об стіну, після чого впав на сходи. Потім незнайомий чоловік, коли він знаходився на підлозі, ударив його один раз правою ногою в ліву частину тулуба в область нирки. Після даного удару чоловік сказав, що «Так буде всім»і побіг в сторону виходу зі школи;

          - показаннями законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, допитаної в якості свідка, яка   показала, що син показання давав добровільно. Вона особисто свідком подій не була. Син на досудовому слідстві розповідав те ж, що і в судовому засіданні. Щодо міри покарання, яку необхідно обрати судом підсудному, покладається на думку суду;

     - показаннями свідка ОСОБА_9, який показав, що 18.11.2010 року він знаходився на робочому місці. О 08 год. 30 хв. на його мобільний телефон подзвонив його син ОСОБА_1 і повідомив, що в приміщенні школи № 5 його побив невідомий чоловік і з яких причин невідомо. По телефону син йому розповів, що незнайомий чоловік штовхнув його, в результаті чого він вдарився головою об стіну, і впав на підлогу. І коли він знаходився на підлозі, незнайомий чоловік ударив його один раз правою ногою в ліву в область нирки. Після почутого, він разом із фельдшером швидкої допомоги приїхали в школу, де навчається його син. ОСОБА_10 вийшов до швидкої допомоги. Фельдшер його оглянула і сказала, що необхідно обстежитись в лікаря. Коли син перебував в автомобілі, він помітив в нього на куртці з лівої сторони відбиток від взуття. Після того, як фельдшер оглянула сина, він разом з соціальним педагогом ОСОБА_3 звернулись в міліцію з письмовою заявою, де йому видали направлення для проведення судово-медичної експертизи в м. Умань;

   - показаннями  свідка ОСОБА_5, який показав, що він дійсно проживає разом із своєю матір’ю ОСОБА_11 та вітчимом ОСОБА_4. З початку навчального року, до нього з невідомих йому причин підходили учні 7 класу школи № 5, а саме Олексій та ОСОБА_1, прізвища яких йому невідомо, які почали вимагати в нього гроші в сумі від 2-х до 10-ти грн. На протязі кожного тижня вони підходили до нього 3-4 рази та били в різні частини тіла ногами та руками. 10.11.2010 року, після закінчення уроків, коли виходив зі школи, він витягнув свій мобільний телефон і хотів подзвонити, але зв'язок припинив, так як помітив Олексія та ОСОБА_1, і не встиг сховати свій мобільний телефон. Після чого, коли з школи виходив незнайомий йому старшокласник, приблизно 7-8 класу, помітив, що хлопці забрали в нього мобільний телефон, останній до них підійшов і сказав щоб вони віддали йому мобільний телефон. Даний телефон вони йому не віддали в руки, а кинули об землю так, що телефон розлетівся на окремі частини. 17.11.2010 року, під час перерви, коли він знаходився в приміщенні школи, а саме в коридорі,  до  нього підійшли вище вказані хлопці і вимагали в нього гроші в сумі 10 грн. Гроші хлопці не отримали, так як в нього їх не було. Після того, як вони дізнались, що в нього немає грошей, ОСОБА_1 разом з Олексієм почали його бити в різні частини тіла руками та ногами. Після чого, він прийшов додому з синяками і розповів все батькам. Наступного дня, 18.11.2010 року, він разом з вітчимом прийшов в школу. Його вітчим - ОСОБА_4, підійшов до школи, де розписаний розклад занять, для того, щоб подивитись в якому кабінеті буде проходити урок учнів 7-го класу. Коли він стояв біля вікна між першим та другим поверхом, проходили учні 7-8 класів, серед яких був присутній і ОСОБА_1 та Олексій, які наносили йому удари. Тоді до нього підійшов ОСОБА_1, нічого йому не пояснив і почав його обзивати,  вдарив кулаком в живіт. Коли його вітчим помітив, що його вдарили, останній підбіг до ОСОБА_1, але які вчинив вітчим дії відносно ОСОБА_1 він не бачив, та як біля нього проходило багато учнів;

