справа №2а-297/2011р.

П О С Т А Н О В А   

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 року                                         

Суддя Галицького районного суду м. Львова О.М. Ванівський розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в :

13.12.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії, щодо відмови ГУ ПФ України у Львівській області, щодо перерахунку доплати до його пенсії щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України №3551-12 від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону України №458 від 23.11.1995р як інваліда війни другої групи –350% мінімальної пенсії за віком з 08.06.2005 року –неправомірними; зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області зробити перерахунок його пенсії з урахуванням доплати довічного грошового утримання у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який затверджується Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік з 08.06.2005 року; зобов’язати, відповідно до Закону України «про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їхньої виплати»від 19.10.2000 року, ГУ ПФ України у Львівській області нарахувати грошову компенсацію на не донараховані та недоотримані  суми довічного грошового утримання за період з 08.06.2005 року.

Заяву мотивує тим, що  він є ветераном війни та інвалідом війни 2-ї групи. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, які звільнились  з військової служби, та деяких інших осіб" йому повинна виплачуватись пенсія з врахуванням її підвищення на 350 відсотків  мінімального розміру  пенсії за віком. ГУ ПФ України у Львівській області відмовляє йому у проведенні перерахунку  пенсії, відтак змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу суду 12.04.2011 року надійшло письмове заперечення на адміністративну позовну заяву від 08.12.2010 року, в якій відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі (а.с.13-16).

Дослідивши зібрані  по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд  приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є ветераном війни –інвалідом війни 2-ої групи, що підтверджується посвідченням серії Б №086850, виданого 15.06.2005 року Львівським облвійськоматом. З 01.01.2007 року відповідно до вимог ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та  постанови КМ України від 02.11.2006 року «Про передачу органам  Пенсійного фонду України  функцій з призначення і виплати  пенсій деяким категоріям громадян» виплату пенсії позивачу проводить Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області. До вказаної дати призначення, нарахування та виплату пенсії позивача проводив Львівський  обласний військовий комісаріат, а органи Пенсійного фонду  його правонаступниками не є.

Відповідно до  вимог ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, які звільнились з військової служби, та деяких інших осіб»особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у  пунктах «б»-«д»статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни та особами, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом.

Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№3551-12 від 22.10.93 року (в редакції 1995 року у відповідності до Закону України № 458 від 23.11.95 року)  для  ветерана війни –інваліда другої групи, яким є позивач по справі, передбачено підвищення пенсії на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Покликання позивача на необхідність зобов’язання Головного управління пенсійного фонду України  у Львівській області здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням підвищення пенсії на 350 процентів мінімального розміру пенсії за віком щомісяця починаючи з 08.06.2005 року суд  вважає безпідставним, оскільки з 01.01.06 року зазначена вище норма Закону вже втратила чинність відповідно до положень Закону України  «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 05.10.05 р. № 2939-ІУ. Зокрема інвалідам війни другої групи пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії  підвищуються з 01.01.06 року на 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відтак суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині визнання протиправною  бездіяльності ГУ ПФ України у Львівській області, оскільки  при нарахуванні та виплаті  позивачу  підвищення розміру пенсії як учаснику  війни, інваліду війни 2-ої групи відповідач керувався Законами України про Державний бюджет  на відповідний рік,  Постановами КМ України  від 19.03.96 р. № 342, від 26.07.96 р. № 831, від 03.01.02 р. № 1.  Крім того, позивачем не представлено жодних доказів на підтвердження того, що строк звернення до суду з зазначеною вимогою ним пропущено з поважних причин.

Безпідставними є, на думку суду, вимоги до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, щодо розміру спірної надбавки, який встановлювався та  виплачувався  у відповідності до вимог  Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що є чинним і на  даний час. Відповідно до п. «в»ст.25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року №2262 в редакції Закону №103/96-ВР від 25.03.1996 року, пенсії по інвалідності підвищуються на 350 процентів мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 2-ї групи. Згідно п. «е»ч.2 Постанови Кабінету міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»№1 від 03.01.2002 року розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»провадиться з розміру 19.91 грн., а вказане підвищення пенсії позивачу, як інваліду війни 2-ї групи становило 69.69 грн. (19.91грн.х350%=69.69 грн.). Законом України від 04.04.2006 року №3591-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»внесено зміни до ст.25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09.04.1992 року №2262 було встановлено, що інвалідам війни 2-ї групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і становить для позивача станом на 01.01.2011 року 300.00 грн.(750 грн.х40%).

Щодо вимоги позивача про здійснення компенсації частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, то слід зазначити, що відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»від 19.10.2000 року №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Тобто, вказаний вище закон передбачає, що компенсація частини доходів провадиться тільки у випадку, якщо такі доходи були нараховані громадянам, але були затримані строки їх виплати. В даному випадку розмір недоотриманої, на думку позивача, пенсії з 08.06.2005 року не нараховувався і не виплачувався. Таким чином, підстав для виплати компенсації немає.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 55 Конституції України, ст.ст. 11,  159, ч. 3 ст.160, 161  КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, які звільнились з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  суд, -

п о с т а н о в и в :

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій щодо відмови ГУ ПФ України у Львівській області у перерахунку доплати до пенсії щомісячного довічного грошового утримання згідно Закону України №3551-12 від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону України №458 від 23.11.1995р як інваліда війни другої групи –350% мінімальної пенсії за віком з 08.06.2005 року –неправомірними, зобов'язання Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області зробити перерахунок пенсії з урахуванням доплати довічного грошового утримання у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який затверджується Законом України «Про державний бюджет»на відповідний рік з 08.06.2005 року а також зобов’язання, відповідно до Закону України «про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їхньої виплати»від 19.10.2000 року, Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати грошову компенсацію на не донараховані та недоотримані  суми довічного грошового утримання за період з 08.06.2005 року –відмовити за безпідставністю вимог.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                   О.М. Ванівський