Справа № 2-949/11

                                                       ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 травня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді   Гандзій Д.М.

при секретарі            Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

14 березня 2011 року, ОСОБА_1, звернулася до суду з вищеназваним позовом, в якому зазначила, що 22.11.2010 р., відповідач позичив у неї 4000 дол. США, що становило, за курсом НБУ на день здійснення правовідносин суму у розмірі 31760 грн., які зобов’язався повернути в строк до 30.01.2011 року. Однак, порушивши свої договірні зобов’язання, відповідач, станом на дату подачі позову до суду, гроші не повернув та всіляко ухиляється від зустрічі з позивачкою. Письмове попередження позивачки щодо повернення грошей, відповідач проігнорував. У зв’язку з чим, позивачка просила суд, стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 32056,09 грн., 3% річних з простроченої суми у розмірі 75,53 грн., а всього 32131,62 грн. та судові витрати по справі.   

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги.

          Відповідач в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про отриманням ним судових повісток з викликом до суду, надіславши при цьому клопотання про відкладення справи, мотивуючи це своїм відрядженням, у зв’язку з чим, слухання справи було відкладене, але в подальшому в судове засідання відповідач не з`явився, причини неявки суд не повідомив та заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав, у зв’язку з чим, в силу статті 169 ЦПК України, суд вважає неповажними причини неявки відповідача, враховуючи, що наказ про своє відрядження, який він надав суду, підписаний ним особисто як директором свого підприємства, що у суду викликає сумнів в його достовірності  (а.с. 11,13-14,15,19).

        Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, або якщо причини неявки відповідача на думку суду є неповажними, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 ЦК України зазначає, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Також, статтею 617 ЦК України передбачено –особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора –зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Згідно ст. 1046 ч. 1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої же якості.

Як вбачається з приписів ст. 1049 ч. 1 ЦК України, позичальник зобов’язаний  повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.  

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно  не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив і це було підтверджено позивачкою, що 22.11.2010 р., відповідач позичив у неї                 4000 дол. США, що становило, за курсом НБУ на день здійснення правовідносин суму у розмірі 31760 грн., які зобов’язався повернути в строк до 30.01.2011 року. Однак, порушивши свої договірні зобов’язання, відповідач, станом на дату подачі позову до суду, гроші не повернув та всіляко ухиляється від зустрічі з позивачкою.

Вказане вище  підтверджується оригіналом розписки, написаною та підписаною власноруч відповідачем (а.с. 6).

З метою досудового врегулювання спору, позивачкою, на адресу відповідача було направлено письмове попередження з вимогою повернути позичені відповідачем гроші у вказаному вище розмірі, яке було залишено відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 7).

Таким чином, в силу вище наведених норм Закону, суд вважає, що відповідачем були порушені свої договірні зобов’язання перед позивачкою щодо повернення ним грошей.

З розрахунку суми позову, зробленою позивачкою у відповідності з діючим законодавством, наданою позивачкою суду та перевіреного судом, слідує, що загальний борг відповідача перед позивачкою на дату винесення рішення не погашений та складає 32131,62 грн., з яких : основна сума боргу –31760 грн., 3% річних з простроченої суми –75,53 грн., інфляційні збитки –296,09 грн., який на підставі викладеного та з урахуванням наведених вище норм цивільного законодавства України, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі (а.с. 5).

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати з оплати державного мита в розмірі 321,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –120 грн., які були підтверджені документально (а.с. 1,2).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,205,209,212,213,214-215,218,224-226 ЦПК України,                                                      ст.ст. 526,530,610,625,1046,1048,1049,1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики –задовольнити ;

    2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 32131 грн. 62 коп., витрати по оплаті державного мита у розмірі 321,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн., а всього –32572 грн. 93 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

                              Суддя                                                                          Гандзій Д.М.