          - показаннями свідка ОСОБА_12, яка показала, що на протязі 20  років вона працює вчителем біології і на даний час є класним керівником 7 –Б класу в якому навчається ОСОБА_1. 18.11.2010 року о 08 год. 15 хв. вона знаходилась в холі на третьому поверсі, коли до неї підійшли її учні: ОСОБА_1, ОСОБА_7, де останній повідомив, що ОСОБА_1 побив невідомий чоловік. Вона запитала у ОСОБА_1, хто цей чоловік, на що він відповів, що не знає його. Після чого, вона підійшла до організатора по виховній робаті ОСОБА_13 і розповіла про інцедент, який трапився, в якому останні повідомили, що незнайомого чоловіка може знати ОСОБА_5 Вони разом із організатором підійшли до кабінету, де проходив урок географії, із якого визвали ОСОБА_5 і вияснили, що незнайомий чоловік був вітчимом ОСОБА_5. Після того, як вона дізналась про незнайомого чоловіка, вона пішла на урок, який проводила. Коли закінчився урок, вона спустилась в кабінет соціолога, де був присутній батько ОСОБА_10, і в її присутності соціолог телефонувала на мобільний телефон вітчиму ОСОБА_5 З їхньої розмови вона зрозуміла, що останній мав прийти. Після чого, батько ОСОБА_10 забрав його в автомобіль швидкої допомоги і вони поїхали на швидку медичну допомогу. І зі слів соціолога, вона чула, що батько ОСОБА_10, мав написати заяву, щодо інцеденту, який трапився;

          - показаннями свідка ОСОБА_7, який показав, що 18.11.2010 року він прийшов до школи і в середині приміщення, в холі на лавочці, чекав однокласників, які мали підійти. Через деякий час до нього підійшов ОСОБА_1. Коли пролунав дзвінок на урок, він разом із ОСОБА_1 піднімались на третій поверх, так як там мав бути урок англійської мови. Піднімаючись на другий поверх, він помітив незнайомого чоловіка, який підбіг до ОСОБА_14 і при цьому замахнувся правою рукою. Після цього ОСОБА_14 закрив голову руками, відійшов до стіни і присів.  Потім незнайомий чоловік вдарив ОСОБА_15 ногою в ліву частину тулуба в область нирки. Після даного удару чоловік сказав, що «так буде всім», і побіг в сторону виходу зі школи;

          - показаннями свідка ОСОБА_8, який показав, що він проживає із батьками. 18.11.2010 року о 08 год. він прийшов до школи і в залі на лавочці його чекав ОСОБА_7. Він підійшов до нього і через деякий час до них прийшов ОСОБА_1, із яким він навчається в одному класі. Коли пролунав дзвінок на урок, вони разом піднімались на третій поверх, так як там проходить урок англійської мови. Піднімаючись на другий поверх, він помітив незнайомого чоловіка, якого він бачив на першому поверсі разом із ОСОБА_5, який підбіг до ОСОБА_1 і, з невідомих йому причин, взяв його за шиворот та штовхнув. Він не бив ОСОБА_1 по голові чи шиї, а лише штовхнув в груди і ОСОБА_1 впав на підлогу. Коли він впав, незнайомий ударив його ногою, на його думку в ліву сторону. Він не бачив, щоб ОСОБА_1 вдарився головою до стіни, але від стіни він лежав недалеко ;

          - показаннями свідка ОСОБА_16, яка показала, що 18.11.2010 року о 07 год. 45 хв. вона прийшла до школи, де на першому поверсі, в холі, разом із своєю однокласницею ОСОБА_17 сиділи на лавочці і чекали на урок. Коли пролунав дзвінок на урок, вони разом піднімались на третій поверх, де мав проходити урок фізики. Коли вона піднімалась по сходах на другий поверх, помітила перед собою учня 7 –класу, якого звали ОСОБА_1. Після чого, вона помітила, що незнайомий їй чоловік підійшов до ОСОБА_1 і замахнувся на нього, але вона не бачила, щоб він його вдарив. ОСОБА_10 впав на підлогу,  мабуть тому, що злякався. Після чого, він,  нічого не пояснюючи, один раз вдарив ОСОБА_1 ногою, але в яку саме частину тіла вона сказати не може, так як перед нею стояли учні 7 –класу, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_7 Потім сказав, що "так всім буде" і пішов з приміщення школи;

