Справа № 2-о-3/2011

Р І Ш Е Н Н Я

13.05.2011 року                                                                                       м. Севастополь

     Балаклавський  районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого    - судді Сафонова В.В.,

при секретарі   - Бойко М.С.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу  за  заявою ОСОБА_1, заінтересована  особа  Севастопольська міська державна адміністрація про  встановлення факту, який має  юридичне значення,-

встановив:

      Заявниця ОСОБА_1 звернулася  в суд  з  позовом і, на  підставі  ст. 1264 ЦК  України,   просить встановити факт проживання однією  родиною з січня 2000 року не  менш як 5 років з ОСОБА_2 до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 07.04.2006 року.

      Вимоги  мотивовані  тим, що  вона є власницею 16/25 часток будинку за адресою м. Севастополь, вул. Погорелова, 26-А, а  ОСОБА_2 має –9/25 часток цього ж будинку. З 2000 року вона підтримувала з ОСОБА_2 стосунки, тому як  вона була поодинокою  та літньою жінкою, а також разом із нею проживала, при  цьому вона надавала їй матеріальну допомогу на купівлю ліків та одягу, допомагала по ремонту будинку, тобто остання знаходилась на її  утриманні по день смерті у 2006 році.

     Встановлення даного факту їй  необхідно  для прийняття спадщини  як спадкоємцю  4 черги,  відповідно до ст. 1264 ЦК України.

      В судовому засіданні  заявниця  та її представник підтримали вимоги про  встановлення факту проживання однією  родиною не менш  як 5 років до дня смерті ОСОБА_2, пояснив, що  з ОСОБА_2  позивачка проживала під  одним дахом, тому як  будинок  поділений на дві частини. Починаючи з 07.04.2000 року вона  допомагала їй продуктами харчування, надавала їй кошти на  оплату комунальних  послуг, які ОСОБА_2  сама оплачувала, тобто  вони вели спільне  з нею господарство, але  вона не мала  можливості її  поховати після смерті, тому як  була у від’їзді.

       Представник  заінтересованої особи ОСОБА_3, який приймав участь у справі на підставі належним чином оформленої довіреності не підтримав вимоги заявниці  і суду пояснив, що  ОСОБА_2 померла 19.2.2006 року після чого знаходилась  у моргу, як  невідома особа і тільки  07.04.2006 року була похована  за рахунок  бюджету міста, а ОСОБА_1 її не   ховала і не була присутня на похованні.  Заявниця лише разово могла  надати ОСОБА_2  матеріальну допомогу як її  сусідка,  тому як  за 2004-2005 р.р. ОСОБА_4 була надана субсидія, як одинокій особі, тому  вона мала матеріальну підтримку від держави. Остання сама оплачувала комунальні послуги і в неї не було заборгованості, а після смерті заборгованість є, що  підтверджує те, що остання за свій  рахунок оплачувала комунальні послуги. Відповідно до  акту  обстеження житлових  умов  ОСОБА_1  постійно проживає  у квартирі на вул. Юмашева, в якої   і зареєстрована, а не  в спірній квартирі, в який  вона знаходилась тимчасово. Вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити, тому як заявниця не проживала однією  родиною з ОСОБА_2.

       Свідок ОСОБА_5Є, суду показала, що вона знає  ОСОБА_1  Остання  проживала  у одному будинку з ОСОБА_2,  який поділений на дві квартири.  З  2000 року ОСОБА_1 їй допомагала матеріально, тому як в  неї була маленька пенсія,  іноді надавала їй гроші на ліки, допомагала по господарству, вони разом спілкувалися. Вона приходила до них у неділю або у дві неділі 1 раз  і  бачила їх разом.

     Свідок ОСОБА_6  суду показала, що ОСОБА_2 вона не знає, але зі слів  ОСОБА_1, яка проживає  у будинку на вул. Юмашева №3 в Інкермані, їй відомо, що серед неділі ОСОБА_1  їздила на свою дачу, розташовану на вул. Погорелова 26 «а», де також  проживала по сусідству з нею ОСОБА_2.  Зі слів  ОСОБА_1  їй відомо, що остання допомагала ОСОБА_2  у період з 2000 р.  по 2005 - 2006 р.р.  матеріально, а також одягом. У 2010 року на адресу  постійного місця  проживання ОСОБА_1 на вул. Юмашева  приходили дві жінки з РЕПу, яким  вона сказала, що ОСОБА_1 постійно проживає  в квартирі №208 на вул. Юмашева, але вона не сказала їм, що  ОСОБА_1 їздить на дачу, тому як  не  знала цих жінок і не хотіла про  це говорити незнайомим особам.

