ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"12" вересня 2006 р.                                                                            Справа  № 14/222

за позовом         Виробник морозива Ірена Цурила  

до відповідача    Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомедтех"        

           

про стягнення в сумі 885,70 доларів США

                                                                                                               Суддя  Марач В.В.

Представники:

Від позивача  :    не з"явився    

Від відповідача : юрист Чумак В.О. (довіреність №71 від 12.09.2006року..   

   

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ  СПОРУ : Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 885,70 доларів США збитків завданих поставкою товару неналежної якості згідно з контрактом №4/2002 від 05.11.2002 року. Позивач в судове засідання не з’явився, подав заяву (прохання) про розгляду справи без його участі. До винесення рішення по справі від позивача надійшли псьмові прохання в яких він просить прийняти рішення про те, щоб фірма Екомедтех забрала 10 тонн неякісної бруківки і повернула за неї кошти або добровільно обміняла за свій рахунок на доброякісну,анулювати контракт, укладений з відповідачем так як він не має більше наміру купувати у нього бруківку  та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування збитків  витрати пов"язані: з перекладом текстів в сумі 113 дол.США, з сортуванням бруківки в сумі 100 дол.США, з технічною послугою фірмі NOT  в сумі 115 дол.США.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що строк позовної давності для пред’явлення претензій щодо якості товару сплив – представником відповідача заявлено про необхідність застосування строків позовної давності, до того ж, на думку відповідача, позивач не надав жодного належного доказу, що засвідчував би поставку товару неналежної якості.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд встановив:

05.11.2002 року між юридичною особою України – ТОВ „Екомедтех” (відповідач) та юридичною особою республіки Польща – Виробник морозива Ірена Цурила (позивач) було укладено контракт №4/2002 предметом якого є поставка відповідачем для позивача бруківки гранітної та базальтової загальною кількістю 40 тон.

30.01.2003 року позивачем пред’явлено до відповідача претензії щодо якості поставленого товару у формі рекламації.

Відповідач не задоволив претензійних вимог позивача, викладених в рекламації.

23.07.2006 року позивач звернувся до господарського суду Рівненської області за захистом порушених прав та інтересів з відповідними вимогами до ТзОВ "Екомедтех".

Згідно п.9.5. контракту, сторони несуть відповідальність відповідно до Українського цивільного законодавства.

Згідно ст.33 Закону України „Про міжнародне приватне право”, дійсність  правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом,  що  застосовується  до змісту правочину. Згідно ст.32 Закону України „Про міжнародне приватне право” у  разі  відсутності  вибору  права  до  змісту  правочину застосовується  право,  яке  має  найбільш   тісний   зв'язок   із правочином. Якщо  інше  не  передбачено  або не випливає з умов,  суті правочину або сукупності обставин справи,  то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави,  у якій сторона, що повинна здійснити виконання,  яке має вирішальне значення для змісту правочину,  має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно п.2.1. контракту приймання передача товару по кількості та якості здійснюється на складі відповідача – на території України. Також, згідно умов контракту,  всі дії по виконанню контракту відповідач повинен здійснити на території України. Відповідно до вимог ст.32 Закону України „Про міжнародне приватне право”, до правовідносин сторін даного процесу слід застосовувати право України.

Згідно ст.35 Закону України „Про міжнародне приватне право”, позовна  давність визначається правом,  яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин. Вимоги,  на   які   позовна   давність   не   поширюється, визначаються  правом  України,  якщо  хоча  б  один  із  учасників відповідних відносин є громадянином України або  юридичною  особою України.

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України „позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу”.

Пред’явлена позовна вимога стосуються неналежної якості та кількості товару. Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Статтями 258, 681 Цивільного кодексу України передбачено позовну давність в один рік для вимог, що стосуються недоліків проданого товару. Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно рекламації позивачеві було відомо про недоліки щодо якості та кількості проданого товару 31.01.2003 року. Відповідно строк позовної давності по вимозі щодо недоліків проданого товару сплив 31.01.2004 року, а щодо невідповідній кількості проданого товару 31.01.2006 року.

Згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, кодекс набирає чинності з 01.01.2004 року. Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Вищевказане засвідчує, що позивачем пред’явлено позов після спливу строку позовної давності.

Згідно ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність  застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Представником відповідача в судовому засіданні заявлено вимогу про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, на підставі вищенаведеного, вимоги позивача підлягають відхиленню.  

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.49, 82-85 ГПК України, суд

      ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Суддя                                                           Марач В.В.

підписано "25" вересня 2006 р.