Справа № 2-581/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого Кочко В.  К.

при секретарі –Шестопалової О.Ю.,

за участю представника позивача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року, ВАТ «Державний ощадний банк України», звернувся до суду з позовом, в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору № 2439-н від 10.09.2008 р., банк надав, а позичальник ОСОБА_2 прийняв та отримав кредит в сумі 985000 грн. для придбання частини земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0597 га (ЬАДГ) та 0,0500 га. (ОСШЦ), що розташовані за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, масив № 21, ділянка № 21/1.

Відповідач отримав кредит 12.09.2008 р. і в цей же день, на підставі договору купівлі-продажу, придбав у ОСОБА_3 вказані частини земельної ділянки.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 12.09.2008 р., між банком та відповідачем ОСОБА_2, був укладений нотаріально-посвідчений іпотечний договір, відповідно до умов якого, відповідач передав в іпотеку банку зазначені вище земельні ділянки.

Однак, взяті на себе кредитні договірні зобов’язання, по поверненню кредиту і сплаті процентів за його користування, відповідач ОСОБА_2 не виконує, у зв’язку чим, станом 03.12.2010 р., у відповідача виникла заборгованість по кредиту перед банком, яка становить –1436649,69 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом –976518,80 грн., прострочена заборгованість за кредитом –7772,67 грн., заборгованість за пенею по кредиту за період з 01.03.2009 р. по 03.12.2010 р. –1381,64 грн., за період з 01.02.2009 р. по 30.11.2010 р. –392637,94 грн., за період з 01.03.2009 р. по 03.12.2010 р. –58338,64 грн.  

Також, 28.04.2009 р., на адресу відповідача, позивачем було направлення повідомлення з вимогою про усунення порушень стосовно сплати заборгованості за кредитом, процентам, пені з попередженням у випадку невиконання умов кредитного договору за сплати заборгованості –про звернення стягнення на предмет іпотеки, які відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Крім цього, позивачі зазначають, що порушуючи умови кредитного договору та умови іпотечного договору, відповідач ухиляється від реєстрації права власності на земельні ділянки для отримання державних актів на земельні ділянки, уникає спілкування з представниками банку щодо мирного вирішення питань сплати боргу за кредитом.

З наведених підстав, позивачі, посилаючись на розділ 6 іпотечного договору, яким передбачено, що за рахунок майна, яке є предметом іпотеки за цим договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, на п. 4.2.3 кредитного договору, а також на статті 37,38 Закону України «Про іпотеку»просили суд, звернути стягнення на предмет іпотеки за нотаріально-посвідченим іпотечним договором від 12.09.2008 р. на частини земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0597 га. (ЬАДГ) та 0,0500 га. (ОСШЦ), що розташовані за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, масив № 21, ділянка № 21/1 в рахунок задоволення вимог ВАТ «Державний ощадний банк України»за кредитним договором № 2439-н від 10.09.2008 р. для погашення заборгованості за кредитом на суму –1436649,69 грн., визнати вищий пріоритет ВАТ «Державний ощадний банк України»на предмет іпотеки, встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу ВАТ «Державний ощадний банк України»в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку»будь-якій особі покупцеві предмету іпотеки, встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки, що підлягає визнанню незалежним суб’єктом оціночної діяльності на момент продажу предмету іпотеки, передати в управління ВАТ «Державний ощадний банк України»предмету іпотеки на період його реалізації, надавши позивачу право вчиняти будь-які юридичні дії по відношенню до предмета іпотеки, в тому числі : право звернення до уповноважених органів та посадових осіб для отримання будь-яких документів, що стосуються предмету іпотеки, право отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях та нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для управління та стягнути з відповідача судові витрати по справі у розмірі 1820 грн.   

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов.

3-тя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.   

           Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив - заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши думку представниці позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов’язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.  1048 ЦК України.

          Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання,  відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання  за кожен день прострочення виконання.

          За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

          Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

     Також, статтею 617 ЦК України передбачено –особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

     Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

        Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Статтею 12 Закону України «Про іпотеку»передбачено –у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержаталь має право вимагати дострокового виконання осиного зобов’язання, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.

         Згідно із статтею 15 цього ж Закону, іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним Кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

       Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі  невиконання  або  неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням  шляхом  звернення  стягнення  на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею  12 цього Закону.

     Відповідно до ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку»- іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

      Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.      

     Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

      Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до кредитного договору № 2439-н від                  10.09.2008 р., банк надав, а позичальник ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 985000 грн. зі строком повернення не пізніше 10.09.2028 р. (240 місяців) для придбання частини земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0597 га. (ЬАДГ) та 0,0500 га. (ОСШЦ), що розташовані за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, масив № 21, ділянка № 21/1.

Розділом 1 кредитного договору, чітко оговорені умови сплати позичальником за наданий банком кредит, розмір процентів за його користування, строками повернення з деталізацією розрахунків та сум сплати за користування кредитом.

Також, п. 1.5 кредитного договору передбачено –позичальник зобов’язується щомісячно до останнього робочого дня місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтетними платежами в сумі 16734 грн., шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків, відкритих у ВАТ «Ощадбанк»на відповідні рахунки надання кредиту позичальника.

Пунктом 1.9 договору кредиту передбачено, що сторони погоджуються з тим, що банк не дає жодних гарантій щодо незмінності розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому розмір процентної ставки за користування кредитом під час дії цього договору, залежно від зміни облікової політики НБУ, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, може бути змінений банком, протягом строку дії цього договору до моменту повного виконання позичальником зобов’язань за цим договором.   

Суд з`ясував і це було підтверджено матеріалами справи та поясненнями представниці позивача, що взяті на себе кредитні зобов’язання, відповідач не виконує, відсотки за кредитом та сам кредит, банку не повернув, уникає спілкування з представниками банку, на поштові повідомлення та виклики до банку не реагує, мирним шляхом вирішити питання щодо повернення кредиту не бажає, у зв’язку чим, станом на 03.12.2010 р., у відповідача виникла заборгованість по кредиту перед банком, яка становить – 1436649,69 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом –976518,80 грн., прострочена заборгованість за кредитом –7772,67 грн., заборгованість за пенею по кредиту за період з 01.03.2009 р. по 03.12.2010 р. –1381,64 грн., за період з 01.02.2009 р. по 30.11.2010 р. –392637,94 грн., за період з 01.03.2009 р. по 03.12.2010 р. –58338,64 грн., які до сьогоднішнього дня, відповідачем банку не повернуті та не сплачені, що підтверджується розрахунком заборгованості, зробленого позивачем у відповідності до норм чинного законодавства та перевіреного судом.

Відповідач, отримав кредит 12.09.2008 р. і в цей же день, на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3, земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0597 га. (ЬАДГ) та 0,0500 га (ОСШЦ), що розташовані за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, масив № 21, ділянка № 21/1, які належали ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку.

Суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2, правомірно набув право власності на вказані земельні ділянки у відповідності до приписів ст. 126 ЗК України, якою передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується зокрема : цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

В якості забезпечення виконання кредитних зобов’язань відповідача перед позивачем (банком) за зазначеним кредитним договором, між позивачем та відповідачем, був укладений нотаріально-посвідчений договір іпотеки від 12.09.2008 р., відповідно до умов якого, відповідач передав іпотеку банку земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,0597 га. (ЬАДГ) та 0,0500 га. (ОСШЦ), що розташовані за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, масив № 21, ділянка № 21/1.

При чому вартість вказаних 2 іпотечних земельних ділянок, була визначена та погоджена сторонами у розмірі 1313964 грн., як це передбачено п. 1.4 договору.

Пунктом 3.4.13 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець (відповідач) зобов’язаний видати довіреність, що підлягає нотаріальному посвідченню, на ім.`я двох працівників банку, які уповноважуються одержати у порядку, встановленому чинним законодавством України, державні акти на право власності на вказані вище земельні ділянки, які придбані іпотекодавцем за рахунок кредитних коштів.

Згідно із п. 4 іпотечного договору, право іпотеки виникає у іпотекодержателя з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення зобов’язання за рахунок предмета іпотеки відносно вимог інших осіб на передане в іпотеку майно виникає з моменту державної реєстрації обтяження предмета іпотеки, зазначеного у п. 1.2 договору, іпотекою в Державному реєстрі іпотек у порядку, передбаченому чинним законодавством України. У випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов’язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством, іпотекодержатель –реалізовує своє право, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 4.3 договору іпотеки передбачено – іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги в повному обсязі, який визначається самостійно іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, але не виключно, вимагати до виплати на користь іпотекодержателя: проценти за користування кредитом, основну суму кредиту, комісійні винагороди, визначені кредитним договором, нараховані та несплачені на момент реалізації права іпотеки штрафні санкції за порушення зобов’язань за кредитним договором (пеня, штраф), витрати, понесені іпотеко держателем у зв’язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрати іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце, спричинені іпотекодержателю збитки в повному обсязі.            