       Свідок ОСОБА_7  суду показала, що  вона  є знайомою ОСОБА_1, а також була знайома з  покійною ОСОБА_2  Вона заходила до них на дачу, де вони проживали в одному будинку, який розділений на дві половини,  приблизно   1 раз на місяць. Вона не може сказати, що  вони  проживали однією родиною, однак,  ОСОБА_2 говорила їй,  що ОСОБА_1 допомагала їй матеріально, а також допомагала наводити порядок у дворі  і палила сміття. Зі слів ОСОБА_1 ОСОБА_2 померла у своєму будинку і її  відвезли до лікарні де вона і померла, але про обставини їй не  відомо.

         Заслухавши пояснення учасників процесу, допитав свідків, дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

           Судом встановлені такі факти  і відповідні їм правовідносини.

            Заявниця ОСОБА_1 є  власником 16/25 часток  жилого  будинку (квартира №1) за адресою м. Севастополь, вул. Погорелова, 26 «а»,  що підтверджується  договором дарування  від 1993 року, зареєстрованим у встановленому порядку в органах БТІ (а.с.6-7).  ОСОБА_2 є  власником 9/25 часток другої  частини  будинку (квартира №2), що підтверджується   копією технічного паспорту на вказаний будинок (а.с.6-11). Також, ОСОБА_1 є наймачем  квартири АДРЕСА_1 та зареєстрована за вказаною адресою і постійно  проживає в цій квартирі,  що підтверджується відповідною  довідкою (а.с.38, 41) та актом КП РЕП №6 від  29.10.2009 р. (а.с.40).  ОСОБА_2 померла  19.02.2006 року у віці 69 років  від панкреатиту, а була похована  07.04.2006 року за рахунок бюджету м. Севастополя, що  підтверджується даними актового запису про смерть №206 від 07.04.2006 року (а.с.26) та  довідкою Севастопольського  комбінату благоустрою (а.с.39).  За період  часу з 01.01.2000 року по  грудень 2005 року  послуги за водопостачання  оплачувались ОСОБА_2, а за період  часу 2006-2008  р.р. оплата послуг не  проводилась, що  підтверджується відповідною довідкою Севміськводоканал (а.с.76). Послуги за постачання електроенергії за період часу з 01.01.200 р.  по 31.12.2006 р. проводились, але на 19.05.2010 р. заборгованість  складає  409 грн. 69  коп. (а.с.77).

           Таким чином, з наданих  письмових доказів слідує, що ОСОБА_2 померла 19.02.2006 р. у лікарні і знаходилась у морзі до 07.04.2006 року, тому як  органи місцевого  самоврядування не знайшли  а  ні родичів, а ні осіб, які піклувалися за ОСОБА_2, а бо  проживали з нею однією  родиною, у зв’язку з чим  остання була похована за рахунок бюджету, що спростовує  сам факт проживання однією  родиною заявниці з ОСОБА_2.  

          Доводи заявниці в тім, що остання на момент поховання знаходилася  за межами України на той час, суд не може прийняти до уваги, тому як остання, як сусідка,  була усвідомлена про образ життя ОСОБА_2, про її стан здоров’я і мала  можливість  спілкуватися  як зі своїми родичами, так і з сусідами  та з органами місцевого самоврядування  про її справи  і стан здоров’я, однак цього не зробила,  що саме по  собі спростовує факт її  проживання з ОСОБА_2 однією  родиною.

            Показання свідків, допитаних в судовому засіданні,  також  свідчать про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не  проживали однією  родиною,  в розумінні ст.3 СК України,  згідно з  якою  родину складають особи, які сумісно проживають та пов’язані між собою загальним  побутом, які мають взаємні права та обов’язки. Свідки лише показали,  що ОСОБА_1  допомагала ОСОБА_2  іноді матеріально, але, ці обставини відомі їм лише  зі  слів самої ОСОБА_1, тому, суд до таких  показань свідків відноситься критично і  не може їх  прийняти за  основу.

           У свою чергу заявниця не надала суду  ніяких  інших доказів в  підтвердження фактичних обставин справі про  проживання зі спадкодавицею ОСОБА_2  однією  родиною не  менш п’яти років до  часу відкриття спадщини у розумінні ст. 1264 ЦК України.

             Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь  у справі.

                      При таких обставинах у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

           На підставі  викладеного, керуючись вимогами   ст.ст. 60, 88,  212-215, 217, 218, 222, 294-296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

      В задоволенні  заяви ОСОБА_1 про  встановлення факту проживання однією  родиною з січня 2000 року не  менш як 5 років з ОСОБА_2 до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 07.04.2006 року -  відмовити у повному обсязі.

       Рішення суду набуває законної сили  протягом  10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

       Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

       Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий  суддя:                                                                                                 В.В.  Сафонов