ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"15" вересня 2006 р.                                                                            Справа  № 14/195

за позовом         Закрите акціонерне товариство "Рівненський домобудівний комбінат"  

до відповідача   Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд"

 

про стягнення в сумі 171 750 грн. 41 коп.

 Суддя  Марач В.В.

Представники:

Від позивача  :    Шевчук Г.Є. (довіреність у справі)    

Від відповідача : Тютюн Ю.Б.(довіреність №06/02 від 02.06.2006р.)   

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ  СПОРУ : Позивач просить стягнути з відповідача 155671,00 грн. заборгованості за відпущені товари по договорах купівлі-продажу №3 від 19.08.2005р. та №005 від 05.01.2006р., 2380, 81 грн. витрат пов"язаних з інфляцією за січень-червень 2006 року, 3% річних з простроченої суми та 11768, 56 грн. неустойки за прострочку виконання зобов"язання за період з 01.01. по 30.06.2006 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує посилаючись на те, що відпуск товарно-матеріальних цінностей, вартість яких просить стягнути позивач, відбувався поза межами договорів №3 та №005, на які посилається позивач, так як в даних договорах не передбачені ціна, асортимент, кількість, строк поставки та відсутні специфікації до договорів. Позивач стверджує, що між сторонами не узгоджено строків оплати вартості продукції.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між ЗАТ "Рівненський домобудівний комбінат" (надалі по тексту рішення ЗАТ "РДБК") та ТзОВ "Інвестжитлобуд"   19.08.2005 року та 05.01.2006 року були укладені договора купівлі-продажу відповідно №3 та №005 і що на основі вказаних договорів він по накладних (14-62 а.с.) передав відповідачу товар, однак останній не в повній мірі оплатив його вартість.

При дослідженні вищевказаних договорів судом було встановлено, що відповідно до умов, викладених в них, а саме п.1.1, п.2.1 кількість товарів, що має бути поставлена  продавцем (по справі позивачем) та їх ціна визначається згідно специфікацій, а сам товар поставляється за заявкою  покупця (по справі відповідача). Однак позивач в обгрунтування наведеного не надав суду ні специфікацій до договорів, ні заявок відповідача (покупця) на поставку товару. В поданих позивачем накладних теж не вказано, що товари поставляються саме на виконання  договорів купівлі-продажу №3 та №005.

Отже з наведеного випливає, що по представлених позивачем накладних (14-62 а.с.) товари поставлялися не на виконання договорів купівлі-продажу №3 від 19.08.2005 року та №005 від 05.01.2006 року.

Разом з тим, відповідач, а також його представник в судовому засіданні, проти поставки товарів позивачем та  їх отримання товариством "Інвестжитлобуд" не заперечили і заявили, що поставки все ж таки відбувалися, але як окремі господарські операції, а також заявили про часткову оплату вартості отриманих у позивача товарів.

Судом встановлено, що позивач відпустив відповідачу по видаткових накладних (14- 62 а.с.) товарів на загальну суму 160 218, 75 грн.. Відповідач, за даними позивача, вартість отриманих товарів оплатив частково на суму 4548,75 грн.. Вартість товарів, отриманих відповідачем, на суму 155671,00 грн. залишилася неоплаченою. Відповідч будь-яких доказів того, що він оплатив вартість товарів в більших розмірах суду не надав, тому судом не береться до уваги заява відповідача, зроблена ним у відзиві про те, що він сплатив позивачу 200 тис.грн..

Як випливає з вищенавденого між сторонами виникли правовідносини по купівлі-продажу товарів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 692 ЦК України, яка регулює правовідносини купівлі-продажу, передбачено, що  Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Отже на основі вищевказаних норм цивільного законодавства з моменту отримання товарів від позивача відповідач зобов"язаний оплатити їх вартість.

Крім того статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Позивач 07.06.2006 року направив відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості в сумі 172442,14 грн. та пені в сумі 7605,14 грн.. Однак відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відтак, на підставі наведеного, вимоги позивача стосовно стягнення вартсоті неоплачених товарів на суму 155671,00 грн. грунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що у відповідача існує грошове зобв"язання перед позивачем по оплаті вартості товарів, на основі статті 625 ЦК України правомірними являються вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 15.06.2006р. (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги) по 30.06.2006 року (день по який нараховані відсотки позивачем) в розмірі 191,40 грн..

Вимоги позивача про стягнення заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та пені в сумі 11 768,56 грн. не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Вимоги позивача про стягнення заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції нараховані позивачем за період коли у відповідача ще не виникло зобов"язання по оплаті продукції, а саме за січень-червень 2006р., тоді як вказані зобов"язання виникли у відповідача через сім днів від дня пред'явлення вимоги, а саме 15.06.2006 року.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а статтею 547 цього ж Кодексу, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що, як встановлено вище, правовідносини між сторонами по купівлі-продажу товарів відбувалися не на підставі договору, то відповідно між сторонами відсутній письмовий правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання, а відтак він є нікчемним.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

 Позов задоволити частково.

Стягнути з рахунку Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" вул.Погоринська 82,Рівне,33000 р/р 26005449024001 Приватбанк м. Рівне МФО 333391 ЗКПО 30841150 на користь Закрите акціонерне товариство "Рівненський домобудівний комбінат" вул. Будівельників 1,Рівне,33000 155671, 00 грн. заборгованості, 3%річних в сумі 191,40 грн., 1558, 62грн. витрат по держмиту, 107,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовувідмовити в задоволенні. 

          Суддя                                                                 Марач В.В.