          - показаннями експерта ОСОБА_18, який показав, що утворення тілесних ушкоджень у вигляді забою нирки можливе при нанесенні удару ногою в область тулуба; у вигляді струсу головного мозку-  як при падінні, так і при нанесенні удару в область шиї, при ударі в шию чи голову з послідюючим ударом до стіни. Висновок був складений на підставі дослідження медичних даних картки потерпілого, що допускається діючим законодавством;

       - постановою про порушення кримінальної справи від 07.12.2010 року відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.125 КК України, яка на час прийняття рішення ніким не оспорювалась і не оспорюється  (а. с. 1);

  - висновком судово – медичної експертизи  № 247 мд/797 від 15 грудня 2010 року, згідно якого у ОСОБА_1 мали місце легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров»я, у вигляді струсу головного мозку; легкі тілесні ушкодження : у вигляді синюшного синця лівої здухвинної ділянки, забій лівої нирки,  (а. с. 41- 42);

          - висновком судово – медичної експертизи № 247 мд/98 від 18 лютого 2011 року, згідно якого 1) утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_1 у вигляді струсу головного мозку, синюшного синця лівої здухвинної ділянки та забою лівої нирки при падінні на підлогу малоймовірне; 2) утворення у гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку внаслідок удару головою об стіну при нанесенні удару в ділянку шиї можливе ; 3) утворення тілесних ушкоджень у гр.ОСОБА_1 у вигляді струсу головного мозку від удару головою до стіни після нанесення йому удару в тім"яну ділянку голови не виключається (а.с.114-115).

          Суд критично оцінює показання підсудного, що він не наносив удару ногою потерпілому в область лівої нирки та вважає, що вони не відповідають дійсності, дані ним з метою ухилення він кримінальної відповідальності та покарання, так як вони спростовуються його ж показаннями, даними під час досудового слідства, показаннями потерпілого та свідків, які як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні в цій частині були незмінними, а також висновком експерта.

          Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно висновку експерта та показанть експерта, даних під час судового слідства, тілесні ушкодженння у вигляді струсу головного мозку могли утворитися як від удару рукою, так і від удару головою об стіну та при підінні. Тобто, дані тілесні ушкодження могли бути спричиненні як умисно, так і з необережності.       

     Враховуючи положення ст.62 Конституції України,  оцінюючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, в результаті повного, всестороннього та об'єктивного дослідження їх в судовому засіданні, суд вважає пред'явлене обвинувачення доведеним частково.

    Дії ОСОБА_4 за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 у вигляді синюшного синця лівої здухвинної ділянки, забою лівої нирки, що мало місце 18 листопада 2010 ркоу о 08 год. 20 хв. в приміщенні Монастирищенської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 5, що по вул. Гагаріна, 37, в м. Монастирище Черкаської області, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

          Призначаючи підсудному покарання, суд виходить з характеру та ступеня суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого злочину, характеристики підсудного, яка за місцем проживання є позитивною.

          Обставин, що пом"якшують призначення  покарання підсудного, судом не встановлено.

          Обставиною, що обтяжує призначення  покарання підсудного, суд визнає рецидив злочинів.

          Суд вважає, що в діях підсудного є обставина, що обтяжує призначення покарання, а саме: "вчинення злочину щодо малолітнього", але оскільки ні прокурором, ні представником потерпілого, не заявлено клопотання, щодо збільшення обвинувачення, суд у відповідності до ст. 275 КПК України розглядає  справу тільки в межах пред’явленого обвинувачення.   

          Враховуючи те, що хоча підсудним вчинено злочин невеликої тяжкості, він раніше судимий, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, з врахуванням позитивної характеристики, наявності на утриманні малолітньої дитини, наявності обставини, що обтяжує призначення покарання, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і находить за необхідне призначити йому покарання у виді громадських робіт. Суд, підстав для застосування відносно нього іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України та  ст. ст. 69, 69 - 1 КК України не вбачає.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324, КПК України, суд

З А С У Д И В :

          ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

      Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередню –підписка про невиїзд.

     Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з дня проголошення через Монастирищенський районний суд.

          Суддя:                                                                      Д. С. Ротаєнко