Порядок і строки звернення стягнення на предмет іпотеки –повністю оговорені розділом 6 іпотечного договору, п. 6.1 якого зокрема передбачено, що іпотекодержатель набуває право вимоги дострокового виконання зобов’язань та звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов’язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого із своїх зобов’язань, передбачених цим договором, та/або у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань, передбачених кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або запевнень, наданих іпотекодавцем відповідно до цього договору, виявиться (стане) недійсною.

При цьому, в разі порушення зобов’язання та/або умов договору та прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов’язаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначаються стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про його виконання протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку, вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення на предмет іпотеки.     

У зв’язку з неналежним виконанням своїх кредитних зобов’язань, 28.04.2009 р., на адресу відповідача, позивачем було направлено повідомлення з вимогою про усунення порушень стосовно сплати заборгованості за кредитом, процентам, пені з попередженням у випадку невиконання умов кредитного договору за сплати заборгованості –про звернення стягнення на предмет іпотеки, які відповідач залишив без відповіді та задоволення.

     На момент розгляду справи, доказів погашення кредиту та сплати відсотків та пені, відповідачем суду не надано, та відповідно у суду вони відсутні. За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача всієї суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договорів та ст. 1050 ЦК України.

       На думку суду, позов підлягає задоволенню у повному обсязі та зважаючи на умови ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку»та умови нотаріально-посвідченого іпотечного договору з іпотекодавцем ОСОБА_2 та звернення стягнення на предмет іпотеки –земельні ділянки.

     Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 85,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн.

  Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214-215, 218, 223, 224-227 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 1049, 1054 ЦК України, ст.126 ч.2 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 33, 34, 39 Закону України «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_2, третя особа –ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки –задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 12.09.2008 року, а саме частини земельних ділянок для будівництва площею 0,0597 га (ЬАДГ), 0,0500 га (ОСШЦ) що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Таїрове, масив №21, ділянка №21/1, в рахунок задоволення вимог відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за кредитним договором від 10.09.2008 року №2439-н для погашення заборгованості на загальну суму 1436649,69 грн., в тому числі: залишок заборгованості за кредитом 976518,80 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 7772,67 грн.; заборгованість по процентам - 392637,94 грн.; заборгованість за пенею по кредиту - 1381,64 грн.; заборгованість за пенею по процентам - 58338,64 грн.

Визнати вищий пріоритет відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на предмет іпотеки за договором іпотеки від 12.09.2008 року, а саме частини земельних ділянок для будівництва площею 0,0597 га (ЬАДГ) та 0,0500 га (ОСШЦ) що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р -н, смт.Таїрове, масив №21, ділянка №21/1.

Встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - продаж відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в порядку ст.38 Закону України "Про іпотеку" будь-якій особі покупцеві предмету іпотеки - частини земельних ділянок для будівництва площею 0,0597 га (ЬАДГ) та 0,0500 га (ОСШЦ) що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Таїрове, масив №21, ділянка №21/1.

Встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки - частини земельних ділянок для будівництва площею 0,0597 га (ЬАДГ) та 0,0500 га (ОСШЦ) що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Таїрове, масив №21, ділянка №21/1, що підлягає визнанню незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент такого продажу.

Передати в управління відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" предмет іпотеки - частини земельних ділянок для будівництва площею 0,0597 га (ЬАДГ) та 0,0500 га (ОСШЦ) що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Таїрове, масив №21, ділянка №21/1, на період до його реалізації, надавши право вчиняти будь-які юридичні дії по відношенню до предмета іпотеки, в тому числі:

- право звернення до уповноважених органів та посадових осіб для отримання будь-яких документів, що стосуються предмету іпотеки;

право отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витягів з державних реєстрів, довідок) необхідних для управління;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” (01023, м.Київ, вул.Госпітальна,12-г, р/р НОМЕР_1 в ГОУ Ощадбанку України, код банку 300465, код ЄДРПОУ 00032129) судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:ОСОБА_4